Формування обліку як науки в та росії

У кінці XIX ст. поряд із „потрійною” системою рахівництва виникла і „четвертна” система, яка була теоретично описана в роботі „Новая четвертная бухгалтерия” (1895 р.) І. П. Шмельовим.

На відміну від потрійної системи Ф. В. Єзерського четвертна система передбачала здійснення обліку за чотирьма напрямками:

• надходження цінностей
• витрачання цінностей
• визначення збитків
• визначення прибутків.

Одним із перших учених у Росії, хто назвав бухгалтерський облік наукою, був А. М. Вольф.

Слід з’ясувати, що в кінці XIX ст. у Росії з’являються професійні періодичні наукові видання з обліку.

Одним із кульмінаційних моментів у розвитку російського суспільства на початку XX ст. була зміна державного устрою в Російській імперії в результаті переходу влади до рук більшовиків у жовтні 1917 р.

Із 1917 р. по 1921 р. існувало дві тенденції щодо того, яким повинен бути бухгалтерський облік у новоствореному соціалістичному суспільстві:

1. Новаторська – пов'язана з ліквідацією єдиного грошового вимірника.

2. Консервативно-традиційна – ведення обліку так, як його вели до революції.

В країні утвердилася теорія про необхідність прямого управління з центру всіма її ресурсами. Причому таке управління, на думку прихильників ідеї централізації, необхідно було здійснювати не на основі сумнівного грошового вимірника, а за допомогою справжнього – натурального вимірника.

Гроші поступово зникали з економічного обігу в країні. Економісти вели пошук досконаліших, на їх думку, вимірників. Залежно від поглядів на цю проблему сформувалося три напрямки:

1. романтики;
2. натуралісти;
3. реалісти.

Романтики вважали, що новим вимірником можуть бути:

1. трудові – трудогодина, трудодень.
2. енергетичні – в основу єдиного вимірника повинні бути покладені витрати умовної, базової одиниці енергії (ерг.) ;
3. предметні – умовні одиниці, що виражають величину втіленої в предметі кількості сировини і засобів праці.

Натуралісти розглядали бухгалтерський облік як матеріальний, натуралістичний.

Реалісти, враховуючи зростання інфляції в країні, виступали за переоцінку статей балансу на основі індексу цін.

з переходом до непу (1921-1928 рр.) почалося відновлення обліку.

Уряд приділяв значну увагу вдосконаленню бухгалтерського обліку.

Грошова одиниця, що з'явилась після проведення грошової реформи, дала можливість вести бухгалтерський облік в одній валюті.

У період НЕПу, особливо починаючи з 1924 р., виходить у великій кількості література з теорії і галузевих курсів бухгалтерського обліку (автори О. М. Ґалаґан, Я. М, Гальперін, О. П. Рудановськи.).

У 1924 р. створена масова громадська організація – Об'єднання працівників обліку (ОПО), яку в майбутньому було перетворено на Всесоюзне товариство сприяння соціалістичному обліку (ВТССО) зі своїми відділеннями в союзних республіках і великих промислових центрах країни.

У 1925 р. був створений Інститут державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ), основною функцією якого стала постійна висококваліфікована допомога підприємствам і трестам в організації та методології бухгалтерського обліку, а також аналізу балансу.

І все ж до X з'їзду РКП (б) обліку приділяли недостатньо уваги. За даними Робітничо-селянської інспекції (РСІ) в 1922 р. термінів подання звітності не дотримувалися; калькуляція і розрахунок собівартості були відсутні; ціни встановлювалися на підставі кошторисних пропозицій;.

Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання 6 квітня 1922 р. ''Положення о счетоводстве и отчетности», в якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності, містились важливі вказівки, з яких на увагу заслуговують наступні: списання матеріалів у виробництво рекомендовано було проводити за ціною першого придбання; переоцінку майна відображати не на рахунку Прибутків та збитків і не на рахунку Капіталу, а на спеціальному рахунку Переоцінки, який трактували як контрарний, або додатковий; фонди поділяли на основні, оборотні та спеціальні (цільові) ; передбачалось складання зведеної звітності.

Для організації бухгалтерського обліку був створений ще один нормативний документ: Новою тут була, зокрема, фантастична вимога складання заключного балансу на основі повної інвентаризації та оцінки майна, яке відображають в балансі па день його формування.

Ця вимога дійсно звучала нереально, оскільки було незрозуміло, як оцінити майно на день складання балансу.

9 листопада 1926 р. Раднарком СРСР видає новий документ щодо обов'язкового ведення рахівництва торговельними та промисловими підприємствами, в якому наводився поділ підприємств на декілька розрядів, і тільки торговельні підприємства не нижче V розряду і промислові не нижче VII розряду повинні були вести облік за подвійною бухгалтерією. У всіх інших випадках оподаткування проводили па підставі оборотів касової книги.

У грудні 1927 р. відбувся XV з'їзд ВКП (б), який дав директиви із складання першого п'ятирічного плану.

У 20-х рр. XX ст. облік почали вести із застосуванням обчислювальних машин.

Рахівники звернули увагу на найпростіший і доступний засіб – картку.

Картка – паспорт, який виписували під копіювальний папір одразу в декількох примірниках, що розставляли у картотеці згідно з вимогами.

Для 1925 р. характерним було подальше удосконалення техніки облікової справи. Окрім розповсюдження карткового кількісно-сумового обліку товарів, а також карткового обліку розрахункових операцій, з'являлись нові форми. Такими були форми В. К. Мшоха і А. Петрова. Вони вважали, що не шаховий баланс, а ордер або, правильніше, картка-ордер є