Інфляційні процеси в Україні

Для інфляції характерна зміна співвідношення між кількістю товарів і послуг, що знаходяться на ринку, та наявною грошовою масою. Інфляція виникає тоді, коли кількість грошей в обігу зростає швидше, ніж сума цін товарів і послуг. Тобто, якщо сказати іншими словами, інфляція означає зниження купівельної спроможності грошей. Унаслідок підвищення цін на одну й ту ж суму грошей можна реально купити менше товарів і послуг, ніж раніше. Чим більший приріст грошей на одиницю валового національного продукту, тим вищий рівень інфляції.

Сам термін інфляція вперше став використовуватися в Північній Америці в період Громадянської війни 1861-1865 рр. для позначення процесу “розводнення”, “розбухання” паперово-грошового обігу.

В економічній науці однією з перших теорій, яка пояснила взаємозв’язок між товарною і грошовою масою на ринку, була кількісна теорія грошей, вона вперше намітила підходи й до розуміння сутності інфляції. Відомими представниками цієї теорії були англійський економіст Д. Юм та Д. Рікардо.

За кількісною теорією грошей рівень цін на товари і послуги визначається кількістю грошей в обігу. Пізніше, у 1911 році І. Фішер у своїй праці “Купівельна сила грошей” сформулював так зване “рівняння обміну”, що лежить в основі кількісної теорії грошей:  

 

де М – кількість грошей в обігу або пропозиція грошей;

V – швидкість обороту грошей;

Р – рівень цін у товарній угоді або середня ціна, за якою продається одиниця товарної маси;

Q – рівень реального обсягу товарів, що знаходяться і продаються на ринку, або кількість товарних угод на ринку.

Пізніше Дж. -М. Кейнс довів спрощеність формули Фішера, була визнана необхідність врахування змін у швидкості обігу грошей, а також динаміки обсягу товарних угод, тобто стану ринкової кон’юнктури: V і Q не є постійними величинами.

На противагу монетаристам, які розуміють під інфляцією стійке і безперервне зростання цін, яке завжди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції, в кейнсіанських теоріях наголошується, що причиною інфляційних процесів є надмірний попит. При цьому інфляційні чинники можуть бути як на стороні пропозиції, так і попиту: «В разі, якщо пропозиція грошей в порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшиться, має місце інфляція» .

З середини 60-х років у світовій економічній науці формується новий напрям у дослідженні інфляції, його представники виходять з необхідності комплексного аналізу явищ грошової сфери, що відбивають загальні зміни в економіці другої половини XX століття. Згідно з даним підходом, як найважливіша риса сучасних інфляційних процесів виділяється тісне переплетення грошових та загальноекономічних чинників зростання цін. З цього випливає: незалежно від того, які причини є початковими імпульсами, будь-яке підвищення цін викликає необхідність підвищення обсягів грошової маси і навпаки.

Інакше кажучи, збільшення останньої часто виступає вже не як причина зростання цін, а як його похідна. Згідно з даною теорією, інфляція, особливо в умовах перехідної економіки, зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються у сфері грошового обігу та безпосередньо в суспільному виробництві. Де б не розпочалося діяння інфляційних чинників – чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у грошово-кредитній сфері – інфляційне зростання цін супроводжується збільшенням (абсолютним або відносним) грошової маси. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.  

Інфляція зароджується на грошовому ринку, і саме в деформаціях грошового обігу потрібно передусім шукати її коріння. Зокрема, вона відбувається тоді, коли центральний банк, що представляє державу, проводить неправильну грошову політику, нагнітаючи в обіг надмірну, тобто не забезпечену товарами масу грошей.

Надмірна грошова емісія

Часто трапляються випадки, коли держава, стараючись підстьобнути виробництво, закрити «дірки» в бюджеті або переслідуючи якісь інші цілі, вдається до експансії, до економічно необгрунтованої грошової політики. У прагненні чимшвидше покінчити з поточними проблемами не дуже-то розбираються в коштах і підключають центральний банк до рішення будь-якої з них. Цим радикально міняється і економічне значення дій центрального банку: замість того, щоб оберігати господарство від інфляції, він, наповнюючи економіку зайвими грошовими знаками, сприяє її прискоренню.

Дефіцит бюджету

Інфляція неминуча і в тому випадку, коли витрати держави перевищують її прибутки. Висловлюючись з цього приводу А. Лівшиц писав: “Якщо в бюджеті дефіцит, то, як його ні фінансуй, від інфляції не піти. Але ось швидкість її наростання в чималій мірі залежить від того, як саме організоване покриття бюджетного дефіциту. Там, де на центральний банк дивляться як на підрозділ міністерства фінансів і відсутня вірна грошова стратегія, дефіцит фінансують за допомогою грошової емісії. Таке зустрічається надто рідко, оскільки веде до різкого прискорення інфляції. Кожна грошова одиниця, проникаючий в обіг через «діру» в бюджеті, збільшує надмірну грошову масу і розрив між інфляційним попитом і пропозицією. Тут доречна сама різка оцінка: ті, хто діє подібним образом, безжалісно відносяться до економіки власної країни і ні у що не ставлять її населення. ” 

При будь-якому способі фінансування бюджетний дефіцит завжди зло, економічна біда. Він є вирішальним чинником і неодмінним компонентом інфляції.

Надмірна мілітаризація

Інфляція виникає і там, де йде процес мілітаризації. Коли масштаби діяльності військово-промислового комплексу понадміру зростають, з'являються, принаймні, три