Індивідуально-авторське трактування Біблійних мотивів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських перекладів творів Дж.Г. Байрона)

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАС ШЕВЧЕНКА

 

На правах рукопису

 

ДЗЕРА Оксана Василівна

УДК 820: 82. 035: 92 Байрон

 

 

Спеціальність 10. 02. 16 – перекладознавство

 

 

Київ – 1999

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського державного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ЗОРІВЧАК Роксоляна Петрівна, завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної інгвістики імені Григорія Кочура Львівського державного університету імені Івана Франка.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор НОВИКОВА Марина Олексіївна, професор кафедри російської та зарубіжної лутератури Сімферопольського державного університету кандидат філологічних наук, доцент МЕДВІДЬ Ольга Степанівна, доцент кафедри англійської філології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Провідна установа Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, кафедра англійської мови; кафедра німецької мови і загального мовознавства.

Захист відбудеться 10 червня 1999 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26. 00. 11 при Національному університеті імені Тараса Шевченка (м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, вул. Володимирська, 58).

 

Реферована дисертація присвячена дослідженню індивідуально-авторського трактування біблійних мотивів як перекладознавчої проблеми.

М. Бахтін сформулював принцип діалогічності, тобто взаємозалежності текстів і так започаткував дослідження проблем міжтекстуальності. Подальший розвиток ця теорія знаходить у працях О. Ахманової та І. Гюббенет, де функціонування одиниці тексту автори розглядають у межах опозиції горизонтального та вертикального контекстів. А. Попович переносить дослідження міжтекстуальності у сферу перекладознавчих пошуків. Проте розмежовуючи конфронтаційно-творчий (авторський) та модифікаційно-репродукуючий (перекладацький) метакомунікативні (вторинні) контексти, дослідник залишає поза увагою перекладацьке трактування вторинних інтертекстних елементів у структурі авторського тексту.

Перекладознавчі дослідження тексту як складової міжтекстуального рівня безпосередньо пов’язані з сучасними парадигмами в теорії перекладу, зокрема з обґрунтуванням основ естетики поетичного перекладу. Так, дотичними проблемами є методика аналізу фонової інформації (В. С. Виноградов), лінгвокультурологічного фону слова (Є. Верещагін, В. Костомаров), реалії (А. Федоров, Р. Зорівчак, С. Влахов, С. Флорін), позатекстових структур (В. Шор), етномовного компонента (Б. Ажнюк), індивідуального стилю перекладача (М. Новікова), відтворення образу в поетичному перекладі (О. Чередниченко, В. Коптілов, П. Бех), концептуальної інформації та художньої деталі в перекладному тексті (В. Кухаренко), прагматичних трансформацій при перекладанні В. Карабан), типів і функцій перекладу (О. Чередниченко, В. Радчук), функціонування символу в структурі тексту-джерела та цільового тексту (М. Новікова, І. Шама).

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена зацікавленням перекладознавців таким перспективним теоретико-практичним напрямом, як вивчення співвідношень первинного / вторинного у структурі перекладного тексту та відносною неопрацьованістю цієї проблеми. Перекладацька інтерпретація індивідуально-авторських трактувань біблійного мотиву як одного з виявів міжтекстуальності і загалом вторинних елементів у авторському тексті підводить до не менш перспективного дослідження типів / жанрів віршового перекладу. При цьому предметом розгляду стає не специфіка певного літературного жанру, до якого належать як оригінал, так і переклад, а жанрово-трансформативні особливості цільових текстів, створених на основі єдиного тексту-джерела. Одначе ця проблема ще не має достатнього теоретичного обґрунтування. Кожен переклад належить до певного типу (жанру) на підставі етапно-обмежених концепцій епох класицизму (Дж. Драйден), романтизму і постромантизму (Ф. Шляйєрмахер), згідно з найпоширенішим національно усталеним формулюванням (“переспів”, “за мотивами” та ін. в українській традиції, “metaphrase”, “paraphrase”, “іmitation”, “transfusion” та ін. в англійській) або за інтуїцією самих перекладачів. Звідси випливає необхідність випрацювання загальних критеріїв для розмежування жанрів віршового перекладу та методики їхнього аналізу, а, отже, розширення сфери пошуків і розробок у жанровій теорії перекладу.

Окреме актуальне дослідження пов’язуємо з основним фактичним матеріалом даної дисертації, а саме – із розглядом української Байроніани як важливої складової української перекладної літератури. Таке дослідження сприяє глибшому осмисленню особливостей стилю Дж. Г. Байрона та проблеми його відтворення в українських перекладах і охоплює аспекти часової дистантності, множинності перекладів та впливу ранніх художніх перекладів на становлення нової української літератури.

Вагомий внесок у дослідження української Байроніани зробили Д. Кузик (літературознавчий підхід) та П. Бех (лінгвостилістичні проблеми відтворення образу). При висвітленні всіх зазначених питань, поряд із літературознавчими, застосовуються і різні мовознавчі концепції (макролінгвістична теорія динамічної та формальної еквівалентності Ю. Найди; мікролінгвістична теорія рівнів еквівалентності В. Коміссарова).

Отже, осмислення Байронової поезії в українських перекладах слугує об’єктом дисертаційного дослідження, а предметом розгляду є насамперед біблійний мотив як один із найяскравіших виявів міжтекстуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики ім. Григорія Кочура Львівського державного університету ім. Івана Франка. Тема дисертації вписується у комплексну міжкафедральну наукову тему “Дослідження жанрово-стилістичних проблем перекладу і створення на цій основі сучасної науково-методичної літератури”, що її розробляють науковці України під керівництвом проф. О. І. Чередниченка.

Мета дисертації – через визначення структурно-семантичних та прагматичних особливостей текстової реалізації біблійних мотивів в індивідуально-авторському трактуванні окреслити їхні типи, актуалізовані на різних макро- та мікростилістичних рівнях тексту і способи відтворення