Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Курс лекцій з макроекономіки

Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
45
Мова: 
Українська
Оцінка: 

їхній добробут. Сукупність цих рішень/дій в масовому масштабі стає впливовим фактором стану економіки.

2. Всі ринки конкурентні, а ціни і ставки заробітної плати еластичні і реагують не тільки на зміну економічної ситуації, але і на інформацію про можливі зміни державної політики. Інформація, яку одержують економічні суб’єкти, швидко відбивається на зміні співвідношення попиту та пропозиції висококонкурентних ринків і завдяки цьому рівноважні параметри економіки відновлюються, досягаючи стану повної зайнятості.
Саморегулююча здатність економічних суб’єктів до раціональних дій реалізується через ринковий механізм, тобто без державного втручання. З погляду прихильників цієї теорії будь-яка дискреційна стабілізаційна політика в принципі марна, за винятком політики, що проводиться відповідно до правил монетаристів.
Проте, доцільно зауважити, що людей, обізнаних у функціонуванні економіки, значно менше, ніж вважають прихильники цієї теорії. Крім того, багато ринків не є конкурентними, до того ж існує часовий лаг, коли економіка знов прийде у рівновагу.
В цілому протидія громадськості, як показує досвід багатьох країн, не дуже й велика.
Суть теорії економіки пропозиції полягає у перенесенні акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості. Назва теорії є похідною від її головної ідеї – стимулювати пропозицію капіталів і робочої сили.
Теорія ґрунтується на наступних положеннях:
Повинні бути скорочені податки, особливо на виробництво, адже вони лише посилюють циклічні коливання. Зокрема пропонується відмовитися від прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, на заробітну плату і дивіденди. Зниження податків на заробітну плату, наприклад, має підвищити стимули до праці, що призведе до зростання пропозиції робочої сили на ринку праці.
Повинні бути скорочені державні витрати, особливо трансферти, адже вони знижують стимули до праці. Ці витрати повинні нести самі працівники та фірми.
Проблемою, яка виникає внаслідок зниження податків, є скорочення бюджетних доходів, а, отже, збільшення бюджетного дефіциту. Вирішувати цю проблему пропонується шляхом зменшення соціальних програм, скорочення апарату державного управління, відмови від малоефективних державних витрат (субсидій промисловим підприємствам, витрат на розвиток інфраструктури тощо).
Згідно з теорією економіки пропозиції зменшення податкового тиску викличе зростання реального ВВП як податкової бази, що у довгостроковому плані збільшить податкові надходження (крива Лаффера). Зростання ж податкових надходжень поряд із зменшенням державних витрат має забезпечити збалансування державного бюджету. Проте, слід мати на увазі, що ефект від зменшення ставок податків виявиться лише через кілька років, а скорочення соціальних програм викличе значні позаекономічні проблеми, які можуть переважити суто економічний ефект.
РЕЗЮМЕ
Альтернативні теорії макроекономічного регулювання не знижують значення кейнсіанської теорії, а доповнюють її, поглиблюючи уявлення про складний механізм функціонування економіки.
Досвід показує, що замало орієнтуватися лише на кейнсіанську теорію, згідно якої фіскальні засоби є головними, а гроші відіграють другорядну роль.
Також помилково віддавати перевагу тільки монетаристській теорії, за якою вирішальну роль мають гроші.
Світова практика засвідчує, що найбільший ефект в процесі державного регулювання економіки досягається при раціональному поєднанні фіскальної та грошово-кредитної політики.
Є сенс в теорії економіки пропозиції, відповідно до якої ціни, зайнятість і безробіття залежать не просто від розміру сукупного попиту, а від його співвідношення із сукупною пропозицією. Застосовуючи фіскальні засоби впливу на сукупний попит, держава не повинна залишати поза увагою сукупну пропозицію. В умовах стагфляції сукупна пропозиція має бути пріоритетом державного регулювання економіки.
Вважати теорію раціональних очікувань повністю відірваною від життя також помилково: не можна ігнорувати гіпотетичну, але в певних країнах реально припустиму здатність економічних суб’єктів до антиципації (сприйняття) і кумулятивного впливу на перебіг економічних процесів.
Отже кожна з альтернативних теорій має право на існування за певних макроекономічних умов, і вони можуть доповнювати одна одну.
 
Тема 10. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
 
Економічне зростання (синонім – ріст) – це збільшення виробництва реального ВНП в умовах повної зайнятості та стабільного рівня цін. Економічне зростання дозволяє подолати обмеженість ресурсів і, отже, розширити можливості економіки задовольняти потреби товариства. Значення економічного зростання полягає у більш повному задоволенні потреб населення; розширенні можливостей вирішення соціальних проблем (освіта, здоров'я, культура, наука, спорт тощо).
Економічний ріст вимірюється двома засобами: а/ збільшенням реального ВНП і б/ ростом його обсягу на душу населення за визначений період часу.
Фактори економічного росту (тобто, за рахунок чого можна збільшити виробництво) поділяють на три групи:
  • фактори пропозиції (природні ресурси, трудові ресурси, обсяг основного капіталу, технологія) ;
  • фактори попиту (рівень сукупних витрат) і
  • фактор розподілу (ефективне використання ресурсів).
Провідне місце займають фактори пропозиції. Тому на графіку економічний ріст відображається зсу-вом кривої пропозиції вправо. Збільшення ВНП можна досягти: а/ і нарощуванням ресурсів, і б/під-вищенням ефективності їх використання. Перше потребує розширення екстенсивних факторів росту пропозиції (тобто обсягу ресурсів), друге на перший план висуває інтенсивні фактори його розширен-ня. В даний час у розвинутих країнах першорядну роль економічного росту грають інтенсивні фак-тори – технічний прогрес, організація і управління виробництвом, загальна освіта, фахова підготовка
Над пошуком можливостей економічного зростання останні десятиріччя “б’ються” вчені-економісти. Різні школи по своєму бачать такі шляхи.
Математично залежність екон. зростання від визначаючих факторів показується формулами. Най- більш відомі виробничі функції: Кобба-Дугласа, Р. Солоу, Б. Уолта, Е. Денісона, Дж. Міда, В. Свена (це прізвища їх обгрунтовувачів).
Сучасний економіст Ян Тінберген (Нобелевський лауреат) : його теорія економічних циклів об’єднала теорії економічного зростання, що базувалися на ідеї виробничої функції. “Саморегулювання залежить від стану та співвідношення факторів і фаз циклу: посилюється під час оновлення факторів виробництва і послаблюється, коли фактори “старіють”.
ВНП можна розглядати як добуток трудовитрат та продуктивності праці. Ріст трудовитрат – це екстенсивний шлях. Для кожної країни трудовитрати пропорційні залученим трудовим ресурсам, кількість яких знаходиться під впливом двох протилежних тенденцій: а) зростання чисельності населення збільшує чисельність робочої сили; б) зростання багатства суспільства зменшує чисельність бажаючих працювати (діти, пенсіонери, рантьє, домогосподарки тощо), а також залежить від тривалості робочого дня. Ріст продуктивності праці – це інтенсивний шлях. Він залежить від наступних факторів: а) технічний прогрес, тобто нові методи поєднання праці, капіталу та землі; б) збільшення капіталу – заміна ручної праці уречевленою (тобто людей машинами) ; в) освіта та професійна підготовка; г) організація та розміщення виробництва; д) ефективний менеджмент, стимулювання творчої і продуктивної праці.
Таким чином, якщо збільшення ВВП відбувається внаслідок тільки збільшення кількості ресурсів виробництва, то це буде економічний ріст або зростання.
Якщо ж ВВП росте завдяки і інтенсивній складовій (більш продуктивне обладнання, більш фахові робітники, ефективніший менеджмент тощо), то це буде економічний розвиток.
Екстенсивні (кількісні) і інтенсивні (якісні) можливості підвищення продуктивності
Загалом по Україні рівень зношення осн-х виробничих фондів > 40% (в промисловості ~50%, в будівництві ~ 60%)
Фондоозброєність = вартість осн-х фондів / чисельність працівників
Фондовіддача = річний обсяг продукції / балансова вартість осн-х фондів (! без урахування зносу)
2. організаційно-економічні: головне – це удосконалення організації і управління виробництвом + загальне стратегічне управління
3. соціально-психологічні: професійний рівень кадрів, соціально-психологічна атмосфера в колективі, мотивація, згуртованість, конкурентноздатність, невпинний розвиток
Економічне зростання супроводжується не тільки позитивними, але і негативними наслідками, зокрема:
Забруднення навколишнього середовища внаслідок збільшення використання ресурсів, що веде до збільшення відходів.
Збереження і поглиблення різниці в доходах різних груп населення, тому що структура доходів суспільства не змінюється, а, крім того, зростає державний борг і проценти по ньому ідуть багатим людям.
Погіршення умов праці, зменшення задоволення від неї (впровадження поточних технологій, монотонність праці, зростання структурного безробіття, добровільне продовження робочого дня з метою отримання більшого доходу).
Відхід від загальнолюдських цінностей, адже посилюється конкуренція між людьми і посилюється тяжіння до матеріальних благ.
З другого боку, при економічному зростанні збільшується ВНП, за рахунок чого збільшуються можливості суспільства до усунення негативних наслідків.
Серед прихильників економічного зростання існують розбіжності щодо варіантів участі держави в його стимулюванні і регулюванні:
І/ кейнсіанська теорія – стимулювання в першу чергу сукупного попиту через грошово-кредитну політику, фіскальна політика займає підпорядковане місце;
2/ монетаристи – держава не повинна втручатись в економіку, лише забезпечувати приріст громової маси на рівні приросту ВНП;
З/ теорія раціональних очікувань – держава не повинна втручатися, економіка сама вийде на потрібний рівень;
4/ теорія економіки пропозиції – держава повинна зменшити або зовсім відмінити податки на виробництво, працю, заощадження /натомість запровадити паушальний або майновий податки/.
Це збільшить заощадження та інвестиції.
Сучасна теорія “стійкого економічного розвитку” (sustainability). Її ідея полягає в пошуку відповіді на питання: яким чином досягати стабільного економічного зростання, не завдаючи шкоди природі, по перше, і шукаючи нові відновлювальні джерела ресурсів/енергії, щоб за багато років не вичерпати ті, які є. Тобто, щоб не залишити нащадків без джерел.
 
 
Фото Капча