Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Колаж в натюрмортах Хуана Гріса

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Оцінка: 

винахід кубізму, що уможливлює різні рівні інтерпретації, один з методів якої – структуралістський підхід, коли елементи колажу розглядаються як знаки. В рамках цього підходу, за визначенням дослідниці Розаліндт Краусс, ключове значення колажу полягає в тому, що це «перший в історії мистецтва приклад систематичного дослідження умов знакової репрезентації». Колаж визначається як метамова візуального. Саме колаж піднімає дослідження позаособистісних функцій художньої форми на рівень безособистісних дій мови. Саме колаж дав можливість працювати з великими площинами, не відмовляючись при цьому від цінної знахідки пливучих перехідних станів. Колірна гамма аналітичного кубізму була дуже вузькою (відтінки коричневих і вохристих тьмяно-зелених тонів). Розширення колірного діапазону загрожувало довести мерехтіння форм до повної нерозбірливості. Вирізки з паперу поставили завдання гармонізації різнобарвних площин, відкривши шлях до збагачення палітри.

Колажна техніка стала точкою відліку для народження цілої низки нових видів художньої творчості: фотомонтаж, ассамбляж, мистецтво об'єкта. Наприклад, фотомонтаж кінця 1910-х – початку 1920-х років можна розглядати як один з різновидів колажу, незважаючи на існуючі між ними певні відмінності. Протягом століття колаж знайшов самостійну художню мову, який, як будь-яка жива мова, мав здатність до саморозвитку. Первісного жесту приклеювання сьогодні вже недостатньо, перш за все, для самих художників.
Колаж використовують у своїх практиках не лише кубісти. Він є одним із ключових художніх нововведень дадаїзму. Дадаїзму властива зовнішня епатажність, настанова на відмову від цінностей попередньої культури. Це було зумовлене глибинним ідеалом свободи, як це визначається у численних маніфестах і теоретичних текстах цього напряму. Дадаїзм ставить питання про співвідношення прагнення людської свідомості до свободи та її принципової несвободи в рамках культури, що виявляється через диктат раціональної логіки і мови над спонтанністю думки. Стратегія дадаїзму націлена на зняття мовного і логічного диктату. Декларується спонтанність, гра, випадковість, фрагментарність як адекватні способи художнього самовираження і подолання існуючих кордонів. Дадаїстські колажі принципово відрізняються від кубістичних – як за художньо-композиційними принципами, так і за стратегією використання. Для дадаїстів колаж є простором асоціативної свободи, відкритим до інтерпретації, полісемантичним, що породжує зсуви і гру значень, уможливлює використання різних нехудожніх матеріалів, поєднання яких і створює художній твір. У такому вигляді колаж є кроком до об'єкта. Однією з важливих настанов використання колажів як поєднання художніх і нехудожніх матеріалів є відтворення реальності через її безпосереднє введення до твору. Також подібні експерименти радикально змінюють статус художника – з генія-творця він перетворюється на простого «монтажника», що «складає» картину зі вже готових фрагментів, і функціонує як інструмент прокламованої випадковості. Дадаїстський колаж уперше реалізується як мозаїчне комбінування модулів одного порядку в аплікаціях Ганса Apпa. Він створює «арпади» шляхом спонтанного поєднання вирізок із газет, зроблених із закритими очима, шматків паперу, розміщених на полотні в довільному порядку. Потім цей прийом видозмінюється і виступає вже як моделювання конструкцій з елементів, що належать принципово різнорідним сферам предметності. Такім він постає у берлінському. Тут реалізується інша настанова дадаїзму – повернути колишнє значення «дійсності» і продемонструвати, як у процесі руйнування вона парадоксальним чином відроджується у новій якості.
Пізніше колаж як художній метод розчиняється у поліваріантному використанні, але при цьому слід зазначити, що у постмодернізмі колаж і колажність стають універсальним принципом організації культурного і текстуального простору в рамках програми бачення світу як принципово фрагментарного, хаотичного і плюрального. Текст інтерпретується у постмодерністській філософії як колаж культурно-семіотичних кодів, як організована за принципом колажності конструкція цитат, комбінація яких утворює поліфонічний семантичний простір. Підсумовуючи, зазначимо, що колаж як спосіб організації простору існував завжди, сьогодні є тенденція ретроспективного проектування цього поняття на всю історію культури і мистецтва.
Колаж як метод побудови образу широко використовується масовою культурою – у плакатах, ілюстраціях, кіносценаріях. У філософії постмодернізму колажність постулюється як універсальний прин­цип організації культурного простору.
Колаж увійшов в сутність сьогоднішньої свідомості, в світосприйняття, в спосіб «поглинання» інформації. Образ створюється, складається не стільки шляхом склеювання, скільки шляхом накладення, нашарування, зіставлення вражень, відомостей, предметів або їх фрагментів. З технікою колажу виявилися пов'язані основні пластичні проблеми – фактури та форми, площини і простору, рішення яких забезпечило воістину революційні перетворення в образотворчому мистецтві минулого століття. Але найважливіше полягає в тому, що колажне мислення, спровоковане ритмами життя мегаполісів ХХ століття, найбільш адекватно відповідає «Розірваній» свідомості сучасної людини. Введення в мальовничу тканину фрагментів з газет, журналів, географічних карт або уривків старовинних мережив ілюструють давню традицію. Радикальні експерименти і пошуки нових методів формоутворення середини 1910-х – початку 1920-х років стали потужним підживленням для вітчизняного мистецтва 1960-х – і особливо 1990-х років. Роботи майстрів, що працювали на ниві експериментів з колажем, побудовані на різних технічних засобах з'єднання скульптурного обсягу, різнорідних предметних «залишків», обривків побутових прикмет і свідоцтв минулого життя.
 
1.3. Натюрморт в творчості художника
 
Історія кубізму почалась з портретних зображень Пікассо. Її подальший розвиток підхопив Жорж Брак, який переніс кубістичні експерименти і у пейзаж, й у натюрморт. Пізніше натюрморт стає однією з провідних тем у кубізмі, оскільки його простір легко піддається трансформації. Саме з появою колажу і становленням нового періоду кубізму натюрморт все частіше з’являється у роботах представників кубізму. Хуан Гріс також приєднується до цієї течії приблизно у цей час.
Фото Капча