Клініко-біохімічні параметри у вагітних з хронічним Пієлонефритом

У процесі динамічного спостереження за вагітними переконались, що перебіг вагітності та пологів у жінок із хронічним пієлонефритом, які в комплексній терапії приймали гінкго та лівомін, був більш сприятливим порівняно із вагітними, які отримували препарати базової терапії хронічного пієлонефриту. Приєднання пізнього гестозу в даній групі обстежених відзначалось лише в одному випадку за рахунок водянки вагітних. Явищ загрози переривання вагітності в IV-ій групі обстеження не було в жодному випадку, тоді, як у вагітних контрольної групи дане ускладнення відмічалось у 20, 6%, у жінок ІІ-ої та ІІІ-ої груп – відповідно у 9, 3% і 6, 6% випадків.

Лише в одному випадку у IV-ій групі обстеження спостерігався патологічний прелімінарний період, а у вагітних І, ІІ та ІІІ груп – відповідно у 62, 0%, 18, 7% і 13, 3% обстежених жінок. Несвоєчасний розрив плідних оболонок як ускладнення пологів у групі хворих на пієлонефрит вагітних, котрі отримували виключно стандартні препарати, спостерігалося у 13, 7% випадків, у групі вагітних, яким додатково призначали гінкго, – у 13, 3% випадках, у вагітних, які отримували лівомін, – у 10, 0% жінок. На противагу цьому, дане ускладнення не відмічали в жодному випадку при поєднаному застосуванні обох препаратів.

Для лікованих вагітних четвертої групи не були характерними аномалії родової діяльності (слабкість, дискоординована родова діяльність) та передчасне відшарування нормально розміщеної плаценти. Третій період пологів у вагітних, які отримували гінкго та лівомін, перебігав без ускладнень.

Використання у комплексній корекції перебігу хронічного пієлонефриту у вагітних жінок препаратів гінкго та лівомін поряд із позитивним впливом на перебіг вагітності значно зменшували ризик внутрішньоутробної гіпоксії плода. Так, у всіх вагітних четвертої групи біометричні дані плодів відповідали гестаційному терміну вагітності, тобто явищ затримки внутрішньоутробного розвитку плода (ЗВРП) не було виявлено в жодному випадку на відміну від вагітних, які склали першу, другу та третю групи обстеження, у яких відповідно у 48, 2%, 9, 3% і 6, 6% випадків виявлялись ознаки вказаного розладу.

За результатами оцінки біофізичного профілю плода встановлено, що у всіх обстежених жінок четвертої групи оцінка біофізичного профілю відповідала задовільному стану плода (8-12 балів). Натомість, у вагітних із хронічним пієлонефритом, які отримували препарати базової терапії, задовільний стан плода відмічався у 37, 9% жінок, у 34, 4% – були початкові прояви гіпоксії плода і у 13, 7% – спостерігалось виражене страждання плода.

Підсумовуючи результати досліджень, слід відмітити, що хронічний пієлонефрит у вагітних жінок має складний патогенез, в основі якого лежать запальний синдром, порушення гормонального статусу, активація процесів перекисного окислення ліпідів на тлі пригнічення функції антиоксидантних систем організму, дисбаланс імунної системи (неспецифічної резистентності, адаптивної імунної відповіді). Водночас вказана недуга чинить несприятливий вплив на перебіг вагітності та утробний стан плода, що вимагає відповідної медикаментозної корекції. Застосування в комплексній терапії перебігу хронічного пієлонефриту у вагітних жінок препаратів гінкго та лівомін позитивно впливає на динаміку патологічних зрушень у генезі хвороби, нормалізує перебіг вагітності та розвиток плода.

 

 

У роботі на основі комплексного клініко-параклінічного обстеження встановлено закономірності патогенетичного перебігу хронічного пієлонефриту, його вплив на перебіг вагітності, утробний стан плода, удосконалено комплексну терапію для профілактики можливих ускладнень гестаційного та післяродового періодів в організмі матері та їх новонароджених.

В основі патогенезу хронічного пієлонефриту вагітних лежать: запальний синдром, порушення гормонального статусу, дисбаланс імунної системної відповіді організму матері на внутрішньоутробний розвиток плода.

За умови наявності хронічного пієлонефриту у вагітних жінок відмічається надмірна активація процесів перекисного окислення ліпідів на тлі пригнічення системи антиоксидантного захисту.

Хронічний пієлонефрит спричинює зниження гормональної функції фетоплацентарного комплексу; пригнічення клітинної та активацію гуморальної ланки імунної відповіді.

У вагітних жінок, хворих на хронічний пієлонефрит, відмічається цитокіновий дисбаланс у бік збільшення прозапальних інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-8 на тлі зменшення протизапального інтерлейкіну-10; надмірна активація моноцитів/макрофагів – одних із основних регуляторів імунної відповіді, що проявляється надмірною продукцією клітинами інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-8.

Хронічний пієлонефрит вагітних призводить до виникнення затримки внутрішньоутробного розвитку плода на ґрунті розвитку плацентарної недостатності.

Використання препаратів гінкго і лівомін у комплексному лікуванні вагітних жінок, хворих на хронічний пієлонефрит, покращує клінічний перебіг хвороби шляхом впливу на різні ланки патогенезу (інтенсивність запалення, процеси перекисного окислення ліпідів, імунний статус, гормональну функцію фетоплацентарного комплексу) та позитивно впливає на перебіг вагітності, пологів та внутрішньоутробний стан плода.

 

 

Вагітні жінки, хворі на хронічний пієлонефрит, повинні бути віднесені до групи підвищеного ризику з метою профілактики загострення даного захворювання та виникнення ускладнень під час вагітності і для спостереження за внутрішньоутробним станом плода.

Критеріями загострення хронічного пієлонефриту у вагітних, крім загальноприйнятих клініко-лабораторних і інструментальних параметрів, можуть слугувати наступні показники: вміст малонового діальдегіду в крові, активність церулоплазміну та насиченість трансферину залізом, тіоловий спектр крові, збільшення кількості середньомолекулярних пептидів, зміни з боку системи імунітету, цитокіновий дисбаланс, пригнічення гормонопродукуючої функції плаценти.

Задля патогенетичного впливу на клініко-лабораторні показники активності запального процесу при хронічному пієлонефриті, імунологічну реактивність та фетоплацентарний комплекс, доцільно доповнювати стандартну терапію пієлонефриту препаратами гінкго (у дозі 40