Іноземний досвід подолання економічних криз

У Литві після лібералізації цін в 1991 р. інфляція стала меншати: в 1992 р. -1163%, в 1994 р. – 45. 1%, в 1996 р. – 13. 1 і в 1997 р. – 8. 2%. Серед головних причин, що дозволили приборкувати зростання цін, експерти називають фіксований курс лита, твердо прив'язаного до американського долара в співвідношенні 4: 1, а також введення в 1994 р. валютного управління.

Банк Латвії поповнює масу лише по мірі збільшення валютних резервів. Схожу політику проводять і інші країни Прибалтики.

Естонія вже в 1990 р. почала відмовлятися від системи централізованого встановлення заробітної плати. Підприємства отримали можливість встановлювати рівень оплати вище за введений державою мінімальний показник, виходячи з продуктивності труда. У кінці 1993 р. заробітна плата в республіці становила 95 дол., в Латвії 120 дол., а в Литві – 80 дол.

З 1991 р. країни Прибалтики почали формувати власні бюджети. Була поставлена мета добитися їх сбалансирования. МВФ як умова надання кредитів висунув вимогу, щоб бюджетний дефіцит не перевищував 4%. Надалі ця норма була доведена до 1. 5 2%. Естонії протягом ряду років вдавалося балансувати державний бюджет. Лише в 1996 р. він був зведений з дефіцитом через збільшення витрат на соціальні потреби. У 1998 р. в Естонії уперше передбачається прийняти бюджет, в якому прибутки будуть перевищувати витрати на 54 млн. крон.

Латвії в 1991-1993 рр. в основному вдавалося балансувати бюджет. Лише в 1994 р. через витрати, що зросли і неефективність системи збору податків дефіцит бюджету досяг 4% ВВП, в 1996 р. він скоротився до 0. 8% ВВП. Бюджет 1997 р. повністю збалансований, як і проект бюджету на 1998 р. У бюджеті на поточний рік передбачене скорочення витрат на охорону здоров'я і соціальні потреби, хоч саме в цій сфері положення з кожним роком гіршає.

Уряду Литви завдяки вживанню жорстких заходів в 1997 р. вдалося поліпшити положення зі збором податків, що збільшило надходження до бюджету. Була прийнята поправка до бюджету, що збільшує на 70 млн. дол. його витратну частину. У результаті бюджет 1997 р. був виконаний по всіх показниках: надходження в скарбницю держави перевищили 2. 3 млрд. литов, а фінансовий дефіцит становив 0. 3% ВНП. На 1998 р. запланований дефіцит в 695 млн. литов. Цей бюджет незалежні експерти називають «військовим», оскільки асигнування на оборонні цілі досягають 6. 3% витрат бюджету. До 2000 р. литовський уряд збирається зберігати дефіцит держбюджету в межах 1. 75%.

У перші роки незалежність низькі витрати виробництва (середній рівень заробітної плати не перевищував 50 дол., а внутрішні ціни були значно нижче світових) дозволили державам Прибалтики швидко нарощувати свій експорт в країни Заходу, насамперед в європейські. Однак надалі підвищення внутрішніх цін і підтримка завищеного, на думку багатьох експертів, курсу національних валют, сповільнило зростання експорту в ці країни.

Латвія і Естонія з 1994 р., а Литва з 1993 р. мають негативне сальдо платіжного балансу по поточних операціях. У Естонії самий високий в країнах Прибалтики показник цього дефіциту – 13. 5% ВВП. У Латвії даний показник останнім часом залишається стабільним (на рівні 8-9%).

Зовнішньоторгівельний дефіцит Естонії з 1993 р. виріс в 12 раз збільшенні зовнішньоторгівельного обороту в 2. 8 рази) і перевищив 1 млрд. дол. У Латвії і Литви він декілька нижче. Якщо раніше зовнішньоторгівельний дефіцит Латвії на 2/3 покривався позитивним сальдо платежів по послугах (в основному транзитним), то тепер лише на 1/3.

Платежі за транзит є важливою статтею прибутків прибалтійських держав. Об'єм російського транзиту через територію Естонії досягає 9 млн. т. в рік, Латвії – 36 млн., Литви – 10. 1 млн. Росія і інші держави СНД, зокрема Білорусія, є найважливішими постачальниками енергоносіїв і різних видів сировини. Так, за рахунок імпорту з Росії задовольняється 93% потреб Литви в паливі, 50 в електроенергії, 90 в кольорових металах, 80% – в сировині для хімічної промисловості.

Разом з тим в останні роки відбувається явна переорієнтація країн Прибалтики на ринки ЄС. Одночасно скорочується роль Росії як торгового партнера цих держав. Найбільше значення ринки ЄС придбали для Естонії (51. 1% експорту і 64. 8% імпорту в 1996 р.) і Латвії (відповідно 44. 7 і 49. 3%). Для Литви значення торгових зв'язків з країнами ЄС приблизно таке ж, як і з країнами СНД – 33. 9 і 40. 6% по експорту і 44. 8% по імпорту.

У кінці 1997 р. золотий запас Естонії становив 5 млн. дол., Литви – 62 млн., Латвії -75 млн. дол. Центробанки Литви і Естонії де юрі, а Центробанк Латвії де факто проводять політику валютного управління. Стабільність прибалтійських валют в значній мірі забезпечується тим, що всі три Центробанки тримають за рубежем 2. 8 млрд. дол. Зарубіжні активи становлять 85% всіх активів Банку Латвії і 97. 8% Банку Естонії.

Валюти країн Прибалтики відрізняються високою стабільністю і користуються довір'ям. Естонська крона була прив'язана до німецької марки при співвідношенні 1 марки рівна 8 кронам, В липні