Історія української культури. Частина 1

Зрештою, київська архітектура візантійського стилю набуває національних рис. Яскравими свідченнями цього є розпис Софії Київської. 3000 кв. м її фресок виконувалося п’ятнадцятьма майстрами-фрескистами з помічниками та учнями за візантійською системою: цикли зображень розміщені на точно визначених місцях і читаються вони зліва направо і зверху вниз – як книга, «Біблія для неписьменних». Розпис укривав усю внутрішню поверхню приміщення і наносився дуже швидко, доки тиньк не встиг застигнути, одночасно декількома майстрами за допомогою пензлів, фарбами на мінеральних і рослинних барвниках. За стилем і тематикою фрески гармонюють з мозаїчними зображеннями, доповнюють їх, створюючи цілісний образ: символічно-канонічні, оповідні (з біблійних сюжетів), зображення святих, багатофігурне – ктиторів (чиїм коштом побудований храм), родини Ярослава Мудрого, сцен візиту княгині Ольги в Константинополь, а також розваг (полювання, виступи скоморохів, музикантів). Таким чином, за своїм змістом і особливостями виконання фрески мають автентичне походження. Не можна не відзначити важливий декоративний елемент – рослинний орнамент, який прикрашає стіни, арки, склепіння Софії.

Розкритий в 1970 р. з-під пізнішого (1644) розпис «Третє явлення Христа по воскресінні на Тивериадському морі» або «Чудесний лов риби» у храмі Спаса на Берестові (1113-1125 рр.), родовій усипальниці Мономаховичів, уже принципово відмінний від візантійського стилю природністю, невимушеністю поз, ракурсів, жестів персонажів; його форма й пластика відповідає рівневі Раннього Відродження і розвиває елементи, закладені майстрами Софії, що свідчить про піднесення особистості, самосвідомості митця.

Яскравою пам’яткою монументального мистецтва кінця ХІІ ст. є 800 кв. м фресок Кирилівської церкви (заміської резиденції і родової усипальниці князів Ольговичів), сильно пошкоджені реставраціями 1881-1884 рр., які розвивають традиції майстрів храму Михайлівського Золотоверхого монастиря; для них характерна надзвичайна енергійність, могутність постатей, відсутня у візантійському стилі.

Русь прилучилася до християнства в благодатні часи, коли Візантія пережила криваві часи іконоборства й перебувала на злеті розвитку іконопису. Зберігаючи деяку спільність з візантійською, поряд з іншими (константинопольською, міланською, римською, неаполітанською та ін.) постала київська іконописна школа. Знайомство з візантійським образотворчим мистецтвом дало поштовх до розвитку жанрового різномаїття в Русі (попередньо замкненого в межах декоративно-прикладного мистецтва) : центром зображення стає людина – Богоматір та її Син, святі і мученики. Безумовно, це один із вагомих факторів формування духовності українців. Ікони першої половини ХІ ст. монументальні, ідентичні мозаїкам і фрескам Софії Київської, оскільки виконували їх фрескисти й мозаїчисти Київської школи. Але призначення цих зображень було не в демонстрації тріумфа християнства в Руській землі, а в поклонінні – до них зверталися за допомогою, зціленням, оскільки ікона сприймалася як свідчення присутності святого, має властивості благодаті. Одна з ранніх ікон (зберігається в Успенському соборі Московського Кремля) – св. Георгія (Юрія), 1040 р., храмова – з побудованого на замовлення Ярослава (Георгія) Мудрого і освяченого в 1051 р. в Києві храму – уособлює харизматичну легітимність, владність, надихала вояків на непохитну віру й звитягу.

Отже, вітчизняну Середньовічну культуру можна охарактеризувати

1)як межову й відкриту, що спричинено геокультурними чинниками – розташуванням Русі між світом цивілізації Заходу й стихією східної кочової культури, між світом – спадкоємцем римської культури, орієнтованої на упорядкування зовнішнього світу, – й світом грецької спадщини, яка зосереджена на внутрішніх цінностях, між світами західного (католицького) і східного (православного) християнства, а також напруженими й різноманітними зв’язками з іншими культурами;

2)як аграрну й мілітарну в своїй основі (як і всі середньовічні цивілізації), в якій на торгівельних шляхах будувалися міста – осередки яскравої та динамічної культури;

3)як станово-корпоративну, традиційну, в якій становище людини визначалося походженням, належністю до соціальної групи, але в пам’ятках цієї культури наявні виразні тенденції Передвідродження.

1. Які особливості середньовічної картини світу?
2. Якою була особистість Середньовіччя? Охарактеризуйте її місце в ієрархії просторово-часових відносин епохи.
3. Яка роль Візантії в культурі вітчизняного Середньовіччя?
4. Які легенди пояснюють виникнення Києва?
5. У чому була необхідність хрещення Русі?
6. Як можна визначити сенс Андрієвої легенди?
7. Які пам’ятки давньоруської архітектури та живопису вважаються шедеврами світової художньої культури?
8. Яку роль відігравала освіта в руській культурі?
9. Як вплинуло на руську культуру прийняття християнства?
10. Яке значення мали літописи в культурі Русі?

1. Хрещення киян здійснив князь: А) Аскольд; В) Ігор Рюрикович; С) Володимир Мономах; D) Володимир Святославович.
2. Князь Володимир, за легендою, хрестився в: А) Херсонесі; В) Пантікапеї; С) Боспорі; D) Ольвії.
3. Апостол Андрій Первозванний, за легендою, на місці сучасного Києва: А) заснував монастир; В) заклав церкву; С) установив хрест; D) хрестив киян.
4. До князя Володимира, за легендою, з пропозицією прийняти їхню релігію приходили: А) поляки; В) німці; С) литовці; D) варяги.
5. Володимир, за легендою, перед хрещенням киян наказав покарати «кумира» – Перуна: А) спалити; В) розрубати; С) підвісити; D) укинути у воду.
6. Київ, за легендою, засновано на землях племені: А) деревлян; В) полян; С) сіверян; D) дреговичів.
7. Захопивши Київ, варяги, за літописом, убили князів: А) Кия, Щека, Хорива; В) Аскольда, Дира; С) Ольгу та Ігоря; D) Олега, Святослава.
8. Особливу роль Києву, за літописом, – «мати городам руським» – призначив князь: А) Аскольд; В) Володимир; С) Святослав; D) Олег.
9. Ім’ям Щека в Києві названо: А)