Кіноінтерпретації літературного образу Доріана Грея в кінематографі XXI століття

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

блідий, блакитноокий юнак, схожий на канонічне зображення ангела. Але ангел цей занепалий. У ньому прихована диявольська душа, яка проявляється в його вчинках. Причиною падіння стає погляд Доріана. До написання портрета, він не розумів, що гарний і споглядав себе як іншого. Коли усвідомив це, погляд став його провідником до душі Доріана». Тому для нього так важливо, щоб кінематографісти підкреслювали не тільки красу Грея, а й релігійний підтекст його образу. Бейлі вважає, що з точки зору физиогномики та символіки релігійної, темні очі, темне волосся та ін. Вже є показником гріховності. А значить і гріховного падіння бути не може. Звичайно, в католицизмі чорняві і темноокі вважалися не від Бога, їх вважали відьмами і чаклунами від народження. Тому будь-яке відхилення від книжкової зовнішності героя на екрані вже є спотворення ідей роману, і виходячи цього, він ні одну екранізацію не визнає успішною. Якщо ми будемо слідувати цій концепції, то жоден наш фільм не витримав сенсу роману. І навіть блондин Хельмут Бергер, адже зовнішність його позбавлена ангельського чарівності. Про образах відтворених Хетфілдом і Барнсом говорити і сенсу немає, за загальним визнанням критиків, їх інтерпретації Грея порочні вже спочатку, і саме це і хотіли показати Левін і Паркер. «Не було ніякого впливу!» – Говорить К. В. Вишневська, – «Все що ми бачимо, це піднялося з надр душі Грея, не прийшло зі словами Генрі, а прокинулося, коли він залишився наодинці зі своєю гординею і дурістю!» – Можливо, Вишневська і права, але ідею Левіна вона не зрозуміла. Доріан Етана Еріксона буде занадто приземкуватий, він просто красивий, і не більше.

Кожна з цих дослідних робіт за своїм важлива і має право на існування, хоча з деякими аспектами можна не погодитися. Але слід звернутися ще до однієї думки, А. В. Мухіна, він пропонує оцінювати екранний образ окремо від літературної, і не вішати на фільми ярлик «невдалої екранізації».

«Складно знайти такого режисера, який зможе екранізувати роман в чистому вигляді, зберігши кожну дрібницю, кожне слово в діалогах, причому так, щоб це було зрозуміло і цікаво сучасному глядачеві, який книгу, можливо, навіть в очі не бачив! Як людині, незнайомому з естетикою Уайльда зрозуміти чому Доріан Грей покинув Сибіллу Вейн, чому та покінчила з собою, чому він убив Безіла Холлуорда, чому цей художник, свого часу, до сліз був ображений словами Грея щодо портрета? А ще треба пам'ятати, що кіно мистецтво комерційне, і фільм повинен мати не тільки хороший бюджет, а й великі касові збори... «

Виходячи цієї концепції, наші приклади дуже важливі. Фільми 1970 і 2009 років не тільки витримують ідею уайльдовского Доріана, але і роблять її зрозумілою масам. Так, у чому – то ці два образи обмежені, а хіба не це хотів показати Оскар Уайльд? Адже зі сторінок роману на нас дивиться податливий, можливо навіть боязкий, адже він мислить своє життя лише кордонами своєї молодості, він боїться дивитися далі, замість того, щоб звернеться до дійсних цінностей, він пускається в сумнівні авантюри, які візуально його молодість підтримують, але знову, це всього лише форма позбавлена змісту. Влаштовуючи розкішний бал, він не може по справжньому перейнятися веселощами, приходячи в найкращий театр, він не може усвідомити справжній сенс трагедії Шекспіра. Фільм 1945 є певним спростуванням роману: як ми пам'ятаємо, уайльдовского Доріан хотів повернутися до добра, але не зміг, оскільки його душа вже була настільки отруєна пороком, що навіть добру справу він здійснював лише зі свого марнославства і гордині. Доріан у баченні Левіна може повернутися, але дурість і страх остаточно його гублять. А «Диявольський портрет» 2001 року, більше відповідає нашому настрою. Розчарування стало символом нашої епохи, багато чого, що здавалося важливим втрачає сенс під натиском дійсності, і в кожному прокидається свій власний Доріан Грей. Фільм Голдштейна, на думку критиків, був створений, щоб показати як людина, позбавлена ідеалів починає жити за інерцією, ставлячи за мету свого життя різноманітні матеріальні блага, але скоро і вони втрачають сенс, це відбувається тоді, коли згадавши про справжні цінності, наштовхується на неможливість повернення до них.

Висновки

Основна мета нашої роботи полягала в тому, щоб на основі культурологічного та семіотичного аналізу фактичного і теоретичного матеріалу виявити особливості художнього взаємодії таких видів мистецтва, як література і кіно, в процесі екранізації художніх літературних творів; провести порівняльний аналіз мови літератури і кіно і виявити специфіку останнього.

Для цього ми з позиції діалогічного методу досліджували проблеми художнього взаємодії мистецтв, прагнучи виявити його вплив на формування такого синтетичного мистецтва, як кіно. Як було показано в нашій роботі, діалог культур виявляється істотним чинником у процесі екранізації літературних творів. При цьому було показано, що в процесі створення кінофільму, і зокрема при екранізації літературних творів, принцип діалогіз-ма працює не тільки в плані перетину національних культур, але і в плані перетину культур різних історичних епох, художніх стилів, картин світу і т. д.

Проведений в роботі аналіз вівся за допомогою семіотичних методів. Саме семіотика дозволяє вивчати різні види мистецтв і вести їх порівняльний аналіз, не стаючи на точку зору жодного з них, як би перебуваючи