і збутовими витратами: перші входять до напівфабрикатів і готових виробів, останні – тільки до реалізованої продукції; 2) всі калькуляції діляться на попередні, фактичні і наступні; 3) чим більша частка прямих витрат, тим точніша калькуляція; 4) непрямі витрати повинні розподілятися пропорційно раніше визначеній базі.
Зверніть увагу на те, що в другій половині XX ст. праці багатьох російських вчених були присвячені питанням застосування господарського розрахунку, обліку витрат і калькулюванню собівартості готової продукції в різних галузях народного господарства.
Розвиток звітності і категорії «баланс»
Зверніть увагу на те, що в Стародавньому Єгипті, Шумері та Вавилоні поточний облік завершувався складанням звітності. Звіти складали за певний проміжок часу (місяць, півріччя, рік, декілька років) за різноманітними показниками: збір зерна, кількість продуктів та інших цінностей на державних складах, доходи господарства, використання робочої сили тощо.
Дані у звітах наводились у натуральних вимірниках. Звітність мала публічний характер. Характерною особливістю звітності була її деталізація.
За структурою звіти нагадували прибутково-видаткові рахунки. Метою складання звітності був контроль державних ресурсів та їх розподіл. Уся звітність надавалась у вищі державні органи.
Вивчаючи дану тему, зверніть увагу на те, що перші уявлення про баланс пов’язані з балансом державного господарства – книгою „бреваріум”, яку складали в Cтародавньому Римі в I-II ст. до н. е. Так називали регістр бюджетного обліку, у якому відображались кошторисні асигнування та їх виконання як в масштабі всієї держави, так і в окремих провінціях.
Слід з’ясувати, що в епоху Середньовіччя термін „баланс” вперше з’явився в „Про торгівлю і досконалого купця” (1458 р.) і Л. Пачолі „Про рахунки та записи” (1494 р.).
Л. Пачолі запропонував щорічне складання балансу і трактував його двояко: як „бланк” (лист) і як технічний прийом.
Цікавим був погляд іспанського вченого Д. дель Кастіло (XVI ст.) на категорію „баланс”. Визнаючи предметом бухгалтерії договори, трактував баланс як такий, що включав всіх осіб, з якими були укладені договори, і відображав обсяг прав і вимог, які випливають із цих договорів.
Р. Делапорт розрізняв два види балансу: 1) Bilan, який представляв собою перевірочний баланс тільки оборотів по рахунках без відображення сальдо рахунків тут; при цьому ніяких записів у Головній книзі не робилось 2) Balance, який ототожнювався з інвентарем, складався при закритті рахунків і записувався по Головній книзі.
Зверніть увагу на те, що в XVIII ст. ще не існувало оборотних відомостей. Їх заміняли пробні баланси, у яких порівнювалися обороти по дебету й кредиту Головної книги.
У кінці XIX ст. формуються різні світові школи бухгалтерського обліку, які трактували баланс по-різному.
Зверніть увагу на те, що світові бухгалтерські школи мали різні погляди на баланс як елемент методу.
Представники італійської школи трактували баланс як рівність прав і обов’язків господарюючих суб’єктів. Вчені французької школи стверджували, що баланс – це рівність доходів і витрат.
Не дивлячись на це, вчених цих двох шкіл поєднувала думка про те, що баланс є наслідком подвійного запису, і він заданий системою рахунків. Представники німецької школи вважали, що основою обліку є не рахунки, а баланс, і тому стверджували, що облік починається з балансу, з якого випливають рахунки.
Усередині німецької школи тривали дискусії серед прихильників статичного, динамічного й статико-динамічного балансу. Представники англо- американської школи не пов’язували баланс із рахунками, а трактували його як рівність засобів із кредиторською заборгованістю й капіталом, розглядали баланс як засіб обчислення прибутку.
Зверніть увагу, що значний внесок у розвиток категорії „баланс” було зроблено вченими російської бухгалтерської школи.
Засновник російської школи К. І. Арнольд трактував баланс як об’єктивно існуюче майнове співвідношення, рівновагу між власним майном і кредиторською заборгованістю.
ТЕМА 8. ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ З ПИТАНЬ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ.
- Міжнародні організації, що регламентують фінансову звітність.
- Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
Міжнародні організації, що регламентують фінансову звітність.
Питаннями гармонізації та стандартизації обліку займається ціла низка міжурядових і професійних організацій, які можна розділити на регіональні і міжнародні (світові). До регіональним організацій належать:
- Європейське економічне співтовариство;
- Європейська федерація бухгалтерів-експертів (FEE) ;
- Африканський рада з бухгалтерського обліку (ААС) ;
- Міжамериканська асоціація бухгалтерів (IAA) ;
- Конференція бухгалтерів країн Азії і Тихого океану (САРА) ;
- Федерація бухгалтерів країн Південно-Східної Азії АСЕАН (FA) ;
- Південно -Азіатська федерація бухгалтерів (SAFA) ;
- Північна федерація бухгалтерів (HFA) та ін
До міжнародних (світових) організацій належать:
- Комітет з міжнародних стандартами бухгалтерського обліку (IASC) ;
- Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC) ;
- Організація Об'єднаних Націй (ООН) ;
- Міжурядова робоча група експертів з міжнародних бухгалтерських стандартів ООН (ISAR) ;
- Комісія з транснаціональним корпораціям ООН (UNCTC) ;
- Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) та ін
Розглянемо сферу діяльності окремих організацій.
На регіональному рівні першими (з 1957 р.) стали регулювати порівнянність фінансової звітності країни – члени Європейського економічного співтовариства (з 1993 р. – Європейського Союзу). Склад членів ЄС з моменту утворення до теперішнього часу виріс з 6 до 15 країн. Зараз у нього входять Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція.
Одним із завдань ЄС є гармонізація