+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
46
Мова:
Українська
не треба робити. Саме тому вони помічають найменші відхилення від встановлених норм поведінки і негайно прагнуть доповісти про них вчителю. З цим же пов'язана і інша риса. Гостро реагуючи на недоліки в поведінці своїх товаришів, діти часто не помічають власних недоліків і некритично ставляться до себе. Самосвідомість і самоаналіз у молодших школярів перебувають на низькому рівні, і їх розвиток вимагає від учителів уваги та спеціальної педагогічної роботи.
Вчинки дітей найчастіше носять наслідувальний характер або викликається імпульсивними виникають внутрішніми спонуканнями. Це потрібно враховувати у процесі виховання. Дуже важливо, зокрема, розвивати моральну свідомість хлопців і збагачувати їх яскравими моральними уявленнями з різних питань поведінки [19, 106].
У моральному вихованні молодших школярів слід враховувати, що діти починають активно, самостійно розбиратися в різних життєвих ситуаціях, але при цьому їх оцінка подій, вчинків часто носить ситуативний характер. Прагнення самим у всьому розібратися підтримується вчителем, він допомагає дітям у виборі правильної моральної оцінки. [19, 245]
Велике значення для розуміння сутності роботи з дітьми має позиція О. М. Леонтьєва: особистість теж “виробляється” – створюється суспільними відносинами, в які індивід вступає у своїй діяльності [21, 59].
Основою виховання, визначальною моральний розвиток, є формування гуманістичних відносин дітей, не залежно від змісту, методів, форм виховної роботи. Процес виховання, спрямований на розвиток всіх дітей, повинен бути побудований так, щоб забезпечити оптимальний розвиток кожної дитини, виходячи з його індивідуальності.
Знання моральних норм є передумова моральної поведінки, але одних знань не достатньо. Критерієм морального виховання можуть бути тільки реальні вчинки дітей, їх спонукальні мотиви. Бажання, готовність і здатність свідомо дотримуватися норм моралі можуть бути виховані тільки вправляючись в моральних вчинках.
Безпосередній вплив на придбання моральних цінностей лежить на вчителеві. Результат цього процесу залежить від того, як педагог підносить його дитині.
Слово вчителя – свого роду інструмент впливу на виховання особистості дитини. Саме через розмови з педагогом, духовний розвиток дитини, самоосвіта, радість досягнення цілей, благородну працю відкривають людині очі на самого себе. Ми закликаємо своїх вихованців, бути правдивими і відвертими з самим собою, ставити таку мету в житті, для досягнення якої треба було вирішити завдання, які відповідають правилам моралі.
Моральне виховання є основою всіх основ, в залежності від того, що вклав педагог у душу дитини в цьому віці, буде залежати, що зведе він сам в подальшому, як буде будувати свої відносини з оточуючими.
Включаючись в навчальну діяльність, молодші школярі вчаться діяти цілеспрямовано й при виконанні навчальних завдань, і при визначенні способів своєї поведінки. Їх дії набувають усвідомлений характер [12, 99 – 102].
Тут ми підходимо до питання про значущість єдності трьох компонентів навчальної діяльності (мотиваційного, змістового, операційного) становлення учнів початкових класів як суб'єкта навчальної діяльності. Причому, суть значимості цієї єдності можна розглядати у двох аспектах.
Перше – це можливість розвитку кожного з них на основі двох інших. Таким чином, учень стає активним учасником процесу навчання тільки тоді, коли він володіє певним змістом, тобто знає, що робити і для чого. Вибір того, як робити, визначаться і його знаннями, і його рівнем оволодіння операційними структурами, і мотивами даної діяльності.
Другий аспект, що розкриває сутність значимості єдності даних компонентів, є наступне: на сьогоднішній день процес навчання в початковій школі значною мірою спрямований на засвоєння знань і прийомів, способів навчальної роботи, тобто упор робиться на змістовний і частково операційні компоненти. При цьому передбачається, що в ході цього процесу відбувається і розумовий розвиток, і моральне [3, 51].
Проблема морального розвитку молодшого школяра в процесі навчання взаємозалежна з трьома факторами, які визначає Т. В. Морозова.
По-перше, прийшовши до школи, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньої дійсності, у тому числі і морально-етичних норм, що існують у суспільстві, до його наукового і цілеспрямованому вивченню. Це відбувається на уроках читання, російської мови, природознавства і т. д. Значення такого ж цілеспрямованого навчання має і оціночна діяльність вчителя в процесі уроків, його розмови, позакласна робота т. п.
По-друге, під час навчальної роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм, що регулюють взаємини учнів між собою і взаємини учнів з учителем.
І третій фактор: у процесі обговорення становища в сучасній школі все частіше звучить теза про те, що навчання в школі – це, перш за все, формування моральної особистості [3, 109].
З цієї точки зору і необхідно вирішувати проблему розумового і морального розвитку учнів у процесі шкільного навчання, в єдності, у тісному взаємозв'язку одного [3, 28].
Отже, працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості.
У молодших школярів може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини.
Формування моральності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немає головних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і