Функціональний стан печінки і нирок у хворих з важкою крововтратою при різних варіантах інтенсивної терапії

Аналіз рівня продуктів білкового обміну встановив, що після застосування для корекції дефіциту ОЦК стандартної замісної ІТТ чи при поєднанні її з курсом ВЛОК, відновлення рівня азотемії до норми ми відзначали на 5 добу. У групах хворих, що одержували стабізол чи перфторан, ми відзначали нормалізацію показників на 3 добу постгеморагічного періоду.

Результати розрахунку ефективності лікувальної дії різних варіантів ІТ на підставі летальності у хворих з підгострою важкою крововтратою представлено в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Показники оцінки ефективності лікувальної дії у хворих з підгострою важкою крововтратою при різних варіантах інтенсивної терапії

Показник Декстрани Стабізол Перфторан ВЛОК

Летальність, (%) 9, 3 3, 6 0, 00 8, 00

Частота наслідків 0, 09 0, 04 0, 00 0, 08

Відносний ризик - 0, 44 0, 00 0, 89

Зниження відносного ризику (%) - 56 100 11

Зниження абсолютного ризику - 0, 05 0, 09 0, 01

Клінічний ефект значимий значимий незначимий

 

Аналіз встановив зниження відносного ризику смерті на 11% в групі хворих, що одержували для корекції дефіциту ОЦК стандартну замісну ІТТ у поєднанні з курсом ВЛОК, проти хворих контрольної групи. Але, це не забезпечувало значимого клінічного ефекту. Застосування у складі замісної ІТТ стабізолу дає змогу знизити летальність до 3, 6% і відносний ризик смерті на 56%, що забезпечувало значимий клінічний ефект. Включення до складу замісної ІТТ перфторану усуває летальність та забезпечує зниження відносного ризику смерті на 100%, що підтверджує виражену клінічну дію препарату.

Викладене вище дало нам змогу зробити такі висновки і практичні рекомендації

 

 

1. Підгостра важка крововтрата до зупинки кровотечі хірургічними методами формує лабораторно встановлену дисфункцію печінки й олігуричну преренальну ниркову недостатність. Порушення кровотоку в печінці на фоні гіпоксеміїї виявляється зниженням систолічного припливу, зв'язаного з гіповолемією і пресинусоїдальним капіляроспазмом, що призводить до гіпоксичного ушкодження гепатоциту і розвитку цитолітичного синдрому. Це обумовлює порушення білковосинтетичної, пігментної, вуглеводної функцій печінки і зниження синтезу прокоагулянтів. Олігурична преренальна ниркова недостатність виявляється функціональною недостатністю переважно клубочків.

2. Використання для корекції дефіциту ОЦК при підгострій важкій крововтраті стандартної замісної ІТТ із декстранами не усуває лабораторно встановленої дисфункції печінки протягом 11 діб постгеморагічного періоду і неолігуричної ниркової недостатності протягом 9 діб. Порушення кровотоку в печінці у вигляді зниження систолічного припливу і венозного відтоку, гіпоксемії пошкоджують гепатоцит, що виявляється цитолітичним синдромом, порушенням протромбінотворної і пігментної функцій печінки протягом 9 діб постгеморагічного періоду, вуглеводної – 7 діб, білковосинтетичної функції – 11 діб. Неолігурична ниркова недостатність пов'язана з порушенням функції клубочків у вигляді обмеження ультрафільтрату (зниження кліренсу креатиніну) протягом 9 діб постгеморагічного періоду і з порушенням функції канальців (збільшення екскреції і зниження реабсорбції води) протягом 7 діб.

3. Після корекції дефіциту ОЦК із застосуванням стабізолу тривалість лабораторно встановленої дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності скорочується на 2 доби. Під впливом стабізолу збільшується систолічний приплив крові до печінки без збільшення венозного застою, що сприяє усуненню цитолітичного синдрому на 3 постгеморагічну добу, відновленню білковосинтетичної і пігментної функцій печінки на 9 добу, синтезу прокоагулянтів – на 7 добу, вуглеводної функції – на 5 добу спостереження. Неолігурична ниркова недостатність характеризується переважним порушенням функції клубочків (зниження кліренсу креатиніну протягом 7 діб) і порушенням водовидільної функції канальців протягом 3 діб постгеморагічного періоду.

4. Після використання перфторану як компонента замісної ІТТ тривалість лабораторно встановленої дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності скорочуються на 4 доби. Протекторна дія перфторану на гепатоцит, обумовлена нормалізацією печінкового кровотоку й усуненням гіпоксемії, що сприяє усуненню з 3 доби постгеморагічного періоду цитолітичного синдрому і нормалізації синтезу прокоагулянтів у печінці, відновленню пігментної функції печінки з 1 доби, вуглеводної, білковосинтетичної – з 7 доби спостереження. Неолігурічна ниркова недостатність супроводжується порушенням функції клубочків протягом 5 діб і функції канальців протягом 3 діб постгеморагічного періоду.

5. Поєднання курсу ВЛОК із стандартною замісною ІТТ не впливає на тривалість у постгеморагічному періоді лабораторно встановленої дисфункції печінки і неолігуричної ниркової недостатності. Киснева недостатність гепатоциту на фоні курсу ВЛОК обумовлена ростом депонування крові в печінці внаслідок збільшення систолічного припливу до неї, а після припинення курсу – зменшенням як систолічного припливу, так і венозного відтоку. ВЛОК здійснює протекцію мітохондрій гепатоциту при недостатньому захисті клітки в цілому протягом 9 діб постгеморагічного періоду, що підтверджується динамікою цитолітичного синдрому. Це уповільнює відновлення білковосинтетичної функції печінки весь термін спостереження, нормалізує пігментну функцію з 1, а протромбінотворну і вуглеводну функції – з 7 доби спостереження. ВЛОК не впливає на тривалість неолігуричної ниркової недостатності, бо порушення функції клубочків триває 9 діб і канальців – 7 діб постгеморагічного періоду.

6. Розрахунок ефективності лікувальної дії різних варіантів інтенсивної терапії в сукупності з аналізом летальності і функціонального стану печінки і нирок у постгеморагічному періоді при підгострій важкій крововтраті показав, що застосування перфторану (відсутність летальності, зниження відносного ризику смерті до 100%) чи стабізолу (летальність – 3,