Індивідуально-авторське трактування Біблійних мотивів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських перекладів творів Дж.Г. Байрона)

Мета роботи передбачає реалізацію таких завдань:

1.З’ясувати поняття “мотив”, окреслити вихідні теоретичні позиції щодо цього поняття та обґрунтувати специфіку і структуру текстових реалізацій біблійного мотиву.

2.Виявити особливості трактування окремих біблійних мотивів та описати процес формування глобальних біблійних метатекстів у творчості Дж. Г. Байрона.

3.Проаналізувати авторське та перекладацьке осмислення Каїнової тематики у творчості І. Франка.

4. Через зіставний аналіз оригіналу і різночасових українських перекладів простежити вплив екстралінгвальних чинників та інтерпретаційних установок перекладачів на трансформацію авторської концепції універсальних (біблійних) мотивів.

5. Визначити типи біблійної топології в авторському тексті та способи її відтворення у перекладах.

6. Випрацювати критерії оцінки віршових перекладів.

7. Розробити методику дослідження і критерії розмежування жанрів віршового перекладу та відповідних методів перекладання.

Байронові твори з біблійними мотивами та їх українські переклади слугують матеріалом дисертаційного дослідження. Для висвітлення деяких аспектів, окрім українських, використано німецькі, російські, польські переклади, а також оригінальні твори українських авторів із cумiжнoю біблійною топологією.

Методологічна основа дисертації визначається системним підходом до оцінки мовних, літературних та перекладознавчих явищ. Окрім герменевтичного методу контекстуального аналізу, в роботі застосовано концепцію О. Ахманової та І. Гюббенет про вертикальний контекст, Є. Верещагіна та В. Костомарова – про лінгвокультурологічний фон слова, І. Евен – Зогара та Г. Турі – про літературну полісистему, П. Торопа – про метатекстовий переклад, У. Еко – про розкодування тексту. В дослідженні широко застосовуються описовий, історико-зіставний, компонентний методи та метод сигніфікативних опозицій.

Наукова новизна дисертації полягає у:

- першій спробі перенесення типологічного та функціонального аналізу біблійних мотивів як однієї з глибинних характеристик тексту у сферу перекладознавчих досліджень;

- дослідженні біблійного мотиву в небіблійному (літературному) контексті;

- врахуванні інтерпретаційних потенцій вертикального контексту при історико-зіставному аналізі Байронових творів та їхніх українських перекладів;

- першому всебічному аналізі Каїнової тематики в індивідуально-авторському і перекладацькому трактуванні І. Франка;

- поєднанні мовознавчих, літературознавчих та семіотичних підходів і концепцій для системного дослідження жанрів віршового перекладу, шляхів і методів їх утворення, чинників, що зумовлюють їх появу і формування; для упорядкування поняттєвого апарату перекладознавства; при створенні моделі перекладання.

Наукова новизна предмета дисертаційного дослідження визначає його теоретичну цінність. Результати дисертації можна використати при поглибленні окремих аспектів загальної теорії і критики перекладу; при дослідженні історії перекладу (а необхідність створення історії перекладу все відчутніша), при вдосконаленні методології аналізу української перекладної літератури; при опрацюванні поетики перекладу, що ще не викристалізувала своїх теоретичних засад в окрему перекладознавчу дисципліну.

Практична цінність роботи передбачає:

- врахування біблійного мотиву і його етномовної варіативності при виборі інтерпретаційної концепції та перекладанні;

- осмислення переваг і обмежень певних жанрів перекладу та методів перекладання при встановленні критеріїв оцінки якості віршового перекладу;

- уточнення і збагачення метамови перекладознавства як мови опису процесу перекладу, що є основним об’єктом перекладознавства;

- використання одержаних результатів у спецкурсі з історії української Байроніани та з інтерпретації тексту; при подальшому осмисленні перекладацького доробку І. Франка, Лесі Українки, М. Старицького, М. Костомарова, Є. Тимченка, М. Зерова та Г. Кочура; на практичних заняттях з перекладознавства і контрастивної лінгвістики та в науково-пошуковій роботі студентів.

На захист винесені такі твердження:

1. Мотив – це смисловий інваріантний макрокомпонент, що стисло передає діагностику прототексту і виявляється у тексті художньої літератури в численних мікрокомпонентах-топосах.

2. Оскільки Старий Завіт – водночас і міф, і високопоетичний твір давньогебрейської культури, біблійний мотив актуалізується як на тематичному, так і на лінгвальних рівнях вторинного тексту. Топоси-зв’язки у своїй послідовності формують тематичний розвиток мотиву, проте не мають самодостатніх топологічних властивостей. Безпосереднє відтворення у перекладах знаходять автономні топоси, що завжди знаково закріплені на графемному, фонемному, морфемному, лексемному та фразовому рівнях тексту.

3. Якщо біблійний мотив функціонує в тексті як незалежне одиничне вкраплення, його збереження чи ігнорування у перекладі не має концептуального значення. Комплексна, ієрархічно структурована актуалізація біблійних мотивів – тотально-глибинна у послідовній комбінації топосів-зв’язок, а також окремо в автономних топосах усіх лінгвальних рівнів – перетворює твір на глобальний біблійний метатекст. Отже, завдання перекладача полягає передусім у відтворенні цієї сукупності вторинних (біблійних) елементів.

4. Оптимальне завдання перекладача – відтворити не лише власне діагностику мотиву, а й контекстуальну та лінгвокультурологічну інформацію, що її набуває біблійний мотив в авторських текстах внаслідок індивідуального й етнічно зумовленого трактування. Складність відтворення формально-стилістичних і образних топологічних особливостей твору в перекладі полягає у повній або частковій втраті їхньої діагностики поза біблійним текстом та авторським метатекстом.

5. Множинність перекладів твору з біблійними мотивами зумовлена зміною підходів до сакральної та поетичної функцій Біблії у різні соціально- історичні епохи того чи іншого народу, історичною еволюцією принципів перекладу.

6. Біблійний мотив, його контекстуальна та лінгвокультурологічна варіативність як співвідношення первинного і вторинного в авторському тексті та в перекладах слугує вагомим чинником розмежування жанрів художнього перекладу (переспіву, наслідування, парафрази, вільної варіації на тему та версії) і відповідних методів перекладання (транспозиції, стилізації, одомашнення, запозичення).

Апробація результатів дослідження.