Клініко-біохімічні параметри у вагітних з хронічним Пієлонефритом

До складу І-ої групи увійшли 29 вагітних жінок, хворих на хронічний пієлонефрит, при лікуванні яких використана базова стандартна терапія, що включала антибактеріальні засоби із врахуванням результатів антибіотикограми та впливу на плід, спазмолітичні та гіпосенсибілізуючі препарати.

Пацієнтки ІІ-ої групи (32 вагітних) отримували, крім базової терапії, препарат гінкго (Ct―Arzheimittel, Німеччина) по 40, 0 мг всередину тричі на добу впродовж 14-16 днів.

Тридцяти вагітним, хворим на хронічний пієлонефрит, які формували ІІІ-ю групу, в комплексну терапію, крім базових ліків, включали лівомін (Сharak Pharmaceuticals, Індія) по 2 таблетки двічі на добу всередину впродовж 14-16 днів. До IV-ої групи увійшли 29 вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, комплекс лікувальних засобів у яких включав гінкго і лівомін (у вище вказаних дозах) та базову терапію.

З метою з’ясування певних патогенетичних механізмів загострення хронічного пієлонефриту у вагітних і імунологічних зрушень, що виникають в організмі матері і плода, ми, поряд із комплексним клінічним обстеженням, вказаним вагітним жінкам проводили інструментальні, біохімічні, бактеріологічні, імуноферментні та імунологічні дослідження.

Стан системи перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за рівнем в крові малонового діальдегіду (МДА). Показники системи антиоксидантного захисту (АОЗ) вивчали шляхом визначення активності церулоплазміну та насиченості трансферину сироватки крові залізом за методом Г. О. Бабенка (1968).

Дослідження вмісту сульфгідрильних груп (СГГ) у сироватці крові проводили, використовуючи метод А. С. Циперовича і А. Л. Лосевої (1970), який ґрунтується на окисленні СГГ в дисульфідні з наступним визначенням останніх титраційним методом.

Рівень статевих гормонів в сироватці крові (естріолу, пролактину, прогестерону та плацентарного лактогену) визначали методом імуноферментного аналізу, використовуючи імуноферментний набір “Estriol, Veda Lab” (Veda Lab, США), імуноферментну тест-систему для визначення плацентарного лактогену “Пл-ОКО-ТЕСТ” (Росія), набір реагентів “Стероид ИФА-прогестерон” та “ИФА-пролактин” (ЗАО “Алкор Био”, Росія).

Для більш глибокого розуміння явищ міжклітинної коопераціі в організмі вагітних із хронічним пієлонефритом вивчали спонтанну продукцію ряду цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-8, ІЛ-10) моноцитами/макрофагами в умовах in vitro. Моноцити із периферійної крові виділяли за методом H. Recalde (1984). Чистота суспензії моноцитів (89-98%) була підтверджена імунофлуорисцентним методом із використанням панелі моноклональних анти-CD14 антитіл; життєздатність клітин – тестом із трипановим синім (89-93%).

Титри цитокінів у сироватці крові та супернатанті культури моноцитів визначали методом ІФА на аналізаторі “Stat Fax 303 Plus” (США) за допомогою наборів реагентів “ProCon IL-1B”, “Accucyte Human IL-8” (Cytimmune Sciences Inc., США), “Biotrak IL-10 human ELISA system” (Amersham Pharmacia Biotech, Великобританія).

Дослідження імунного статусу в обстежених пацієнток та в групі контролю проводили шляхом вивчення загальної кількості Т- і В-лімфоцитів способом непрямого варіанту імунофлуорисцентного методу за допомогою моноклональних антитіл до CD3, CD4, CD8, CD19 (Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Кравецького, Україна) ; рівнів основних класів імуноглобулінів – методом радіальної імунодифузії в агарозному гелі за Mancini; концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) – шляхом осадження їх розчином поліетиленгліколю (ПЕГ).

Ступінь ендогенної інтоксикації визначали за рівнем середньомолекулярних пептидів (СМП) в сироватці крові за методом Г. І. Габріеляна.

Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили на IBM PC Pentium-ІІІ із використанням стандартного пакету програми “Statistica 5. 0% ”.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Всебічне обстеження хворих дозволило встановити основні клінічні прояви хвороби у обстежених вагітних: загальне нездужання (99, 7%), біль у поперековій ділянці (96, 67%), позитивний симптом Пастернацького (98, 33%), болючий (40, 0%) та почащений сечопуск (50, 0%), набряки на обличчі (82, 5%). У 26, 67% обстежених вагітних відмічали в анамнезі наявність гострого пієлонефриту.

У половини хворих зареєстровано ознаки анемії, лейкоцитозу, прискорення ШОЕ, що свідчить про інтенсивність запального процесу в нирках та впливу його на синтез ними еритропоетину.

У 48, 3% обстежених вагітних відзначалась гіпоізостенурія, а у 30% жінок – гіперстенурія, яка поєднувалась із значною протеїнурією, що є свідченням порушення фільтраційно-концентраційної функції нирок.

Тільки у 25% вагітних із хронічним пієлонефритом не виявлено протеїнурії. Поряд із цим, у 13, 3% пацієнток показник протеїнурії перевищував 0, 165 г/л, що, можливо, свідчить про приєднання гестозу та приховані прояви ниркової недостатності у цієї категорії вагітних.

При дослідженні цитологічного осаду сечі еритроцитурію виявлено у 40, 8% випадків, лейкоцитурію ― у всіх обстежених жінок.

При бактеріологічному дослідженні сечі істинна бактеріурія (понад 100 тис. мікробних тіл в 1 мл сечі) виявлена у 32, 6% вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит, майже у половини (40%) ― низька бактеріурія (до 20 тис. мікробних тіл в 1 мл сечі) і у 33 (27, 5%) вагітних ступінь бактеріурії був критичним (2105 мікробних тіл в 1 мл. сечі). Серед виділеної мікрофлори обстежених вагітних домінувала кишечна паличка (77, 9%), стафілокок ― 9, 4%, гриби Candida ― 4, 3%, рідше висівали стрептокок― 3, 1% та ін. Мікробні асоціації виявлено у 5, 3% вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит.

При дослідженні чутливості до антибактеріальних препаратів найбільш висока чутливість мікрофлори відмічена до левоміцетину ― у 76, 0% хворих, гентаміцину ― у 71, 0% хворих; низька чутливість – до