Курс лекцій з макроекономіки

Суб'єктом (дебетором) державного боргу є уряд країни

Параметри державного боргу:

Відношення суми державного боргу до суми державного бюджету – критична межа 100%.

Відношення суми державного боргу до розміру ВНП – критична межа 50%.

Відношення суми держ-го боргу до розміру експортних надходжень – критична межа 200%.

При перевищенні цих нормативів виникає проблема отримання державою нових позик та погашення старих, тобто загроза державного банкрутства.

Збільшення державного боргу в принципі не може призвести до банкрутства держави з ряду причин. Необхідність погашення боргу відсутніх, достатньо лише фінансувати його. Крім того, джерелом прибутків для виплати боргу і відсотків може виступати додаткове оподатковування. Нарешті, уряд має право збільшувати грошову масу в обертанні.

Але ріст державного боргу може викликати негативні тенденції, зокрема:

І/ ефект витіснення інвестицій: при великій сумі позик держава виступає як конкурент фірм на грошовому ринку: щоб купили державні папери, їх треба зробити привабливими для населення та фірм; для цього необхідно підняти доход по них; у свою чергу це викличе збільшення процентних ставок в економіці; це зменшить інвестиції та ЧНП; що призведе до зростання безробіття.

2/ поглиблення нерівності у доходах окремих верств населення: процент по державному боргу отримують головним чином багаті люди, а джерелом є або податки /з усіх/ або скорочення інших статей держбюджету /перш за все трансферти/;

З/ сплата процентів по зовнішнім боргам зменшує національний доход країни. У великих розмірах може загальмувати економічний розвиток країни.

 

 

1. 1. Чотири функції грошей:

- міра вартості (визначає відносну цінність товарів/послуг – відповідь на питання “Скільки коштує ця річ?)

- засіб обміну (замість обміну товару на товар це відбувається через “грошове посередництво) ”

- засіб нагромадження (частина грошей не витрачається, а заощаджується, перетворюючись в різні фінансові активи, які в сукупності складають певне багатство;! вразливий актив – той, що потерпає від інфляції)

- засіб платежу (гроші виступають як папірці при розрахунках за товари та послуги – раніше розраховувалися, наприклад, золотом; купівельна спроможність сучасних грошей залежить, зокрема, від їх кількості в обігу).

1. 2. В сучасній ринковій економіці грошовий обіг забезпечується готівковими і безготівковими грошима.

Готівкові Г – паперові гроші (банкноти) та монети; емісію (випуск грошей) здійснює тільки Національний банк

Безготівкові Г – внески в комерційні банки та записи на банківських рахунках. Інша назва – банківські гроші.

Форми: – депозити (поточні та на певний термін – строкові; – чеки; – кредитні картки тощо.

В нормально функціонуючій сучасній економіці переважна частка грошей припадає на банківські Г, тому значна кількість операцій з купівлі-продажу здійснюється без участі готівкових грошей.

Сукупність готівкових і безготівкових грошей називається грошовою масою, яку розподіляють на певні грошові складові – агрегати.

1. 3. Всі форми грошей, фінансових активів, майна мають різну ліквідність.

Ліквідність – це ступінь легкості, з якою будь-які цінності (активи) можуть бути переведені у готівкові гроші. При цьому можуть мати місце втрати.

Абсолютна ліквідність – втрати дорівнюють нулю, це – законна валюта в обігу.

Абсолютна неліквідність – актив, який перевести в гроші неможливо.

По ступеню зменшення ліквідності виділяють грошові агрегати:

М0 – готівка, тобто законна валюта з обігу /банкноти, казначейські білети, розмінна монета/,

М 1 – грошова маса. У нього входять: М0 плюс чекові депозити, тобто рахунки в банківських установах, по яких можуть бути виписані чеки. Чек – це розпорядження власника рахунка банку щодо виплати певної суми грошей іншій особі.

М 2 – проміжні гроші. Він включає й себе: агрегат МІ плюс безчекові поточні рахунки в банках;

короткострокові державні зобов'язання.

По цих видах активів власник несе певні втрати при конверсії їх у готівку /втрата процентів, час на відвідування банківських установ /.

М 3 – майже гроші, він включає в себе агрегат М2 плюс строкові депозити в банках. По цих активах власник втрачає право на отримання процентів при достроковому вилученні грошей та може ще й сплачувати штраф, пеню.

Грошовий ринок – це механізм, де поєднується пропозиція та попит грошей. Пропозиція грошей (Мпроп) – це кількість грошей, що знаходиться в обігу. Попит на гроші (Мпоп) – це бажання домогосподарств та фірм отримати гроші для здійснення операцій та заощаджень.

Попит на гроші складається із двох частин:

І) попит на гроші для операцій/угод / Моб/. Це випливає із функції грошей як засобу обігу, тобто для здійсненню актів купівлі-продажу. Цей попит прямо пропорційний номінальному розміру ВНП і не залежить від банківської процентної ставки.

2) попит на гроші як актив /Мs/. Це випливає із функції грошей як засобу заощадження. Частину заощаджень домогосподарства та фірми тримають у депозитах та цінних паперах /L, М2, М3/, а частину