Еволюція типологічних особливостей наукової фантастики Франції (на матеріалі літератури 1970-90 років)

Автор наводить аргументи стосовно того, що механічне запозичення таких фантастичних винаходів з інших творів на цьому етапі еволюції жанру було неприпустимим – такі повторення неминуче призвели б до інфляції фантастичного образу, якому на той час належало провідне місце в творі. Звідси прагнення авторів науково-фантастичних романів цього періоду до створення самобутніх, неповторних, оригінальних фантастичних винаходів, кожного разу принципово нових, несподіваних, ексцентричних.

Відзначається, що жанр, в центрі уваги якого стояли проблеми науково-технічного прогресу, природно, не міг не зачіпати й тих питань, котрі були пов'язані з його наслідками, роллю в житті соціуму, тими масштабними проблемами, що були породжені бурхливим розвитком науки. Ось чому досить рано (останні романи Ж. Верна) в науково-фантастичних творах починає відчуватися інтерес до глобальних проблем сучасності і НФ відходить від суто сцієнтистських і технологічних питань.

Протягом наступних десятиліть письменники-фантасти переходять від відтворення майбутніх перспектив науково-технічного прогресу до його осмислення й оцінки в широкому соціальному, економічному, політичному, психологічному, етичному контексті, починають звертатися до глобальних проблем сучасності.

За цих обставин, вже починаючи з середини ХХ ст., фантастичний феномен перестає бути метою науково-фантастичної оповіді і більше не посідає центрального місця у творі. Фабульним центром тепер виявляється відповідна проблема сьогодення – соціальна, політична, філософська, етична, екологічна тощо. Саме заради висвітлення такої проблеми здебільшого і створюється науково-фантастичний твір. Відповідно роль і місце фантастичної реалії корінним чином змінюються. У цьому новому контексті фантастичні винаходи з центральних і провідних перетворюються на художній прийом, завданням якого стає створення екзотичного фону, особливого локального колориту. Фантастичні реалії тепер відіграють роль своєрідної емблеми жанру, ознаки, за якою можна легко визначити жанрову приналежність твору.

На конкретному літературному матеріалі автор показує, що мандрівні образи-кліше стають важливою типологічною ознакою науково-фантастичної фабули, всієї сюжетної структури оповіді. Їх не можна примусово висмикнути з усталеної системи художньої образності НФ, з якою вони співвідносяться контекстуально, оскільки їхній зміст може бути до кінця розкритий лише в складі тієї загальної системи, в якій вони свого часу сформувались і функціонують. Крім того наявність цілісної системи художньої науково-фантастичної образності надає кожному конкретному клішованому образу особливої наповненості, лаконічності і семантичної значущості, високого ступеню інформативності.

Тому дисертантка вважає закономірним підходити до таких трафаретних образів, як до знакових елементів, до образів-символів і трактувати їх не просто як одиничне узагальнення даної ситуації у конкретному творі, а як до складників стійкої знаково-образної системи, що існує на рівні всього жанрового мегатексту. Така трафаретна стереотипна реалія виступає як конкретний прояв відповідного образу-інваріанту, що став спільним знаменником усього багатоманіття окремих аналогічних образів-варіантів. Завдяки своїй умовності фантастична реалія набуває в такий спосіб конвенціонального значення.

Відповідно до цього в роботі подано аналіз конвенціонального елементу як однієї з важливих типологічних особливостей поетики науково-фантастичного твору, тісно пов'язаної з іншими специфічними домінантами жанру, такою, що утворює разом з ними особливий художній конгломерат.

Внаслідок того, що такого ґатунку фантастичні реалії-штампи всотують у себе якості й ознаки відповідних образів-аналогів, вони відзначаються великою художньою ємкістю і семантичною компактністю. Тому такі образи виявляються набагато більш інформативними, ніж оригінальний, нетрафаретний самоцінний винахід, що не має конвенціонального інваріанту і семантичне поле якого не розширюється за рахунок широкого жанрового мегатексту (на зразок тих фантастичних винаходів, що ми їх зустрічаємо у науково-фантастичній прозі на межі ХІХ – ХХ ст.).

Проведений аналіз науково-фантастичних текстів досліджуваного періоду дає підстави стверджувати, що конвенціональний образ стає важливою домінантою НФ, специфічним художнім відкриттям жанру і має загальнокультурне значення. Він є наслідком взаємодії естетичних принципів НФ.

Автор показує, що разом із новою семантикою змінюється роль фантастичної реалії в романі. Під впливом нового жанрового змісту науково-фантастичний елемент набуває зовсім інших, ніж раніше, функцій. НФ йде тепер шляхом цілеспрямованої відмови від обов'язкового інтродукування у твір принципово нових фантастичних феноменів. Вона все ширше починає використовувати загальновідомі фантастичні реалії, які були створені раніше в інших науково-фантастичних творах, і вже увійшли до широкого жанрового контексту, стали загальноприйнятими. Серед них зореліт, бластер, киборг, андроїд, машина часу тощо. Кількість таких реалій вже не зростає так стрімко, як раніше.

Починаючи з середини минулого століття, у французькій НФ складається нинішня досить струнка система традиційних для науково-фантастичної літератури образів, які вільно перекочовують з твору у твір. Такі “мандрівні” науково-фантастичні деталі перетворюються на своєрідні первісні формули, що утворюють у масштабі жанру цілу систему, яка виступає як сукупність художньо-образних узагальнень (інваріантів). Ці періодично повторювані конвенціональні реалії вільно переміщуються з твору у твір, створюючи необхідний для жанрової чистоти науково-технічний (квазінауковий) антураж.

Формується, таким чином, досить сталий арсенал фантастичних винаходів, який стає надбанням усього жанру і з якого фантасти, за потребою, запозичують необхідні їм науково-фантастичні деталі-трафарети. Набір таких фантастичних реалій-кліше може час від часу поповнюватися, але загалом являє собою досить цілісну систему. Їхня безсумнівна перевага полягає в семантичній трафаретності, що забезпечує свободу переходу з твору у твір. Такі конвенціональні реалії-кліше позбавляють письменників, що працюють в жанрі НФ, від необхідності щоразу знову вводити до тексту інженерно-технологічні пояснення, оскільки подібні обґрунтування вже існують в контексті жанру (у творах-попередниках).

Автор підкреслює, що