Формування обліку як науки в та росії

У цей час виникали вищі комерційні школи (Московський, Київський і Харківський комерційні інститути, вищі комерційні курси в Петербурзі).

Найвідоміші українські вчені – О. П. Рудановський і А. М. Галаган.

 

 

На формування обліку в XIX ст. вплинув український національно-визвольний рух на західноукраїнських землях (1848-1849 рр.), внаслідок якого була скасована феодальна залежність селян Галичини (1848 р.), Буковини (1849 р.), Закарпаття (1853 р.).

Революційні події 1848 р., селянська реформа (1861р.) породили багато прогресивних ідей в обліку: відродження національного обліку, пошук реформаторських течій, початок наукової розробки питань обліку.

У першій половині XX ст. вагомими чинниками подальшого розвитку обліку були такі події:

• утворення Української Центральної ради (3-4 березня 1917 р.), проголошення незалежності УНР (11 січня 1918 р.),
• утворення СРСР (30 грудня 1922 р.), голодомор в Україні (1932-1933 р.),
• початок Другої світової війни (1 вересня 1939 р.)

Становлення традиційної системи бухгалтерського обліку, яка, в основному, збереглась до 2000 р., припадає на 1921 – 1929 рр.

Ця система обліку ґрунтується на таких засадах:

1. Класовий підхід до обліку та контролю. Вказівки про партійність обліку та контролю В. І. Леніна знайшли своє відображення у системі обліку праці і споживання.
2. Вимоги до обліку – масовість (бере участь дієздатне населення), гласність (у пресі, на зборах викриваються недоліки), відповідальність (контроль не лише активів та пасивів, але й діяльності виконавців), простота (можливість розібратись будь-якій освіченій людині).
3. Теорія відображення використовує ленінське положення «свідомість людини відображає не лише об'єктивний світ, але й творчо впливає на нього». На практиці це означало використання в обліку методу моделювання та агрегування як прийомів обробки даних.
4. Комплексний та системний підхід до вивчення економічних процесів та явищ, який, до речі, так і не був впроваджений у практику, про що свідчить подальший аналіз розвитку системи бухгалтерського обліку.
5. Врахування конкретних умов господарювання, недопустимість шаблонних дій та підходів до справи, способів здійснення контролю, шляхів досягнення мети. Ці ідеї також не були реалізовані повністю.

 

 

Починаючи з 1991 р. розпочалося формування національної системи бухгалтерського обліку та пошук незалежних шляхів його розвитку.

З 1998 р. в Україні відбулося реформування національної системи бухгалтерського обліку.

Головним завданням реформування системи бухгалтерського обліку було приведення її відповідно до вимог ринкової економіки й міжнародних стандартів обліку.

Із цією метою в 1998 р. була затверджена Програма реформування системи бухгалтерського обліку, а також передбачено її фінансування в 1999-2001 роках. У межах програми був прийнятий новий план рахунків, нові регістри обліку та форми звітності.

Важливою подією в економіці та обліку України стало прийняття 16 липня 1999 р. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який здійснюється підприємствами.

Крім того, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Слід з’ясувати, що сучасний етап розвитку обліку передбачає теоретичне обґрунтування нових підходів до застосування існуючих облікових знань.

Основне завдання розвитку методології національного бухгалтерського обліку, економічного аналізу й контролю в сучасних умовах глобалізації економіки й реформування вищої професійної бухгалтерської освіти полягає в підвищенні наукового рівня обліку, аналізу й контролю, орієнтації на розвиток науково-пізнавальної, соціальної, інформаційної, контрольної, регулюючої та прогностичної функцій.

Подальший розвиток бухгалтерського обліку повинен відбуватися в напрямку постійного перегляду й вдосконалення теоретичних основ обліку з урахуванням найкращих наукових здобутків представників різних національних шкіл обліку.

Сьогодні до провідних вчених з бухгалтерії слід віднести Ф. Ф. Бутинця, М. Т. Білуху, М. В. Кужельного, В. Г. Лінника, В. В. Сопка, Н. М. Малюгу, М. С. Пушкаря, М. Я. Дем’яненка, С. Ф. Голова та ін.

 

 

1. Історичні аспекти виникнення категорії «рахунки».
2. документації.
3. інвентаризації як елемента методу бухгалтерського обліку.
4. калькуляції.
5. Розвиток звітності і категорії «баланс»

 

 

Бухгалтерський облік має свій метод, який враховує такі елементи: рахунки, подвійний запис, документацію, інвентаризацію, оцінку, калькуляцію, звітність і баланс.

Розуміння саме цих елементів бухгалтерського обліку формувалось протягом тривалого часу як результат широкої наукової дискусії.

Усі елементи методу органічно пов’язані між собою. Їх не можна розглядати окремо, бо вони перестають виконувати свої функції в бухгалтерському обліку. Особливість методу бухгалтерського обліку полягає в тому, що сукупність його елементів забезпечує суцільне, безперервне, взаємопов’язане, документально обґрунтоване, у вартісній оцінці відображення об’єктів, що обліковуються.

Перші уявлення про рахунки бухгалтерського обліку належать до періоду, коли почалася реєстрація фактів господарського життя, тобто приблизно шість тисяч років тому. Із цього часу бухгалтерія існує як практична діяльність – рахівництво.

Слід відмітити, що саме за часів існування первісного суспільства склалися матеріальні передумови виникнення рахунків. У цей час не тільки розпочалося здійснення підрахунку основних облікових об’єктів, але й була закладена обчислювальна основа обліку. У первісному суспільстві існував господарський облік, який здійснювався тільки в кількісному вимірі. Це було пов’язано з відсутністю в первісному ладі