Колаж в натюрмортах Хуана Гріса

Більш того, тематика натюрмортів Хуана Гріса завжди торкалась богемного світу Монмартру. Часто центром композицій стають музичні інструменти, накшталт гітари чи скрипки. Винні пляшки, скляні кухлі та бокали як обов’язковий атрибут маленьких кафе, де проходило життя тогочасної творчої богеми, також частий елемент натюрмортів Хуана Гріса. Всі ці характерні предмети майстер розміщував у не менш впізнаваному середовищі. Численні столики з шаховою клітинкою скатертин, вікна, багетні рами для картин чи дерев’яні двері слугували площиною і фоном, на яких відбувалось дійство розкладення і розчленовування предметів. Іноді, в композиційному оркестрі вони починають звучати голосніше, ніж інші предмети. Це ми можемо простежити на ряді картин, одна з яких, «Жалюзі», являє собою композицію на тлі вікна, закритого жалюзі. Перший план лише доповнює композицію, оскільки першою скрипкою тут звучить вікно з його графічними горизонтальними лініями жалюзі, об’ємно прописаними тінями та деталями. Будь-які орнаментальні включення у роботах стають майже не самостійними елементами. Хай то буде шахова клітинка на поверхні столу чи малюнок шпалер, які заповнюють певну площину: вони обов’язково переплітаються з основним сюжетом роботи і існують на одному рівні з предметами, розташованими на них.

З розвитком колажної техніки Хуан Гріс все частіше включає у свої роботи елементи типографських шрифтів, починає наклеювати етикетки з пляшок, деякі площини перекривають шпалери. Особливо характерним елементом натюрмортів художника є напис «Lе journal». Впізнаваний шрифт відомого французького журналу, де Хуан Гріс працював по переїзді до Парижа, з’являється досить часто на багатьох його натюрмортах. Частіш за все це не повний напис, а лише його частина, проте певна недоговореність у зображенні предметів, написів лише надає елегантного шарму роботам художника.

Хуан Гріс часто використовує прийом контурного зображення предметів. У поєднанні з об’ємними елементами з клейонки, шпалер чи штучного дерева та масивними локальними плямами деяких предметів, легкі та прозорі бокали чи скрипки створюють неперевершену вишукану і стриману композицію. Цей прийом зустрічається на зламах площин, які немов ніж розтинають предмет і його частини починають жити окремим життям: вони можуть набувати різних ракурсів, кольорів, одна с частин може виглядати об’ємною в той час як інша зображена лише контуром.

Колористичні пошуки дещо відрізняють Хуана Гріса від інших представників течії кубізму. У багатьох картинах періоду синтетичного кубізму Хуан Гріс використовує схожий набір кольорів. Більша частина має холодний металевий відтінок, приглушений умброю чи коричневим марсом. В його натюрмортах можна зустріти холодний приглушений рожевий, синій, сірий, акцентами слугують контрастні вохристі плями дерев’яних поверхонь музичних інструментів та предметів інтер’єру.

Близько 1913 року колористичний набір художника набуває чіткої системи. Він стає яскравим та насиченим, поступово зникають бруднуваті відтінки коричневого та сірого. Хуан Гріс починає використовувати кобальт, на полотнах з’являються яскраві помаранчеві плями золотавої вохри. Складні відношення близьких по тону кольорів замінюють більш відкриті, контрастні кольори. Ці зміни можна простежити на ряді картин періоду оформлення синтетичного кубізму як нового періоду течії. За цей час Гріс написав велику кількість насичених соковитих полотен, які тим не менш були обмеженими невеликою кількістю кольорів. Його колажна робота « Кухоль пива і гральні карти» схожа на кольоровий килим з орнаментів і різнобарвних площин. Тут ми бачимо яскраві золотаві плями у поєднанні з синім кобальтом, що рефлексує ультрамариновими мазками. Пізніше Гріс почне активно використовувати контрастні відношення як за кольором, так і за тоном. Частіше зустрічаються чорні площини, контури та тіні, які ще біль засвічують яскраві плями вохри, темно-бузкові та сині поверхні.

Композиційні рішення стають ще більш математичними та чіткими, кожен злам площин знаходиться на вивіреній позиції, яку змінити вже не можна. Ідеально прораховані, чіткі форми предметів і площин логічно і довершено складаються у єдиний композиційний «пазл», кольорові плями стають дедалі локальнішими та рівномірними.

Загалом творчий доробок автора нараховує близько 150 натюрмортів, які він встиг створити за недовгі 13 років свого творчого шляху. За цей час він встиг пройти всі етапи кубізму, зробити колосальний внесок у розвиток західноєвропейського мистецтва, а потім і американські мистецькі течії. Обраний ним провідний жанр допоміг йому реалізувати своє своєрідне мислення та трансформувати його у полотна, які тепер стали класикою кубізму початку 20 століття.

 

 

 

Починаючи працювати над авторською композицією, яка має представляти цей курсовий проект, я розглянула картини усіх представників кубістичної течії початку 20 століття. Особливу цікавість для мене представили твори власне винахідників кубізму – Жоржа Брака і Пабло Пікассо, адже саме з них почалась історія колажу, який вже давно став провідним технічним прийомом у сучасному дизайні та образотворчому мистецтві загалом. Під час цього дослідження я звернулась до творів Жоржа Брака «Трубка та скрипка», «Гітара: Статуя терору», «Скрипка з партитурою на столі». Ці роботи є характерним відображенням прояву синтетичного кубізму. Тут використані елементи колажу, графічні та живописні техніки. У натюрмортах Брака, сильно витягнутих по вертикалі – «Піаніно і мандола», «Скрипка і палітра» – щільність форм стрімко наростає зверху вниз, неначе речі спадають каскадом з висоти, розбиваючись при падінні. Картини дають приклад того, що Брак назвав