Історія української культури 002

1936 р. залишилося 9,01 відсотка церков порівняно з 1913 р. Така політика приводила до морального спустошення.

І все ж навіть у таких найважчих умовах не можна говорити про припинення розвитку української культури. Зростало міське населення, держава продовжувала розвиток системи освіти, охорони здоров'я, створювалися нові наукові установи, без чого неможливо було б здійснення індустріалізації, зміцнення обороноздатності при зростанні зовнішньої загрози.

3. Становище української культури під час німецько-фашистської окупації.

Важким випробуванням для українського народу стала Друга світова війна. Особливості культурних процесів воєнних років повністю диктувалися екстремальними умовами  часу.  На  службу  фронту  була  поставлена  наука.  Вірші,  статті  українських

 

літераторів на захист Вітчизни з'явилися в газетах вже в перші дні війни. Це такі твори, як

«Ми йдемо на бій» П. Тичини, «Клятва» М. Бажана, вірші Л. Первомайського.

Частина письменників перебувала в евакуації, деякі залишилися на окупованій території, більшість же була на фронті, активно співпрацювали з армійською, фронтовою, республіканською періодикою ("За Радянську Україну!, «За честь Батьківщини!»). З Москви українською  вела  передачі  радіостанція  «Радянська  Україна»  (П. Панч,  О. Копиленко, Д. Білоус).  У  Саратові  була  організована  робота  радіостанції  ім.  Т.Шевченка  (Я.Галан, К. Гордієнко,  В. Владко).  Діяла  пересувна  прифронтова  радіостанція  «Дніпро».  У  воєнні роки одним з головних жанрів стала публіцистика.

Офіційні органи, зокрема Спілка письменників України, деякі редакції знаходились в

Уфі. Там видавався тижневик «Література і мистецтво», з 1943 р. поновився випуск журналів

«Україна» і «Перець». Було випущено декілька книг: «Україна у вогні», «Україна звільняється». Видавнича діяльність не обмежувалася сучасністю. Великими тиражами вийшли твори українських класиків.

У  роки  війни  українські  письменники  створили  такі  твори,  як  «Україна  у  вогні» О. Довженка, який виявив себе як талановитий публіцист,  «Похорони друга» П. Тичини,

«Мандрівка  в  молодість» М. Рильського,  «Ярослав  Мудрий»  І. Кочерги,  поетичний  цикл

«Україно моя!». Переваги цих творів були очевидні в порівнянні з риторично-офіційним тоном більшості поетичних і прозаїчних творів 30-х років.

Значний розвиток в роки війни отримує документальне кіно. Кінооператори здійснили справжній  подвиг,  донісши  людям  і  залишивши  нащадкам  безцінні  свідчення  історії. О. Довженко зняв документальні стрічки «Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні».

Трагічною помилкою стали спроби налагодити видавничу діяльність, оживити літературне життя в умовах окупації у Києві, Харкові, Львові. Деякі письменники вважали, що співпраця з окупаційною владою ослабить тиск на національну культуру. Однак ці надії не  виправдалися.  Так,  у  Києві  були  закриті  «Українське  слово»  і   «Литаври»,  а  їх організатори, члени ОУН, О. Теліга та І. Ірлявський страчені гестапо.

Тема  Великої  Вітчизняної  війни  ніколи  вже  не  залишала  літературу  і  мистецтво. Роман «Прапороносці» прославив ім'я О.Гончара. Війні присвячені найяскравіші твори українського художнього кіно.

З початком Великої Вітчизняної війни та загрозою окупації території України німецькими військами було забезпечено перебазування у глибокий тил понад 70 українських вищих навчальних закладів, серед них 3 університети (з 6), 28 індустріально-технічних інститутів (з 34), 18 сільськогосподарських інститутів ( з 21), 12 медичних інститутів (з 14), 6 художньо-музичних вузів (з 9), 4 педагогічні інститути (з 74).

В евакуйованих українських вузах при великій допомозі братніх радянських народів відновлювалася навчальна робота. Основними районами розташування вищих навчальних закладів УРСР були Урал, Західна Сибір, Середня Азія, Казахстан та Поволжя.

Жахливу картину залишили після себе на окупованих українських землях фашистські загарбники. Достатньо сказати, що матеріальні збитки, нанесені вищій школі України фашистськими окупантами, склали біля одного трильйона карбованців. Тому відбудова матеріально технічної та навчальної бази вищих навчальних закладів у післявоєнних період стала одним з головних завдань відновлення освітянської сфери в Україні. Ця робота розпочалася ще під час війни, по мірі визволення української території від загарбників. З квітня  1943  р.  по  квітень  1944  р.  на  території  республіки  було  відкрито  106  вищих навчальних закладів. Бюджет УРСР по вищих навчальних закладах на 1945 р. становив 305 млн. крб. На початок 1945–1946 навчального року в республіці діяло вже 150 вузів, в яких навчалися близько 100 тис. студентів стаціонару.

Окупанти знищили величезну кількість закладів культури Ук-раїни. Було зруйновано

151 музей і вивезено з них близько 40 тисяч найцінніших експонатів. Гітлерівці знищили і пошкодили 9 тисяч клубних приміщень, 660 кінотеатрів, 62 театральних приміщення. Повністю було зруйновано 8104 школи і напівзруйновано понад 10 тисяч шкільних приміщень, завдано великої шкоди 116 навчальним корпусам вузів, знищено та пограбовано

3/4 їх книжкових та лабораторних фондів.

 

Лекція 9. Розвиток культури в УРСР (1945-1991)

План

1. Відбудова матеріальної бази культури та ідеологізація культурного життя України у

післявоєнний період (друга половина 40-х – першій половині 50-х рр. ХХ ст.).

2. Хрущовська «відлига» та її вплив на розвиток української культури.

3.  Основні  тенденції  розвитку  української  культури  у  другій  половині  60-х  –  першої половини 80-рр ХХ ст.

3.1 Розвиток освіти та науки у другій половині 60-х – першій половині 80-х рр. ХХ ст.

4. Період «перебудови» в Україні як передумова національного відродження української культури.

Словник

Соцреалізм,соціалістичнебудівництво,утилітаризм,конформізм,уніфікація,

політичний терор, репресії,