Інфляційні процеси в Україні

військовий сектор створює постійне напруження у витратній частині державного бюджету. Збільшується дефіцит, а услід за ним і інфляційний тиск;

через виникаючі диспропорції все важче не тільки розвивати цивільне виробництво, але навіть забезпечувати заміну обладнання, що знеслося, і це згубно відбивається на об’ємі і динаміці товарної пропозиції, посилює нерівновагу ринків на користь попиту;

зайняті в оборонному секторі виступають на споживчому ринку виключно в ролі покупців, пред'являють попит, але ніяк не сприяють нарощуванню пропозиції.

Монополізація

Інтенсивність інфляційного процесу сильно залежить від стану ринків, від того, панує там конкурентний режим або монополія. Практика показує, що інфляція швидше усього прогресує якраз при високій мірі монополізації ринків.

Монополії, як зазначив А. Лівшиц , не починають інфляцію, але вони її активно продовжують і посилюють. Щоб зберегти домінуюче положення на ринку, вони стараються не тільки встановити і втримати високі ціни, але і скоротити розміри виробництва і пропозиції. Це надто негативно впливає на співвідношення сукупного попиту і пропозиції, збільшує розрив між ними.

Інфляційні очікування

Тривалий період нестабільності в економіці формує такий вагомий чинник інфляції як інфляційні очікування. Прагнення людей купити товари, на які вони очікують більш високі ціни, закономірно спричиняє чергове підвищення цін.

Зовнішні причини

Основні чинники інфляції концентруються, як видно, всередині національної економіки. Але є і такі, що знаходяться за її межами. Мається на увазі перенесення інфляції по каналах світової торгівлі, коли, наприклад, зростання цін на сировину або енергоносії додає імпульс механізму інфляції витрат. Чималу інфляційну загрозу несуть з собою потоки короткострокових спекулятивних капіталів, що переміщаються через кордони в пошуках найбільш високої ставки процента. Так званий “імпорт інфляції” також має місце при порушеннях зовнішньоторговельних зв’язків, коли постійно підвищуються ціни на товари, що імпортуються без відповідного підвищення цін на експортні товари.

 

 

Нещодавно вітчизняній та західній літературі з’явилася теоретична теза про двоїсту природу інфляції.   Аналіз цієї двоїстої природи інфляційних процесів дає можливість виділити два принципово різних типи інфляції – номінальну і реальну.

Вважається, що загальна інфляція (загальний рівень інфляції) формується як арифметична сума номінальної й реальної інфляції:

Ізаг = Ін + Ір,

де Ізаг – загальний рівень інфляції;

Ін – рівень номінальної інфляції;

Ір – рівень реальної інфляції.

У будь-якій сучасній національній економічній системі загальний рівень інфляції формується як результат доповнення номінальної інфляції інфляцією реального порядку. Під номінальною інфляцією прийнято розуміти таке зростання рівня сукупних цін, яке викликається прямо чи опосередковано грошовими факторами, зокрема знеціненням (девальвацією) національної грошової одиниці.

На відміну від номінальної інфляції, інфляція реального порядку (реальна інфляція) формується під впливом негрошових факторів, тобто за своєю суттю реальних факторів, які безпосередньо пов'язані зі зміною структури національного виробництва, вдосконаленням його технічної й технологічної систем. Варто зазначити, що сучасна економічна література і практика господарювання не оперують поняттям номінальної інфляції, вони позначають її як власне інфляцію, інфляцію в безпосередньому значенні.

Можна зобразити графічно формування кривої загальної інфляції через графіки номінальної та реальної інфляції (Графік 1. 1.).

 

Графік 1. 1.

Зміщення кривої номінальної інфляції під впливом негрошових (реальних) факторів формування кривих загальної інфляції і реальної інфляції.

Цей графік є геометрично-просторовою ілюстрацією тієї простої формули, за якою загальний рівень інфляції – проста арифметична сума двох складових: інфляції номінальної та інфляції реальної. Остання може бути як зі знаком «плюс», так і зі знаком «мінус», тобто може виступати як позитивна і негативна реальна інфляція.

Тобто, якщо сказати іншими словами, реальна інфляція враховує зміни якості та технологій виготовлення товарів та надання послуг.

Тепер розглянемо номінальну інфляцію, тобто, таке зростання рівня сукупних цін, яке викликається прямо чи опосередковано грошовими факторами. По-перше, потрібно сказати, що її можна класифікувати за різними ознаками, насамперед залежно від темпу зростання. Темп інфляції в поточному році (місяці) можна обчислити за наступною формулою:

 

де Ті – темп інфляції;

Іі – індекс цін поточного року (місяця) ;

Іі-1 – індекс цін поточного року (місяця) ;

Індекс цін визначається за формулою (індекс цін Пааше) :

 

де Рt, Рt+1 – ціни у t та t+1 роках;

Qt, Qt+1 – обсяг продажу у t та t+1 роках;

n – кількість видів товарної продукції.

Для регулювання макроекономічних процесів вважається найзручнішим для використання щомісячний вимір темпу (індексу) інфляції. Отже, залежно від темпу інфляції виділяють три види:

низька, повзуча або помірна інфляція – раніше тут розумівся приріст цін на декілька відсотків на рік, але потім стеля була піднята до 10%; наприклад, у кейнсіанській теорії цей вид інфляції визначається як неминучий супутник нормального економічного розвитку, за певних умов помірна інфляція відіграє навіть позитивну роль;

галопуюча інфляція – від 10 до 50-100% приросту цін на рік; це вже висока інфляція, її темп обов’язково враховується при укладанні торгівельних контрактів і кредитних договорів; економічні суб’єкти прагнуть “матеріалізувати” гроші в товарах або більш сильних валютах інших країн; при цьому виді інфляції соціально-економічні втрати