Клініко-біохімічні параметри у вагітних з хронічним Пієлонефритом

У 11, 6% обстежених вагітних із хронічним пієлонефритом спостерігались явища затримки внутрішньоутробного розвитку плодів. Для отримання вірогідної інформації про стан плода під час вагітності і родів у жінок із хронічним пієлонефритом проводили дослідження біофізичного профілю плода При цьому задовільний стан плода (8-12 балів) виявлено лише у 20 (16, 6%) обстежених вагітних із хронічним пієлонефритом. Здебільшого у хворих дослідної групи (84-70, 0%) спостерігали прояви початкових ознак гіпоксії плода – сумнівний стан плода (6-7 балів). На 4 бали оцінений стан плодів у 16 (13, 4%) вагітних із хронічним пієлонефритом, що характеризує виражене їх страждання і високий ризик перинатальних гіпоксичних ускладнень.

Таким чином, наявний хронічний пієлонефрит у вагітних призводить по порушення фізіологічного перебігу вагітності та чинить негативний вплив на утробний розвиток плода, що вимагає відповідної медикаментозної корекції.

Проведена курсова терапія гінкго та лівоміном разом із базовою терапією в цілому позитивно впливала на клінічний перебіг пієлонефриту: явища загального нездужання припинили турбувати 43% хворих ІІ-ї та 43, 3% жінок ІІІ-ї обстеження вже на 2-3 день після розпочатого лікування. Найбільше позитивна динаміка загального нездужання проявилася у хворих, які додатково отримували комплекс гінкго та лівомін, де дані симптоми зникли вже на другий день після розпочатого лікування у 75, 8% вагітних.

Динаміка зменшення болю голови також була найбільш виражена в IV-ій групі обстеження – у 89, 6% хворих. Покращання апетиту найчастіше спостерігалося у вагітних, які використовували лівомін самостійно та його поєднання з гінкго – 86, 6% та 100%. Біль у поперековій ділянці припинився у 56, 2% хворих ІІ-ї групи, а в 24% випадків, став менш інтенсивним, без іррадіацій. У групі вагітних, які отримували базову терапію, ці цифри відповідно становили 41, 3% і 32%. Призначення лівоміну також сприяло зменшенню частоти і гостроти проявів болю в попереку у 56, 6% вагітних із хронічним пієлонефритом. Найбільший вплив на зниження інтенсивності больового синдрому мало поєднання гінкго та лівоміну в комплексі з базовою терапією. У даній групі обстежуваних вагітних біль у попереку зменшився у 100% випадках.

Особливо виражений регрес дизуричного синдрому виявлено при поєднаному застосуванні гінкго і лівоміну в комплексному лікуванні вагітних, хворих на хронічний пієлонефрит. Уже на 2-3 день припинився почащений та болючий сечопуск у всіх хворих, які приймали обидва препарати. У вагітних ІІ-ої та ІІІ-ої груп біль при сечопусканні і почащений сечопуск припинилися на 4-5 добу після початку лікування, а у обстежених І-ої групи дані симптоми утримувалися до 10 дня після початку лікування. Динаміка інтоксикаційного синдрому найвиразнішою була у вагітних, які в комплексному лікуванні використовували гінкго та лівомін. Температура тіла нормалізувалась у всіх вагітних цієї групи вже на 4-5 день після проведеного лікування, а у вагітних ІІ-ої, ІІІ-ої та І-ої груп температура тіла нормалізувалась відповідно на 8-9 день, 6-7 день та 9-10 день після початку лікування.

Симптом Пастернацького після проведеного лікування залишався позитивним у 26, 6% вагітних ІІ-ої та ІІІ-ої груп обстеження, у 30, 0% – І-ої групи і лише у 20, 6% вагітних, які формували IV-у групу. Набряки на обличчі відмічалися у 34, 3% обстежених ІІ-ої групи, у 30, 0% вагітних ІІІ-ої групи, 44, 8% – у обстежених вагітних із стандартним лікуванням хронічного пієлонефриту. При використанні у комплексному лікуванні гінкго та лівоміну цей симптом залишився лише у 20, 6% випадків.

Позитивна динаміка суб’єктивних відчуттів при включенні в лікування хронічного пієлонефриту гінкго та лівоміну мала істотний вплив на активність запального процесу, що проявлялося стабілізацією показників периферичної крові вагітних із даною недугою. Найбільш стрімкою виявилась нормалізація показників числа лейкоцитів, величини ШОЕ та рівнів еритроцитів і гемоглобіну при комплексному використанні препаратів гінкго та лівомін.

Протеїнурія в усіх обстежених вагітних, які отримували разом із базовою терапією гінкго та лівомін, була відсутня. У вагітних І, ІІ та ІІІ груп обстеження протеїнурія складала відповідно: 0, 033 – 0, 066 г/л – у 27, 5%, 12, 5% та 8%. Рівень протеїнурії 0, 099 – 0, 165 г/л відмічали після проведеної терапії лише у вагітних, що отримували препарати базової терапії (6, 8%), та у жінок, які в комплексному лікуванні отримували гінкго – 9, 37%. У даних групах обстежуваних вагітних також було відмічено наявність протеїнурії >0, 165 г/л – у 6, 8% та у 3, 12% випадках відповідно.

Нормалізація кількості лейкоцитів в сечі найбільш яскраво була виражена у вагітних, які поряд із ліками базової терапії отримували поєднання гінкго та лівоміну. Рівень бактеріурії в усіх досліджуваних групах після проведеного лікування був низьким і складав