Функціональний стан печінки і нирок у хворих з важкою крововтратою при різних варіантах інтенсивної терапії

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

капіляроспазм і венозний застій у печінці на тлі гіповолемії та зниження спланхнічного кровотоку. Повна нормалізація показників РГГ відбувалася тільки до 9-11 доби спостереження. Застосування для корекції дефіциту ОЦК замісної ІТТ із стабізолом викликало подовження  і  на 33, 3% і 27, 7%. Це було на 14, 3% і 4, 5% більше показників контрольної групи і свідчило про збільшення систолічного припливу до печінки без збільшення венозного застою в ній. Кровотік у печінці повністю відновлювався до 9 доби постгеморагічного періоду. Після інфузії перфторану  зростала на 50% від вихідного рівня (р0, 05),  – на 55, 5%. Це вказувало на збільшення систолічного припливу крові до печінки з підвищенням венозного відтоку. На 5 добу спостереження основні показники кровотоку в печінці досягали норми. При поєднанні стандартної замісної ІТТ із курсом ВЛОК на 1-5 добу після зупинки кровотечі хірургічними методами визначалася перевага систолічного припливу над відтоком. У сукупності із зниженням  на 22, 4% це вказувало, з одного боку, на зменшення пресинусоїдального капіляроспазму, а з іншого боку – на депонування крові в печінці. Після припинення сеансів ВЛОК кровотік у печінці характеризувався помірним зниженням як систолічного припливу, так і венозного відтоку.

Порушення кровотоку в печінці, гіпоксемія сприяли розвитку цитолітичного синдрому, що свідчив про порушення структурної і бар'єрної функцій мембран гепатоцитів і виступав одним із критеріїв тяжкості патологічного процесу (Хазанов А. І. із співавт., 1988). Після застосування для корекції дефіциту ОЦК стандартної замісної ІТТ цитолітичний синдром зберігався протягом 9 діб постгеморагічного періоду. Лабораторно це виявлялося збільшенням АСТ на 41, 9% і 18, 6% над норми в 1 і 5 добу постгеморагічного періоду, і АЛТ на 43, 5% і 50% у 1 і 7 добу постгеморагічного періоду. Використання стабізолу призводило до усунення цитолітичного синдрому з 3 постгеморагічної доби, тобто на 6 діб раніше, ніж у контрольній групі. Введення перфторану також сприяло повній нормалізації рівнів активності АСТ і АЛТ з 3 доби постгеморагічного періоду, що свідчило про протекторну дію препарату на гепатоцит. При поєднанні стандартної замісної ІТТ із курсом ВЛОК нормалізація рівня активності АСТ відбувалася на 5 добу спостереження, що вказувало на захист мітохондрій гепатоциту. При цьому збільшення активності АЛТ із 1 по 9 добу постгеморагічного періоду, коли значення його перевищували норму на 28, 2% і 30, 4%, свідчило про недостатній захист гепатоциту в цілому.

Порівняльний аналіз рівня глюкози крові показав, що в 1-3 добу спостереження показник перевищував норму у всіх групах. Після використання для корекції дефіциту ОЦК стандартної замісної ІТТ глюкоза крові досягала фізіологічного рівня на 9 добу постгеморагічного періоду. Після застосування стабізолу нормалізація показника відзначалася на 5 добу спостереження, що було на 4 доби швидше, ніж у контрольній групі. У групах хворих, що одержували перфторан чи стандартну замісну ІТТ у поєднанні з курсом ВЛОК, глюкоза крові відновлювалася до норми на 7 добу після операції, що було на 2 доби швидше, ніж у контрольній групі.

До особливостей хворих з виразковою хворобою шлунка і 12-палої кишки відносять вторинні макрозміни в органах, порушення в регуляції гомеостазу, що викликає дефіцит загального білка сироватки крові з переважним зниженням фракції альбумінів (Колб В. Г., Камишніков В. С., 1993, Шанін В. Ю., 1998). Рівень загального білка сироватки крові у всіх групах, за винятком групи хворих, що одержували перфторан, був нижчим за норму весь термін спостереження (рис. 2). При корекції дефіциту ОЦК із використанням стандартної замісної ІТТ загальний білок максимально знижувався (до 29, 7% нижче норми) у 1-3 добу спостереження. Після застосування стабізолу динаміка рівня загального білка протягом першого тижня спостереження не відрізнялася від контрольної групи. У цих групах хворих тенденція до зростання показника виникала з 5, а при поєднанні стандартної замісної ІТТ із курсом ВЛОК – із 7 доби постгеморагічного періоду. Під впливом перфторана чітка тенденція до росту загального білка виникала вже з 3 доби постгеморагічного періоду, відновлення його до рівня фізіологічної норми відбувалося на 9 добу спостереження, чого не було ні в одній з обстежених груп.

Порівняльний аналіз білкових фракцій показав, що протягом усього періоду спостереження в жодній із груп рівень альбумінів крові не досягав фізіологічного. У

1-5 добу постгеморагічного періоду зниження альбумінів крові (на 32, 1 – 39, 9% нижче за норму) відбувалося у всіх групах. Надалі, на 7 добу спостереження при використанні для корекції дефіциту ОЦК стабізолу чи при поєднанні стандартної замісної ІТТ із курсом ВЛОК рівень альбумінів перевищував значення його в контрольній групі відповідно на 15, 1% і 14, 6%. А у хворих, що одержували перфторан, у ці ж терміни рівень альбуміну на 32, 1% перевищував рівень його в контрольній групі (р0, 05) при збереженні тенденції до збільшення на 9-11 добу постгеморагічного періоду.

Рівень глобулінів крові після корекції дефіциту ОЦК стандартною замісною ІТТ був на 15, 2-10, 2% нижчим за норму практично весь період спостереження. Включення до складу інфузійних середовищ стабізолу сприяло нормалізації показника на 9 добу постгеморагічного періоду. Після введення перфторану нормальний рівень глобулінів відновлювався на 5 добу спостереження, що було на 2 доби швидше, ніж у групі хворих, що одержували стабізол.