Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Еволюція типологічних особливостей наукової фантастики Франції (на матеріалі літератури 1970-90 років)

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 

свободою конструювання альтернативних світів.

Предметом моделювання значної частини науково-фантастичних романів у французькій НФ виявляються футурологічні концепції, що у 70 – 80 роки ХХ століття набули поширення в Західній Європі. Наприклад, роман Ж. -О. Ерона, що інтерпретує проблеми демографії, з якими має зіткнутися людство наприкінці ХХІ ст., фактично є сатиричним дублетом доповідей Римського клубу (незалежної футурологічної інституції), присвячених тій самій проблемі. Так само песимістичним відгуком на футурологічні прогнози французького товариства “Фютюріоль” є роман Т. Вольтона і Ж. Брюна “Барелі”, автори якого заторкують проблему можливих воєнних конфліктів, пов’язаних із вичерпанням природних ресурсів на планеті. Аналогічну футурологічну спрямованість мають інші науково-фантастичні твори.
Найбільш цікавою інтерпретацією футурологічного передбачення відзначається роман-пересторога, чи не найпоширеніший жанровій різновид новітньої НФ. Він звертається до найбільш актуальних проблем, що турбують сучасну цивілізацію: забруднення оточуючого середовища, “демографічний вибух”, клонування живих організмів, зокрема людини, винайдення засобів масового знищення, затехнологізованість індустріально розвинених країн тощо. Фактично, науково-фантастична модель стає втіленням певних ідей, гіпотез чи концепцій. При цьому така ідея виокремлюється із свого контексту, тобто з усього багатоманіття інших ідей, ціннісних орієнтацій, теорій з метою вивільнитися від усіх побічних факторів, здатних порушити чіткість малюнку. В такий спосіб відповідна ідея доводиться до досконалості в утопічному творі або до абсурду в антиутопічному, що створює сильний емоційний ефект. До того ж будь-який з факторів, до якого автор прагне привернути увагу, навмисно акцентується. Наприклад, зображується світ, в якому акцентовано виключно екологічні проблеми (“Місто без сонця” М. Грімо), або суспільство, технологізоване і автоматизоване до такої міри, що в ньому вже не залишається місця людині (“Острів залізних птахів” А. Дотеля). У такий спосіб можна легко здійснити художньо-образне втілення будь-якої наукової, утопічної, філософської, соціальної чи футурологічної ідеї.
Однак такий підхід неминуче пов'язаний з певною однобічністю художнього відображення і помітною структурною спрощеністю науково-фантастичних творів. В результаті альтернативна науково-фантастична модель виявляється не комплексною, а так званою лінійною, тобто такою, яка не бере до уваги всю повноту оточуючого контексту, а вдовольняється розглядом лише конкретної, обраної автором домінанти.
Така спрощеність зумовлена потребою акцентувати лише вихідну посилку, що являє собою квінтесенцію твору, є його філософською домінантою. Реально ж висвітлити в усіх деталях раціоналізовану умоспоглядальну схему при великій кількості параметрів практично неможливо. Все другорядне автоматично відкидається. Така спрощена лінійна модель органічно відповідає поетичним завданням НФ і є типологічною особливістю жанру.
Відповідно дисертантка доводить, що оцінка тої чи іншої змодельованої в творі ідеї буде близькою до тієї, яка є властивою науковій експертизі (побудова моделі альтернативного світу з позицій економіки, психології, філософії, екології, моралі тощо). Водночас НФ як феномен літератури, що діє на межі мистецтва і науки, формулює узагальнення на базі художньо (а не математично) реалізованого проекту, виходячи з загальнолюдських критеріїв і принципів, гуманізуючи тим самим відповідний сектор наукового пізнання, адже оцінка людської діяльності з погляду гуманізму завжди була прерогативою мистецтва, зокрема літератури.
У другому розділі – “Дегероїзація персонажа як наслідок еволюції жанру НФ” розглядається еволюція персонажу науково-фантастичного твору як результат розвитку самого жару.
У процесі аналізу доведено, що у період становлення НФ у Франції фактично створюється новий тип персонажу. Центральною постаттю твору стає геніальний винахідник, інженер, науковець, образ якого героїзується. Такими є мандрівник морськими глибинам капітан Немо, підкорювач повітряних стихій Робур Завойовник, першопроходець космічого простору Барбікен з романів Ж. Верна. Його центральні персонажі відзначаються сміливістю, дружелюбністю, відвагою, винахідливістю, дивовижною ерудицією, невичерпною енергією. Це – яскраві індивідуальності, самобутні характери. Втім, якщо придивитися до героїв Ж. Верна уважніше, то можна помітити, що навіть на цьому етапі поетика жанру вже диктує свої закони. При всьому потязі Ж. Верна до створення самобутніх романтичних характерів у його творах вже відчувається тенденція до використання образів-кліше.
У перебігу еволюції жанру неординарний жюльвернівський герой поступається місцем новому типові персонажу. Нинішній герой втрачає колишню виключність, перестає бути самобутньою особистістю. Сучасні французькі фантасти наділяють своїх героїв буденною зовнішністю, пересічними інтелектуальними даними, звичайними здібностями. Такою, починаючи з середини ХХ ст., стає переважна більшість героїв французької фантастики.
Слід зауважити, що цей невиразний герой виявляється типовим не лише для французької, а й для світової НФ. Безбарвний персонаж стає специфічною особливістю її поетики, важливою типологічною рисою всієї художньої системи жанру.
Автор відзначає, що звернення НФ до трафаретного героя-схеми зумовлене потребами жанрової поетики і виникає як результат низки об'єктивних причин. Це пояснюється насамперед тим, що НФ у досліджуваний період почала звертатися до найбільш значних, всеохоплюючих, загальнопланетних проблем, пов'язаних із розвитком всієї людської цивілізації. Саме ці зміни на змістовному рівні жанру призвели до виникнення нового типу героя. Пошук художніх засобів для адекватного втілення нової жанрової семантики призводить до відмови від тих поетичних норм, які виявились несумісними з новою тематикою жанру. Втративши особистісні риси герой, натомість, органічно співдіє із системою образів, що складають альтернативний світ НФ. Психологічно невизначений, позбавлений індивідуальності персонаж стає дуже зручним для більш повного і адекватного розкриття тематики і проблематики сучасної НФ. Інтерпретація притаманних жанру широкомасштабних тем та проблем передбачає саме такого деперсоналізованого героя, який не привертатиме до себе читацької уваги і сприятиме розумінню центральної ідеї твору.
Автор виходить із того,
Фото Капча