Кіноінтерпретації літературного образу Доріана Грея в кінематографі XXI століття

Не дивлячись на збереження основної сюжетної лінії, пов'язаної з чарівним предметом, Голдштейн по іншому оцінює життя Доріана – тут вже немає дисгармонії, в його трагедії винні лише помилкові ідеали. Причому не тільки самого Доріана, але і всього суспільства в цілому. Упор йде на владу грошей. Етан Еріксон, володар типової американської краси, що не виглядає в даному фільмі недоречно. Це самостійна історія, і на образ Грея в ній дивишся по іншому. Це спочатку Луїс, закоханий, зовсім звичайний молодий хлопець, який мріє стати фотографом. Мріють показувати життя через об'єктив камери, і привертати увагу людей до несправедливості. Ось тільки зіткнувшись з реальним світом без прекрас, він побачив дурість своїх мрій і розчарувався в них, тим самим зробивши себе легкою здобиччю для Генрі. Луїс пропустив через себе все нелюдські заклики, і пробудився в ньому Доріан Грей, супермодель, що глушить свою порожнечу і самотність алкоголем, наркотиками, безладними зв'язками, і іншим. Тепер перед нами втрачений Доріан, розчарований. Його породила дійсність, наповнена низькими цілями, віруюча тільки в гроші і соціальне становище. І ось ми підходимо до четвертого елементу нашого аналізу, англійської фільму 2009 року. Режисер – Олівер Паркер Доріан Грей – Бен Барнс Генрі – Колін Ферт Безіл – Бен Чаплін Варто сказати, що Олівер Паркер до фільму «Доріан Грей» двічі звертався до творчості Оскара Уайльда, екранізувавши п'єси «Як важливо бути серйозним» і «Ідеальний чоловік», саме тому від нього чекали шедевра. Однак після виходу в прокат, думки розійшлися: хто – то говорив, що екранізація невдала, провальна, інші заявляли, що це саме те, що потрібно сучасному глядачеві, при всій цілості ідеї. А публіка, в свою чергу, теж не залишалася байдужою. Пригадується скандал, коли деякі глядачі просто покинули кінозал під час прем'єри. Так чому ж відзначилася ця версія роману? Ми постараємося це зрозуміти. Образ старого Лондона вражаючий: шикарні будівлі з розкішними садами, найпопулярніші театри, де можна зустріти самі вершки суспільства, різко контрастують з обшарпаним нетрями, брудними кублами, в них обірвані люди, за зайву монету готові піти на все. Багатство і бідність, розкіш і крохоборстве, лицемірство і справжні почуття...

На тлі цього розгорнеться трагедія юного і прекрасного Доріана Грея. Так, фільм увібрав в себе злиття двох начал, образ Грея з'єднує два різних Лондона, і сам юнак висловлює два Лондона. Зовнішню його життя, на вигляд розмірене і добропорядну, і його потаємну сторону, рискающаю по борделях і опіумним кублах. Це безсумнівна перевага нового Доріана, адже багато хто забув про його подвійності. Гріхи звузили до любовних пригод, причому вже явного витонченого характеру, 25 років він мандрував по всьому світу, шукав насолод, пропалював життя в наркотичному дурмані, все це ілюструється фільмом, але є в цьому щось магічне. Ідея зовнішньої форми доведена до межі, але тепер дисгармонії судилося зазнати поразки. До смерті Доріана привела справжня любов, яка зруйнувала його філософію вседозволеності, яка показала йому нікчемність насолод без почуттів. Незважаючи на те, що Бен Барнс зовні не дуже походить на книжкового Доріана, йому все – таки вдалося продемонструвати перехід від невинного хлопчаки до уособлення пороку, добрі дитячі очі до середини вже випромінюють холодний і гордовитий погляд, а аристократична відстороненість то й справа змішується з нападами забуття і істерики. Доріан Грея Бена Барнса – це Доріан Грей крайності. Його лихоманить від одного полюса до іншого, то він впадає в каяття, то навпаки загострюється і продовжує свою ходу по порокам, він раз у раз плаче і тут же його обличчя не виражає ніяких емоцій. Лорд Генрі вимовляє буквально пару фраз і