Експериментальне дослідження педагогічних умов морального виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі

Отже, теоретичний аналіз стану проблеми морального виховання школярів дозволяє зробити висновок про те, що вченими напрацьовані цікаві підходи до даного питання, які можна взяти на озброєння при підвищенні морального виховання школярів.

 

 

Розглянувши характеристики морального виховання, перейдемо безпосередньо до особливостей морального виховання учнів початкової школи.

Більша частина дітей приходить в 1 клас з дитячого саду, де вони отримують достатній запас моральних уявлень і звичок. Діти мають широке коло уявлень про хороших і поганих вчинках, навички ввічливого ставлення до оточуючих. Прагнення дітей стати школярами є хорошим стимулом для морального виховання. З приходом дітей у школу коло їхнього спілкування та обов'язків розширюється. Головним для дітей, як вже було сказано, стає навчання. Крім того в школі вони мають навчитися будувати моральні відносини з товаришами по класу і з учителем [12, 245]. Усвідомлення важливості, потрібності нових обов'язків і справ зумовлює готовність дитини виконувати нові вимоги дорослих: сумлінно готувати шкільні завдання, старанно оволодівати знаннями, активно брати участь в житті класу [21, 137].

Вчені в галузі педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання [6, 132].

Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості:

1) Схильність до гри. У разі ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоює нормативне поведінку. В іграх, більш ніж де-небудь, потрібно від дитини вміння дотримуватися правил. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно осуджують порушника. Якщо дитина не підкориться думку більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина навчається рахуватися з іншими, отримує уроки справедливості, чесності, правдивості. Гра вимагає від її учасників вміння діяти за правилами “Який дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте”- говоривА. С. Макаренко [18, 132].

2) Неможливість довго займатися монотонною діяльністю. Як стверджують психологи, діти 6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під час занять.

3) Недостатня чіткість моральних уявлень у зв'язку з невеликим досвідом.

4) Може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини.

5) Нерівномірність застосування ввічливого спілкування з дорослими і однолітками (у побуті та вдома, в школі і на вулиці).

Психологи встановили, що молодший шкільний вік характеризується також підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних правил і норм. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток особистості в молодшому шкільному віці, є формування гуманістичного відношення і взаємини дітей, опора на почуття, емоційну чуйність [3, 41].

На порозі шкільного життя виникає новий рівень самосвідомості дітей, найбільш точно виражається словосполученням «внутрішня позиція». Факт становлення такої позиції внутрішньо в тому, що у свідомості дитини виділяється система моральних норм, яких він іде чи намагається дотримуватися завжди і скрізь, незалежно від обставин [12, 77].

Важливу роль у моральному розвитку дитини відіграє емпатія – здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншого. Емпатія як властивість особистості виступає мотивом різних форм поведінки.

Співчуття – сталий властивість, воно спонукає людину до альтруїстичної поведінки, так як в його основі лежить моральна потреба у благополуччя інших людей, на його основі формується уявлення про цінності іншого [13, 159].

З віком здатність дитини переживати за іншого розвивається і переключається з реакції на фізичний збиток людини на реакцію на його почуття і далі – на реакцію на життєву ситуацію в цілому. У молодшому шкільному віці поряд з розвиваються почуттям “Я” у дитини складається уявлення про “Я” інших людей, відмінному від власного. У цей період важливо навчити дитину враховувати інтереси інших, їх потреби, представлені переживаннях. Для розвитку емпатії дуже важливо враховувати, що в цьому віці дитина особливо сприйнятлива до впливів дорослого. Але для цього потрібно, щоб сам вихователь був емоційно чуйний на переживання дитини, вмів вчасно прийти йому на допомогу [20, 167].

Через емпатію при перевихованні дитини можливе формування мимовільної моральної мотивації. Якщо дитина робить моральний вчинок з потреби в самоствердженні, то його все одно необхідно похвалити. Бачачи радість людини, якій він допоміг, він переживає задоволення. У результаті повторення таких ситуацій станеться зсув мотиву: він буде прагнути задовольнити потреби інших людей заради їх благополуччя [14, 159].

Моральне розвиток молодших школярів відрізняється помітним своєрідністю. У їх моральній свідомості переважають імперативні (наказові) елементи, що обумовлюються вказівками, порадами і вимогами вчителя. Воно фактично функціонує у формі цих вимог, причому при оцінці поведінки діти виходять, головним чином, з того, що