Історія української культури. Частина 1

Інший сучасний український вчений Мирослав Попович (нар. 1930) утверджує погляд на українську культуру у цілісності і єдності духовної, господарської та політичної складових. На його думку, сучасний високоосвічений фахівець в Україні потребує світлої гуманітарної культури, щоб усі його можливості розвивалися в єдиному і багатоманітному цілому. Вчений пропонує сприйняття української культури в контексті світового культурного процесу, надаючи великого значення в її формуванні впливам інших культур. Творення української національної культури, наголошує М. Попович, є справою всіх громадян країни незалежно від етнічної ідентичності.

Висновки

1. Під культурою розуміється сукупність способів і продуктів людської діяльності, що охоплює сфери матеріального та духовного виробництва. Відповідно традиційним є розподіл культури на матеріальну та духовну. Людина належить світу культури і світу природи, але є суб’єктом і творцем саме культури, особливо в тих формах, які відбивають її внутрішній, духовний світ, ціннісні орієнтації, уявлення про моральне та естетичне. Останнє втілюється в такій сфері культурного життя, як художня культура, що об’єднує всі різновиди художньо-образного відтворення дійсності, насамперед мистецтво.

2. Ключовими поняттями національної культури є етнос і нація. Під етносом розуміється група населення, що має власну назву, міфи про спільне походження, спільну історичну пам'ять, певні елементи спільної культури, прив’язаність до батьківщини та усвідомлення своєї єдності. Основоположними елементами характерної для даного етносу культурної традиції виступають звичаї та обряди. Нація відрізняється від етносу підсиленням політичного чинника, спрямованого на забезпечення колективних прав спільноти, насамперед на автономію або суверенітет.

3. Зусиллями таких членів Кирило-Мефодіївського товариства, як М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, були сформульовані основні засади народознавства як науки про історію української культури. М. Костомаров, М. Драгоманов, І. Франко намагались ввести українську культуру в європейський контекст. Для Костомарова засадами для цього були європейські культурні впливи, насамперед романтизм; для Драгоманова – зв'язок українського руху з прогресивними тенденціями в сучасному йому західному світі, запровадження ліберальних, демократичних принципів в українське суспільно-політичне, культурне життя; для Франка – творчий підхід до засвоєння культурних надбань інших народів як умова національного культурного прогресу. В історичній концепції М. Грушевського домінували ідеї народництва та федералізму, хоча з часом він став надавати все більшого значення державно-національному чинникові.

4. На протязі радянської доби культурологічні концепції висувались переважно представниками української інтелігенції, що емігрували й працювали за кордоном. Культурологічна концепція Д. Донцова базується на його теорії інтегрального українського націоналізму. Внеском І. Огієнко в розбудову української культурологічної думки стала його активна науково-дослідницька, мовознавча, видавнича та церковна діяльність, а також український переклад Біблії. Головні доробки Д. Чижевського – літературознавчі та історіософічні студії та відкриття феномену українського бароко. В сучасній Україні продовжується процес творення концепцій української культури.

1. Як ви розумієте поняття «культура»?
2. Що таке матеріальна та духовна культура? Чи є межа між ними нездоланною?
3. В чому полягають розбіжності між нацією та етносом?
4. Як співвідносяться національна та світова культура? Які Ви знаєте погляди на це питання?
5. Які соціально-історичні обставини формування української культури і яким чином вони вплинули на її розвиток?
6. Які ідеї стосовно сутності та будучності української культури запропонували члени Кирило-Мефодіївського товариства?
7. В чому полягала концепція розвитку української культури М. Грушевського? Яким чином відбувалась її еволюція?
8. Назвіть основні риси та представників європоцентричної концепції розвитку української культури.
9. В чому полягає спільне та відмінне в концепціях Д. Донцова, Д. Чижевського, І. Огієнко?
10. Наведіть приклади сучасних поглядів на буття української культури.

1. Сукупність стійких особистісних рис та якостей, які визначають особливі форми світосприйняття, поведінки та мислення членів певної нації, називається: А) національний характер; В) національна ментальність; С) національна самосвідомість; D) національна ідентичність.
2. Твердження «Вивчення національного характеру може допомогти у розумінні того, що є відмінним для окремих націй, а що відносно універсальним для людського суспільства взагалі»: А) правильне; В) неправильне; С) сумнівне.
3. Індивідуальний рівень ідентифікації з культурно визначеним колективом, коли людина вважає себе належною до особливої культурної спільноти, називається: А) етнічна ідентичність; В) групова ідентичність; С) національний характер; D) національний менталітет.
4. Стереотипний спосіб діяльності, що має для його виконавців магічне юридично-побутове та ритуально-ігрове значення: А) обряд; В) традиція; С) звичай; D) побут.
5. Форми виробничої діяльності, знаряддя праці, поселення, господарські та житлові споруди, їжа, одяг, прикраси, сімейні та громадські відносини утворюють: А) звичаї; В) побут етносу; С) етнічну культуру; D) національний характер.
6. Спільні культурні риси, сильне почуття єдності та солідарності, чітке усвідомлення національної ідентичності, закорінене в історії, притаманні: А) етносу; В) нації; С) суперетносу; D) соціальному класу.
7. Виражений у соціально організованих стереотипах груповий досвід, котрий накопичується та відтворюється у етнічній спільноті: А) обрядовість; В) етнічність; С) традиція; D) національний характер.
8. Населення, що має власну назву, міфи про спільне походження, спільну історичну пам'ять, елементи спільної культури, прив’язаність до батьківщини та усвідомлення своєї єдності – це: А) етнографічна група; В) етнос; С) національність; D) нація.
9. Етнічна спільнота, яка утвердила свої групові права у межах певної політичної системи – це: А) етнічність; В) національність; С) етнос; D) субкультура.
10. Цілісність особливих природно-географічних та соціокультурних характеристик, а також єдиної мережі комунікацій складає: А) етнос; В) національний характер; С) етнічну ідентичність; D) етногенетичну нішу.
11. Прихильниками