Індивідуальний концептуальний дискурс у переладі роману «Осина фабрика» Єна Бенкса

Існує два способи вираження емоцій: вербальний (за допомогою мовних засобів) та невербальний (міміка, жести, пантоміміка тощо) [17; 176].

Вираження психоемоційних індивідуальних концепцій головного героя «Осиної фабрики» відбувається і на вербальному, і на невербальному рівні, що дає змогу оцінити його психологічний стан за двома векторами: оскільки оповідь ведеться від першого лиця, автор «наділяє» героя повноваженнями передавати у його сповіді лише ту інформацію, яка здається йому доречною. Тобто, головний герой веде оповідь, характеризуючи себе «зсередини», описуючи ситуації та події так, як він їх бачить і переживає. Другий вектор – це наше власне судження про слова, вчинки, поведінку героя, деталізація чого дає змогу діагностувати Френка по поширених симптомах психопатологічних захворювань. Звужуючи індивідуалізовний портрет психіки героя до концепцій, найбільш яскраво виражених у романі, можна окреслити акценти та сфери мовленєвого впливу на рецепцію читача.

Індивідуальні концепти головного героя: Міфологізм.

«The Sea is a sort of mythological enemy, and I make what you might call sacrifices to it in my soul, fearing it a little, respecting it as you're supposed to, but in many ways treating it as an equal. It does things to the world, and so do I; we should both be feared. «

«Old Saul was the culprit, Old Saul had gone down in our history and my personal mythology as the Castraitor, but thanks to the little creatures who flew the creek I had him in my power now. «

«My personal mythology, with the Factory behind it, was flexible enough to accept the failure it had just suffered and use such a defeat as a pointer to the real solution. «

Міфологізм, як морфологічний вимір, трапляється у творі тричі. У першому випадку герой говорить про одну із двох речей, які він ненавидить найбільше: море і жінок. Море він називає чимось на кшлат міфологічного ворогу, якому він робить душевні пожертви, виражає певну повагу, але як до рівного, а не вищого, не благоволіє перед своїм ворогом, а відноситься до нього з певною філософією духовного аспекту, який необхідно мати аби провокувати себе на звершення, на ріст. У другому випадку, герой говорить про Старого Сола – собаку, який, за розповідями батька, кастрував Френка. Френк говорить, що Сол увійшов до його персональної міфології як Кастратор – з великої букви. Парелель між першою згадкою міфологічного та другою очевидна: Френк також сприймає Сола як ворога, який доклався до безповоротньої зміни у житті Френка – більш глобально, аніж герой уявляє на той момент. Кастратор з великої літери теж вказує на певну повагу, яку герой відучуває до міфологічного ворога. Власне, у чому різниця між ворогом і міфологічним ворогом у контексті «Осиної фабрики» та власного осмислення Френка? У тому, що ворог підлягає помсти, міфологічний ворог підлягає осмисленню та формуванню подальших життєвих траекторій, знищенню ж не підлягає ні один з них – знищення – це низько, знищені помирають «their little muddy ploppy deaths», як оті тваринки в другому розділі.

Нарешті, третє згадування міфології зповна окреслює філософію Френка. Це речення йде одразу за наступним: «I could not do anything about Eric from the inside, so I had to change the direction of my attack. « Тобто, Френк згадує власну міфологію у відповідь на провальну стратегію він обрав, коли намагався апелювати до старшого брата. Механізм Фабрики створений Френком і створює Френка, активізує його аналітичні здібності, уособлює собою філософію хлопця та – навіть глобальніше – Всесвіт, якого Френк бачив дуже мало. Френк власне є зачиненим на острові, де живе з батьком, а Фабрика знаходиться на горищі, куди батько не сягає, і це дозволяє Френкові тримати механізм свого контролю до себе.

Індивідуальні концепти головного героя: Доля і Життя.

Розгорнута метафора «Осиної фабрики» поєднує у собі концепції Життя та Долі. Ірраціональність персонажа певним чином спотворює індивідуальну концептуалізацію Долі, яка набуває в дискурсі Ф. Л. Колдхейма парадоксальної подвійної інтерпретації: з одного боку, Доля сліпа й безжальна, а вдача не залежить від людини, а з іншого – тільки слабаки, дурні й невдахи проходять призначе ний для них шлях, а сильні створюють свій власний паттерн, свій власний візерунок, де кожна дія має символічний характер:

«The strong make their own patterns and influence other people's, the weak have their courses mapped out for them. The weak and the unlucky, and the stupid. « «The Wasp Factory is part of the pattern because it is