Формування обліку як науки в та росії

 

1. Формування обліку в Росії (до ХІХст.).
2. Історичні етапи розвитку обліку в Росії. Розвиток обліку в Росії у ХІХ-ХХ ст.
3. Проблеми та перспективи бухгалтерського обліку в Росії.

 

 

Характерні особливості обліку в Російській імперії:

застосовувалися найпримітивніші облікові прийоми, пов'язані із збором данини (податків) і реєстрацією торгових оборотів

державне господарство розглядалося як приватна власність його власника – князя, саме тому розміри податків (данина) не регламентувалися.

князь (влада) міг узяти все, що вважав потрібним для себе і зайвим для населення. Це дало початок появі принципів, характерних виключно російській системі обліку.

Принцип 1: держава є власником всього або майже всього майна, що знаходиться в країні.

найбільший стрибок розвитку облікової думки дало прийняття Руссю християнства. Це сприяло створенню безлічі монастирів, ведучих на ті часи величезну і досить різноманітну господарську діяльність.

Саме у монастирях під впливом візантійської облікової думки народилися багато ідей російської бухгалтерії, сформувався її дух.

Принцип 2: за кожен майновий об'єкт відповідає строго певна особа (матеріальна відповідальна особа) або група осіб.

наступний етап розвитку обліку в Росії співпав з епохою татарського ярма

Нові господарі спробували відразу нав'язати, як би ми тепер сказали, свої облікові стандарти, корінним чином змінивши оподаткування.

Саме татари, нехтуючи російською національною традицією, намагалися ввести персональне оподаткування – податки повинна була платити кожна людина без відмінності стану і віку.

Принцип 3: чоловік – об'єкт обліку, бо кожна людина так чи інакше підзвітна.

Принцип 4: платіж несе суспільство і недоїмка будь-якого з його членів відшкодовується рештою членів світу, суспільства (колективу).

Принцип 5: кожен працівник повинен отримати завдання, тобто скільки, якої саме роботи і в які терміни він повинен виконати.

передбачалася коллація – вивіряння всіх розрахунків як дебіторської, так і кредиторської заборгованості один раз з тиждень.

Принцип 6: всі взаємні розрахунки між особами, що беруть участь в господарській діяльності, повинні бути вивірені.

в цей же час остаточно формується пріоритет вертикальних адміністративно-правових зв'язків і практично ігноруються горизонтальні цивільно-правові відносини.

Принцип 7: зобов'язання перед начальником завжди важливіше за зобов'язання перед сторонніми особами.

Цей принцип ієрархії відносин, принцип, що допускає волю начальника як джерело прав, необхідно завжди мати на увазі.

облік розуміють не стільки як засіб управління господарськими процесами, скільки як трудову повинність, накладену на адміністрацію вищестоящими начальниками.

Принцип 8: ціни предметів залежать від витрат, пов'язаних з їх виробництвом.

Принцип 9: принцип обрядолюбства – зовнішній вигляд документів, їх взаємозв'язки, порядок і послідовність заповнення є невід'ємною частиною обліку; порядок важливіший за зміст; здаватися – важливіше, ніж бути.

Подальші століття мало що доповнили до цих принципів.

До початку XVIII ст. виявилося властиве російському духу метання з крайності в крайність. Якщо до Петра I вважалося, що у нас все найкраще і передове, а Захід загрузнув в гріхах і пороках, то тепер суспільство було охоплене іншою ідеєю: ми безмежно відстали, у нас все найгірше, нам треба забути все своє – мова, думки, плаття, облік і засвоїти все чуже. Петро так і вважав: забудемо своє, засвоїмо чуже і відразу ж увійдемо до числа економічно розвинених і цивілізованих країн» (А. К. Товстою).

так само він намагався обрядити російський облік в «голландський фасон».

Принцип 10: російський характер завжди готовий до запозичення чужих ідей.

 

 

Історичні етапи розвитку обліку в Росії у XX ст. висвітлюються в економічній літературі в працях Я. В. Соколова, В. А. Маздорова, Ф. Ф. Бутинця, М. С. Пушкаря.

Найбільш ґрунтовна періодизаці обліку в Росії, яку запропонував Я. В. Соколов:

• 1917 – 1918 рр. – адаптація традиційних методів обліку до нової системи рахівництва;
• 1918 – 1921 рр. – розвал старої системи й форм бухгалтерського обліку;
• 1921 – 1929 рр. – реставрація традиційної системи обліку;
• 1929 – 1953 рр. – деформація принципів бухгалтерського обліку;
• 1953 – 1984 рр. – удосконалення виробничого обліку, аналіз його організаційних структур і поширення механізованої обробки економічної інформації;
• 1984 – 1991 рр. – перебудова соціально-економічних відносин та спроба відродження класичних принципів бухгалтерського обліку.

Починаючи з 1991 р. відбувається перехід від соціалізму (1917- 1991 рр.) до ринкової економіки.

В Росії бухгалтерський облік як наука починає формуватися з другої половини XIX ст.

У цей час у зв’язку зі збільшенням товарного виробництва набула широкого розповсюдження подвійна бухгалтерія.

До перших праць із теорії та методології обліку в Росії слід віднести роботи московського вченого О. В. Прокоф’єва. Найбільш популярною була його праця: „Курс двойной бухгалтерии” (1883 р.). У цій роботі автор надав практичні вказівки для вивчення техніки облікових записів у Росії.

Характерною особливістю обліку цих часів був пошук ученими з бухгалтерів інших, крім подвійної, систем обліку.

Так, у 1870 р. Ф. В. Єзерський запропонував „потрійну” систему рахівництва. Суть її полягала у веденні тільки