Індивідуальний концептуальний дискурс у переладі роману «Осина фабрика» Єна Бенкса

 

 

Переклад є процесом трансформації змісту мовного фрагмента (пропозиції, абзацу, тексту) з однієї мови на іншу. Головна вимога до перекладу – це адекватність, тобто точна передача форми і змісту оригіналу рівноцінними засобами. Адекватне переведення викликає у іншомовного одержувача реакцію, відповідну комунікативній установці відправника. Адекватність та еквівалентність не є рівнозначними поняттями [12; 38].

При перекладі окрім обліку денотативного і коннотативного компонентів змісту слід враховувати також прагматичний компонент, який є відношенням між мовним вираженням і учасниками комунікації – відправником і одержувачем інформації. В процесі перекладу здійснюється прагматична адаптація початкового тексту, тобто, внесення певних поправок на соціально – культурні, психологічні і інші відмінності між одержувачами оригінального і перекладеного текстів [13; 98]. Разом із зіставленням різних мовних систем, в процесі перекладу відбувається зіставлення різних культур. Прагматичний чинник є одним з найбільш важливих чинників, що визначають не лише спосіб реалізації процесу переведення, але і сам об'єм передаваної в переведенні інформації. Йдеться про протиріччя між двома тенденціями: експлікацією і імплікацією інформації. Облік цих тенденцій має принципове значення для розуміння суті прагматичної адаптації.

Цей аспект дуже важливий в контексті перекладу «Осиної фабрики» з англійської на українську, адже важливо не лише донести зміст вихідного твору, але і наголосити на концепціях, закодованих автором у тексті, та зважити на соціокультурні особливості вітчизняного читача для кращого сприйняття твору. Будуючи повідомлення, відправник завжди стоїть перед вибором, яка інформація має бути словесно виражена в тексті, а яка може лише матися на увазі, оскільки вона має бути відома одержувачеві. Цей вибір реалізується по-різному залежно від того, чи являється одержувач носієм початкової мови або мови перекладу. Те, що є само собою зрозумілим і не потребує словесного вираження для носія початкової мови, нерідко вимагає особливої згадки при переадресації повідомлення носієві мови перекладу, і навпаки.

Ось наприклад: «All our lives are symbols. Everything we do is part of a pattern we have at least some say in. «. Pattern одразу провокує на використання денотату «взірець, схема», але ж чи ми кажемо «все, що ми робимо – частина схеми»? До того ж, чи використовуємо ми «життя» – lives -, коли говоримо про символічний зміст нашого існування? Радше ми скажемо «доля». Тому, найбільш прийнятною та зрозумілою фразою для вітчизняного читаче стане переклад на кшалт: «Доля кожного – знакова. Все, що ми робимо, це частина механізму, на який ми можемо вплинути».

 

 

У п'ятому типі еквівалентності досягається максимальний ступінь близькості змісту оригіналу і перекладу, що може існувати між текстами у різних мовах.

До того ж, за Комісаровим, неможливо виокремлювати певний тип еквівалентності, який застосовується у перекладі того чи іншого фрагмента тексту [10, 11]. Максимальний ступінь близькості змісту оригіналу і перекладу, що може існувати між текстами урізних мовах, який досягається на п’ятому рівні, не має на увазі що цей рівень – окрема досконала ступінь перекладу. Рівень формальної еквівалентності досягається за умови правильного та зваженого дотримання еквівалентностей попередніх ступенів, що у сумі і дає переклад, наближений до ідеалу за денотатом, конотатом, метою, опису ситуації, та рівновагою між експілкацією та імплікацією.

Висновки до другого розділу

Еквівалентність – це тотожність, схожість або подібність [14; 346]. Вона є основою для визнання перекладом власного перекладу. Переклад – єдина еквівалентна форма міжмовної комунікації. На перших етапах еквівалентність розглядалася як мовна ознака/ характеристика перекладу. Це означає, що одиниці якоїсь окремої мови мають свої відповідники в інший мові.

Завдяки образному компоненту значення, слово виробляє особливу дію на Рецептора, його семантика сприймається з більшою готовністю, привертає увагу, викликає емоційне відношення. Збереження образності оригіналу може бути обов'язковою умовою досягнення еквівалентності переведення. Рівень еквівалентності завжди буде певним чином регулюватися перекладачем залежно від обставин, в деяких випадках перекладач буде змушений знижувати текстуально-нормативну еквівалентність, щоб підняти прагматичну еквівалентність, або ж навіть навпаки, залежно від ситуації.

У контексті «Осиної фабрики» Бенкса та високої психопатології у концепціях цього роману, прагматична еквівалентність виступатиме чи не найважливішою на більшості етапах перекладу роману з мови оригіналу на українську мову, оскільки разом із зіставленням різних мовних систем, в процесі перекладу відбувається зіставлення різних культур. Прагматичний чинник є одним з найбільш важливих чинників, що визначають не лише спосіб реалізації процесу переведення, але і сам об'єм передаваної в переведенні інформації.

 

 

Мова, будучи головним інструментом людського спілкування, не тільки забезпечує інформаційний обмін мовців, але й відображає їх емоційний стан в акті комунікації. Для досягнення цієї мети в