Еволюція типологічних особливостей наукової фантастики Франції (на матеріалі літератури 1970-90 років)

 

 

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми дисертації, доцільність її дослідження, визначені об’єкт і предмет дисертаційного дослідження, сформульовані мета та завдання роботи, викладені наукова новизна роботи, теоретико-практичне значення дисертації і перспективи використання результатів дослідження, вказані форми апробації дисертаційного дослідження і структура роботи. У вступі аргументується також вибір матеріалу дослідження як такого, що не є достатньо вивченим ані у вітчизняному, ані у зарубіжному літературознавстві.

У першому розділі – “Естетизація принципів і засобів наукового пізнання у науковій фантастиці” – дисертантка показує, що НФ вже сформувалася як специфічний автономний жанр, який має свої типологічні особливості, що відрізняють його від інших форм літературної фантастики. Цей жанр має притаманну йому проблематику і художні особливості, він синтетично поєднує в собі науковий і художній принципи пізнання, що є важливою домінантою науково-фантастичної літератури.

Відповідним чином у цьому розділі аналізуються співвідношення і взаємодія наукового і художнього принципів пізнання у науково-фантастичній літературі. Дисертантка показує, в який спосіб елементи наукового мислення та інструментарій наукового способу пізнання вводяться в науково-фантастичний твір і яке місце в ньому посідають. В цьому розділі НФ аналізується як жанр, який здатен сприйняти і асимілювати інструментарій наукового пошуку.

Матеріалом для аналізу стали твори найбільш знаних у Франції письменників-фантастів (Ф. Кюрваля, П. Буля, Р. Баржавеля, Д. Дуая, П. Соріа). У розділі також показано, яке місце займає НФ в сучасному вітчизняному і зарубіжному літературознавстві, які аспекти жанру вже є достатньо вивченими і вивчення яких лише розпочинається.

Здійснений аналіз доводить, що в розвитку НФ Франції можна виділити два основні, типологічно різні періоди: жюльвернівський (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) і сучасний, який охоплює останню третину ХХ ст. Тому аналіз жанру проводився на матеріалі як ранньої, так і (в основному) новітньої НФ шляхом співставлення їхніх специфічних особливостей, тематики й проблематики, художніх та філософських домінант.

У розділі показано, що принципи наукового пізнання природно вплетаються в тканину науково-фантастичної оповіді і значною мірою визначають типологічні особливості жанру в цілому (світоглядна спрямованість НФ на позитивізм О. Конта, орієнтація на наукову картину світу, природничо-наукове та раціоналістичне його бачення, умоспоглядальність жанру, нарешті, безпосереднє звертання НФ до наукових теорій, концепцій, гіпотез, інженерно-технологічних розрахунків тощо; останні, будучи введеними в науково-фантастичний текст, набувають художнього забарвлення, починають виконувати певні естетичні функції).

У сучасній французькій НФ традиційний для жанру інтерес до науково-технічного прогресу поступається місцем соціально-політичним гіпотезам, футурологічному проектуванню, філософському аналізу – тобто технологічний аспект замінюється гуманітарним. Такий підхід дозволяє створювати найрізноманітніші альтернативні світи з різноманітними соціально-психологічними, економічними або екологічними параметрами. При цьому “технотронне” забарвлення НФ аж ніяк не зникає, просто набуває все більшої умовності – наукове перетворюється на квазінаукове, а фантастичні відкриття та винаходи позбавляються громіздких наукових вмотивувань. Колись обов’язкове для жанру обґрунтування фантастичного феномену з позицій науково-технічного світосприйняття (необхідний елемент “фантастичного реалізму”) у новітній фантастиці здебільшого автоматично забезпечується завдяки екстраполяції дії у майбутнє.

Відзначається, що серед принципів і засобів наукового пізнання, що їх використовує НФ, важливе місце посідає метод моделювання. Предметом художнього моделювання у НФ стають наукові гіпотези, філософські концепції, політичні доктрини, футурологічні проекти.

Принцип моделювання дозволяє письменникові-фантасту змалювати ситуацію з будь-якими апріорно взятими параметрами, уявно провести соціальний експеримент якого завгодно масштабу (як це робить, наприклад, Р. Баржавель в романі “Лихо”, показуючи повну безпорадність людства, позбавленого своїх технологічних досягнень через брак електрики; або К. Шаррьєр, зображуючи світ після термоядерного катаклізму третьої світової війни).

Дисертанткою підкреслюється, що створювана науково-фантастична модель використовується не лише як зручна абстрактно-алегорична конструкція, яка дозволяє розкривати у символіко-метафоричній формі соціальні, політичні, етичні, футурологічні і філософські проблеми. У самому принципі моделювання закладений значний естетичний потенціал, пов’язаний з виявленням, розгадуванням прихованого змісту твору. Коли НФ інтерпретує оригінальні наукові гіпотези, концепції, політологічні доктрини тощо, читач змушений виявляти прихований зміст твору. Пошук підтексту науково-фантастичного роману пов'язаний з певними інтелектуальними зусиллями і потребує відповідної наукової ерудиції, оскільки НФ часто базується на філософських та соціально-політичних концепціях та гіпотезах.

Водночас і сам процес, і кінцевий підсумок такого пошуку надає читачеві естетичного задоволення, яке можна порівняти із тим, яке одержує вчений, здобуваючи розв'язання складної задачі. Тому інтелектуальне начало в НФ є рівновеликим художньому. У науково-фантастичній прозі естетичний бік твору тісно переплітається з інтелектуальним: естетичне сприйняття твору пов’язується з розумінням закладеного в модель змісту, а таке розуміння здебільшого виявляється неможливим без спеціальних знань в галузі природничих та точних наук, соціології, філософії, психології.

Таким чином, безумовним художнім досягненням науково-фантастичної літератури стала її спроможність естетизувати власне науковий матеріал і опановувати теоретико-концептуальний фундамент шляхом введення наукових парадигм і гіпотез у художню тканину твору. Фактично НФ застосовує в художньому тексті той інструментарій, що традиційно використовується в науковому способі пізнання (принцип моделювання процесу, явища чи певної тенденції, введення в текст наукового матеріалу, пошук підтексту, тобто наукового підґрунтя твору).

На прикладі моделі легко побачити, яким чином науковий інструментарій набуває художнього змісту, естетизується. Завдяки своїй здатності до моделювання фантастична форма стає своєрідною езоповою мовою сучасності з майже необмеженою