Індивідуально-авторське трактування Біблійних мотивів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських перекладів творів Дж.Г. Байрона)

- заміна нейтральним відповідником із суміжним конотативним макрокомпонентом;

- заміна одного топоса іншим, що часто узгоджується з оригінальним лише на функціонально-стилістичному та конотативному рівнях біблійної поетики;

- перетворення топоса у полігенетичний або ключовий знак-вказівку на мотив.

5. Комплексне дослідження Каїнової тематики у творчості І. Франка доводить, що інтерпретаційна позиція Франка-перекладача Байронового “Каїна” визначила його індивідуально-авторське трактування мотиву братовбивства у поетичній легенді “Смерть Каїна”.

6. Історико-зіставний аналіз поезій Байронового циклу “Hebrew Мelodies” та їхніх українських перекладів засвідчує вибірковий емоційно-оцінковий підхід українських перекладачів XIX ст. до національних і соціальних проекцій біблійних мотивів. Визначальним критерієм перекладацького зацікавлення ламентальним підциклом “пісень з неволі” є висвічування української мовної картини світу в старозавітніх образах, зумовлене одомашненням псалмової поетики в українській літературній полісистемі на підставі спільних топологічних рядів: “Ізраїль-Україна, Вавилон-Росія”.

7. Підвищення або зниження коефіцієнта біблійних етномовних компонентів у перекладах залежить від методу відтворення мотиву. Виділяємо два таких методи:

- поширене розкодування: декоративне (поширення діагностики мотиву через біблійні реалії) та образне (поширення діагностики через розгортання біблійних образів) ;

- недостатнє розкодування, тобто нівелювання діагностичного компонента біблійного мотиву.

8. На основі теорії полісистеми розглядаємо переклад як складову загального літературного процесу, тобто як чинник впливу на цільову літературу і водночас як результат її формування. Відповідно, пропонуємо термін “жанр віршового перекладу”, що на відміну від суміжного терміна “літературний жанр”, визначає критерій класифікації не оригінальних творів за типами поетичної структури, а перекладних – за типами співвідношення індивідуального і вторинного в їх поетичній структурі.

9. Відсутність випрацюваного українського перекладу Святого Письма (на зразок англійської Біблії 1611 р.) та цілеспрямоване вибирання актуальних алюзій зумовили жанрову різноманітність перекладів глобальних поетичних біблійних метатекстів.

10. Загальними критеріями розмежування жанрів віршового перекладу вважаємо перевагу лінгвостилістичних та лінгвокультурологічних елементів цільової чи оригінальної культурної полісистеми в структурі перекладного тексту (переспів, парафраза, наслідування) та ступінь відтворення смислової домінанти тексту-джерела (версія, варіація на тему).

11. Перекладачі ХХ ст. (М. Зеров, Г. Кочур, Л. Паламарчук) обирають Байронові мелодії загальновизнаної мистецької вартості – “The Destruction of Sennacherib” та “Sun of the Sleepless”. Біблійні мотиви актуалізуються у цих творах через комплексну надбудову прихованих смислових компонентів, пов’язаних як безпосередньо з Біблією, так і з варіантами біблійних мотивів, що їх Байрон попередньо осмислив у інших поезіях. Відтворення всіх потенційних міжтекстуальних зв’язків вважаємо перекладацьким надзавданням, адже зазвичай через брак фонової інформації у сучасного читача такий переклад вимагає докладних приміток.

12. Майбутній переклад “Hebrew Melodies” Байрона передбачає осмислення циклу в його цілісності через біблійний мотив “twilight”, що об’єднує поезії в реальному смисловому плані “захід сонця” та двох символічних – “втрачений рай блаженного минулого” і “падіння (гріхопадіння) ” – на осі трьох хронотопів (топографічного, персонажного й авторського). Предметом спеціального дослідження може стати проблема відтворення цієї смислової домінанти в українських перекладах, аналіз ослаблення, нівелювання та компенсації її смислових планів. Результати такого дослідження матимуть безпосереднє застосування у перекладацькій практиці.

Подальше розширення предмета дослідження дасть змогу розглянути не тільки біблійні мотиви, а й універсальний феномен міжтекстуальності як перекладознавчу проблему, виробити загальну типологію жанрів художнього перекладу та методів перекладання.

 

 

1. Байронова містерія “Каїн” в українських перекладах // Тез. доп. І-ої Міжнар. наук. конф. пам’яті проф. Ю. О. Жлуктенка (1915-1990) “Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії”. – К. : Вид-во Київ. держ. ун-ту ім. Тараса Шевченка, 1995. – С. 37.

2. Перекладацькі жанри: проблема класифікації // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ ст. : Тез. Всеукр. наук. конф. – Львів: Вид-во Львів. держ. ун-ту, 1996. – С. 83.

3. Байронова містерія “Каїн” в українських перекладах // Інозем. філологія: Респ. міжвід. наук. зб. – 1996. – Вип. 109. – С. 104-112.

4. Байронова містерія “Каїн” у перекладі І. Буніна // Язык. Культура. Взаимопонимание. Материалы Междунар. научн. конф. / Под ред. Т. А. Космеды. – Львов: Изд-во Львов. гос. ун-та, 1997. – С. 325-330.

5. Образ Каїна у творчості Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин. Матеріали Міжнар. наук. конференції. – Львів: Світ, 1998. – С. 444-450.

6. The Genesis of Ivan Franko’s Poem The Death of Cain // The Ukrainian Review. – 1998. – Vol. 45, №3. – P. 70-78.

7. Відтворення фонетико-стилістичних особливостей давньогебрейської поетики в Байроновій містерії “Каїн” та в українських перекладах // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності. Матеріали Всеукр. наук. конф. – Львів: Літопис, 1999. – С. 356-360.

8. Біблійне підґрунтя в містерії “Каїн” // Слово і час. – 1999. – №3. – С. 76-79.

 

Дисертацію присвячено дослідженню індивідуально-авторського осмислення біблійних мотивів у перекладознавчому аспекті. На матеріалі