Кіноінтерпретації літературного образу Доріана Грея в кінематографі XXI століття

 

1.1 Екранізація як варіант інтерпретації художнього тексту і місце перетину різних комунікативних систем (літератури і кіно)

1.2 Прийоми і принципи візуалізації художніх світів літературних творів у різних типах кіноінтерпретацій

1.3 Фактори створення екранізації художніх творів

2.1 Образ Доріана Грея в романі Оскара Уайльда

2.2 Кіноінтерпретація літературного образу Доріана Грея, характеристика основних екранізацій

2.3 Екранізація режисера Олівера Паркера

2.4 Кореляція сюжету та літературного образу в сучасних екранізація роману «Портрет Доріана Грея»

 

 

Актуальність дослідження. Оскар Уайльд був творцем мистецтва, і їм була створена ціла естетика, що дозволяє судити про справжньої цінності того чи іншого художнього твору. Про це він говорив так: «Мистецтво це щось прекрасне, розкриваючи людям себе, вона приховує художника, людини, яке створює це прекрасне. Люди, які бачать в прекрасному погане, зіпсовані люди, це великий гріх, а ті, хто здатні побачити в прекрасному його високий сенс – люди культурні, вони не безнадійні. Обранець – це той, хто бачить в прекрасному Красу!». Застава справжності мистецтва – його гармонія, тобто зовні красива форма відповідає прекрасного змістом, але трапляється і порушення цієї гармонії. Форма і змісту розділяються, і одне перестає відповідати іншому. Подібна дисгармонія була закладена в основу роману «Портрет Доріана Грея».

Вже в 10-30-і роки XX століття (в епоху німого кіно) почалося активне обговорення проблем мови кіно (Ю. Тинянов, В. Шкловський, Б. Ейхенбаум, С. Ейзенштейн), особливу увагу до неї було залучено з • появою звукового кіно (Р. Арнхейм, Б. Балаш, В. Пудовкін, Р. Споттісвуд, Р. Якобсон). Але тільки в 1960-1970-і роки стало можливим говорити про формування окремого напрямку кінознавства семіотики кіно або кіносеміотікі (Р. Барт, Дж. Беттіні, Е. Гаронна, Вяч. Вс. Іванов, Ю. М. Лотман, К. Метц, Ж. Мітрі, П. П. Пазоліні, К. Разлогов, С. Уорт, У. Еко та ін.). У їхніх роботах детально аналізуються проблеми природи кіномови, типи використовуваних в ньому знаків, співвідношення цих знаків зі знаками вербального мови і з позначаються об'єктами, які належать до дійсності, а, отже, і з типом реальності, створюваної в кіно. І, хоча дослідження різних субкодов і лексікодов в мові кіно вже ведеться, воно носить в основному фрагментарний характер; робіт, де проводився б узагальнений семіотико-культурологічний аналіз кіномистецтва, дуже мало.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі культурологічного та семіотичного аналізу фактичного і теоретичного матеріалу виявити особливості художнього взаємодії таких видів мистецтва, як література і кіно, в процесі екранізації художніх літературних творів; провести порівняльний аналіз мови літератури і кіно і виявити специфіку останнього на прикладі екранізації роману «Портрет Доріана Грея».

Завдання дослідження:

- З позиції діалогічного методу досліджувати проблему художнього взаємодії мистецтв і виявити його вплив на формування такого синтетичного виду мистецтва, як кіно;

- Дослідити, як багатофакторний і багатосторонній процес діалогу культур впливає на процес екранізації літературних творів;

- Дослідити основні принципи семіотичного підходу і його застосовність до різних сфер мистецтва і в різних аспектах (синтаксичному, семантичному та прагматичному) ;

- Виявити основні аспекти взаємозв'язків і взаємодії літератури і кіно за допомогою семіотичних методів;

- Проаналізувати вплив ідеологічних установок на кіномистецтво;

- Проаналізувати проблему жанрів в кіномистецтві і провести порівняльний аналіз жанрів в літературі і кіно;

- Виявити зв'язок між жанрами, стилем і функціями в художніх творах (на прикладі кіно) ;

- Виявити особливості кіномови та його відмінність від мови літератури.

Об'єктом дослідження є процес і результат екранізації художніх літературних творів на прикладі роману «Портрет Доріана Грея».

Предметом дослідження є художнє взаємодії (діалог) літератури і кіно у процесі екранізації літературних творів.

 

 

XX століття завдяки бурхливому розвитку науки і техніки став часом створення і розвитку нових синтетичних видів мистецтва. З'явилися кіно, телебачення, комп'ютерна графіка, і цілком очевидно, що цим список таких мистецтв ще не вичерпаний. Поява кожного нового виду мистецтва змінює внутрішню структуру системи мистецтв і взаємини між наявними видами мистецтв. Особливе значення при цьому набуває проблема художнього взаємодії різних видів мистецтв. Одне з найяскравіших і найважливіших явищ такого роду – взаємодія літератури і кіно у процесі екранізації літературних творів.

Протягом майже всієї історії кіно і аж до теперішнього часу серед мистецтвознавців і, зокрема, кінознавців широко поширеною була точка зору, що екранізація є своєрідний «переклад» з мови літератури на мову кіно. Тоді як аналіз цього феномена дозволяє швидше припустити, що екранізація літературних творів – це новий вид художньої творчості, що народився в XX в. і вимагає ще свого ретельного дослідження.

Вже при перших спробах екранізацій на початку XX ст. виникла проблема естетичних кордонів, але особливої актуальності вона