Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
143
Мова:
Українська
концепції світової культури були: А) Микола Данилевський, Освальд Шпенглер, Арнольд Тойнбі; В) П’єр Тейяр де Шарден, Володимир Вернадський, Альберт Швейцер.
ТЕМА 2. СТАРОДАВНЯ КУЛЬТУРА НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
1. Виникнення та етапи розвитку первісної культури
Культура постає разом з виникненням людини та суспільства, тому вона представляє міру людського в людині, характеризує її розвиток як суспільної істоти. Первісна або архаїчна (грец. archaios – прадавній) культура складає три чверті історії культури людства. Досліджувана на ґрунті матеріальних залишків прадавніх спільнот, антропологічних, етнографічних та лінгвістичних джерел, вона може бути відтворена хіба що в найзагальніших рисах. Певно, назавжди невідомими залишаться імена людей, богів, назви місцевостей, селищ, дати найважливіших подій.
Сукупність пам’яток, поширених на певній території та за певного часу, визначається як археологічна культура. Вона власне і засвідчує існування давніх народів чи їх споріднених спільнот. Відтак історія первісної культури набуває певної конкретизації бодай на рівні життєдіяльності окремих етносів та їх угрупувань. Це ж дозволяє встановити напрямки міграцій народів, їхнє походження, стосунки з навколишнім світом (обмін сировиною, виробами та іншими надбаннями культури). Назви археологічних культур є умовними, вони мають різне походження: чи то за першою відкритою археологами пам’яткою (Трипільська культура), чи – за своєрідними поховальними спорудами (Ямна культура, Катакомбна культура). Оскільки справжні назви етносів, що лишили певні пам’ятки, є невідомими, то їх визначають теж умовно – за назвами археологічних культур; звідси – трипільці, зрубники, черняхівці, або трипільське населення, ямне населення. Матеріальні залишки як основне джерело вивчення культури прадавніх спільнот надзвичайно численні й різноманітні. Вони надають важливу інформацію щодо занять та побуту людей, їхнього соціального і майнового стану, релігійних уявлень, естетичних і художніх смаків тощо. Але археологічну культуру не можна ототожнювати з культурою загалом. Проте інтерес до минулого через те не тільки не зменшується, а, навпаки – спонукає дослідників до нових пошуків з метою якомога повніше осягнути минуле. Первісна культура започаткувала ту гаму граней матеріальної і духовної культури, які в наступні епохи шліфувалися і поглиблювалися цивілізацією.
Археологічні дослідження свідчать, що людина з’явилася на Землі понад 2 млн. років тому. Перші кроки антропогенезу (грец. άνθοωποζ – людина, + γένεσιζ – походження) пов’язані з Африкою, приблизно через мільйон років цей процес поширився на Європу. З цього часу, який позначено найдавнішими пам’ятками, виникає культура на теренах нинішньої України; її спорідненість з іншими територіями визначається спільними умовами існування пралюдей.
Первісна культура починається з появою найдавніших людей і завершується процесом індивідуалізації їхньої свідомості, коли відбувається становлення цивілізованих форм суспільного життя. Ранні форми архаїчної культури змінюються культурами давніх цивілізацій, в яких археолог та антрополог Вір Гордон Чайлд (1892-1957) виділяв такі найважливіші ознаки, як: міста (з населенням в декілька тисяч людей), монументальні споруди, податки, інтенсивний економічний обіг і торгівлю, ремісництво, появу писемності та перших наукових знань, мистецтво, наявність привілейованих класів, виникнення держави.
Періодизація прадавньої культури використовує різні принципи й підходи. Традиційною є концепція видатного етнографа та археолога Луїса Генрі Моргана (1818-1881), який виділяв три етапи розвитку архаїчного суспільства та культури: дикість, варварство і цивілізацію. Але найпоширенішою є типологія первісної культури, в основу якої покладена археологічна періодизація первісної історії, що враховує відмінності в матеріалах й техніці виготовлення найдавніших знарядь праці (кам’яний, бронзовий та залізний віки). Кам’яний поділяється на: давній кам’яний вік – палеоліт (150-12 тис. до н. е.), мезоліт (12-8 тис. до н. е.), неоліт (8-5 тис. до н. е.). В основі подальшої періодизації лежить фактор використання первісною людиною певних матеріалів. Перші знаряддя з міді з’явилися в енеоліті (4-3 тис. до н. е.). Бронзовий вік припадає на кінець 3 – 2 тис. до н. е. З 1 тис. до н. е. настає залізний вік. На основі цієї періодизації в історії архаїчної культури виділяють: 1) культуру збирання та полювання