Формування обліку як науки в та росії

 

 

Саме в монастирях під впливом візантійської наукової думки зародились ідеї майбутньої української бухгалтерії. Облік в них вели за принципом камерального (бюджетного).

Облік у монастирях підготував формування подвійного запису, який з'явився в Україні значно пізніше. У цей період в Україні переважала проста бухгалтерія.

Застосовувався такий обліковий принцип: за кожен майновий об'єкт відповідала певна особа або група осіб. Комірники несли як матеріальну, так і кримінальну відповідальність.

Об'єктами обліку були каса, доходи, видатки, а також дебіторська та кредиторська заборгованість.

Облік не був систематичним. Прихідні та видаткові операції реєстрували в окремих касових журналах.

У VII-ІХ ст. відбувається формування ранньофеодальної держави – Київської Русі. Бухгалтерський облік України- Русі IX-XIII ст. за своїм походженням і характером був європейським, але зі значним впливом облікової культури Сходу.

В Київській Русі, а пізніше і в Галицько-Волинському князівстві, вели відповідну підготовку людей, які займались обліком та іншою писарською роботою.

Щодо Київської Русі безумовним є величезний внесок княгині Ольги як родоначальниці податкового обліку на Русі.

Християнство стало ідеологічним підґрунтям феодальних відносин, сприяло входженню України-Русі в європейський культурний простір.

Про розвиток бухгалтерських і юридичних знань свідчить поява збірника законів України-Русі «Руська правда» Я. Мудрого (середина XI ст.). „Руська правда” закріпила недоторканість приватної земельної власності.

Період монголо-татарської навали призвів до занепаду Київської держави й перенесення центру східнослов'янської культури до Галицько-Волинського князівства. Змінилися облікові правила, з’явилося подушне оподаткування.

Татари відразу нав'язали свої «облікові стандарти». Докорінно була змінена податкова політика. Було запроваджено персональне оподаткування (подушне)

У перші століття існування Литовсько-Руського князівства в ньому панувало старе «руське» – українське право.

Монголо-татарська навала (1237-1241 рр.) на деякий час загальмувала розвиток обліку країни.

 

 

З поширенням у XV ст. продажу товарів на виплат виникла необхідність у відкритті банків.

Поява векселя.

У XIV-XV ст. рівень розвитку торгівлі був дуже високий, а це потребувало й чіткої грошової системи обліку.

На початку XVI і до середини XVII ст. в Україні переважала італійська бухгалтерська школа.

Розвиток книгодрукування в Україні.

В економічному розвитку України значна роль належала козацтву, яке виникло наприкінці XV ст.

Слід зазначити, що козацькі державні фінанси, які підпорядковувалися гетьманові, були невіддільні від його особистого майна.

За І. Мазепи з розвитком державного та монастирського господарства основним принципом стає принцип економії.

Якщо на рівні держави, завдяки І. Мазепі, в обліку спостерігався безпосередньо європейський вплив, то в монастирському господарстві, завдяки впливу Московського патріархату – російський.

Зародження калькуляції.

Росія, заснувавши спеціальну Малоросійську колегію, встановила повний контроль над фінансами України.

Характеризуючи період ХVІ-ХVІІІ ст., можна зазначити, що економіка, торгівля, грошовий обіг, фінансова система і облік були організаційно поєднані з королівською Польщею та Російською імперією.

Розвиток бухгалтерського обліку в Галичині починає відбуватись у XVIII ст. У 1772 р. в результаті розподілу Польщі, західноукраїнські землі входять до складу Австрії. Саме відтоді починається період прогресивного розвитку як економіки краю, так і бухгалтерського обліку на цих землях.

Була заснована Галицька державна бухгалтерія, яка проіснувала до 1866 р., після чого дана структура була реформована у фінансовий департамент намісництва.

На інших українських землях облік в монастирях теж був регламентований. Одним із прикладів, що свідчить про значущість обліку в господарствах монастирів, є розподіл обов'язків будівничого Києво-Печерської лаври із уставної грамоти 1701 р., в якій передбачались:

1. Інвентаризація та відшкодування нестач з попередньою будівничого.
2. Матеріальна відповідальність за всі цінності розподіляються солідарно із скарбником.
3. Скарбник зберігає ключі від складів, а будівничий їх опечатує.
4. Для грошових доходів відкривається спеціальна книга, яку веде будівничий або скарбник, причому кожна стаття містить: а) джерела надходження; б) дату надходження. Аналогічна книга відкривається для вибуття.
5. Облік муки, одягу та інвентаря теж здійснюється у двох книгах (надходження і вибуття).
6. Заповнені за рік книги мали бути прислані архієпископу.

У першій половині XIX ст. формується російська бухгалтерська школа, засновником якої вважається Карл Арнольд, німець за походженням, який вніс багато нововведень у систему обліку, в тому числі торговий облік, зокрема: – запровадження синтетичного рахунка товарів; методику резервування та обліку коштів з метою погашення збитків; форму записів господарських операцій (дебет рахунка, сума, кредит рахунка, опис операції, сума) ; відкриття рахунків через рахунок Капіталу і тощо. У своїх працях К. Арнольд давав також історичні довідки про розвиток бухгалтерського обліку. Йому належить припущення, що подвійний запис прийшов до Італії з Японії через місіонерів. Соратниками К. Арнольда були І. Ахматов, Е. Мудров, І. Вавилов.

Беручи до уваги літературу того періоду, слід зробити висновок про те, що в бухгалтерській науці визначилися три напрями діяльності:

1. висвітлення в літературі рекомендацій з дотримання правил ведення бухгалтерського обліку на підставі вже існуючих шкіл;
2. науковий пошук та виникнення реформаторських течій;
3. початок клопіткої наукової розробки питань рахівництва.

Наприкінці XIX ст. в Україну проникає сформована у сфері обліку «обмінна теорія». Автором, а точніше її реконструктором, був А.