Курс лекцій з макроекономіки

Розмір особистого доходу після сплати податків – як джерело споживчих витрат, вони ростуть при зменшенні податків, збільшенні доходу;

Очікування споживачів – споживчі витрати будуть зростати при очікуванні інфляції, тобто люди будуть намагатися встигнути витратити гроші до підвищення цін. При очікуванні безробіття споживчі витрати будуть зменшуватися на користь збільшення заощаджень;

Реклама та зміна уподобань споживачів – не тільки змінює структуру споживання, а й може збільшити розмір споживання;

Заборгованість споживачів – при високій заборгованості споживачі зменшують споживчі витрати, а доходи витрачають на погашення боргів, тобто на заощадження.

Заощадження – це частина доходу домогосподарств після сплати податків, яка не використовується для споживчих витрат. Доход, що йде у заощадження, не є носієм безпосереднього споживчого попиту. Суб'єктом заощаджень є домогооподарства. Джерелом заощаджень є особистий доход домогосподарств після сплати податків. Заощадження ускладнюють дію закону Сея, тому що вони виходять з обігу доходу.

Форми заощаджень домогосподарств: готівка (приріст запасів грошей у населення) ; депозити з банках, в тому числі внески в страхові фонди; цінні папери; погашення боргів.

Мета заощаджень домогосподарств: великі покупки; страховий запас; традиція; відсутність потреби витрачати гроші; накопичення капіталу.

Розмір заощаджень не залежить відвідсрткової ставки. В деяких випадках при зростанні проценту розмір заощаджень навіть зменшуються (при заощадженні з метою сформувати капітал). Розмір заощаджень знаходиться в прямій залежності від рівня доходу домогосподарств.

Основні характеристики споживання та заощадження:

Середня схильність до споживання /APC/ – частка споживання в ОДt. По мірі зростання доходу APC зменшується: APC = C / ОДt.

Середня схильність до заощадження /APS/ – частка заощадження в ОДt. По мірі збільшення ОДt зростає. АРS = S / ОДt. APC + АРS = 1.

Гранична схильність до споживання /MPC/ – відношення приросту споживання до відповідного приросту доходу. МРС = С / ОДt.

Гранична схильність до заощадження /MPS/- відношення приросту заощадження до відповідного приросту доходу. МРS = S / ОДt. МРС + МРS = 1.

Інвестиції – це витрати на придбання засобів виробництва та зміну матеріальних запасів. Форми інвестицій: придбання нових засобів виробництва, в тому числі будівництво нових підприємств, виробництв, інфраструктури, встановлення обладнання; зміна розміру запасів виробленої продукції.

Суб'єкт інвестицій – фірми. Джерела інвестицій – заощадження, нерозподілений прибуток фірм, банківські кредити, кошти держбюджету, іноземних резидентів. Мета інвестицій – отримання прибутку.

Рівень інвестицій залежить від двох факторів: 1) очікувана норма прибутку; 2) рівень проценту (альтернативне використання коштів або джерело). Інвестиції практично не залежать від розміру поточного ВНП, а, головним чином, від очікуваного різня ділової активності, тобто від проценту.

Від'ємний нахил кривої інвестицій зумовлюється тим, що інвестиційні проекти реалізуються лише до точки, в якій очікуваний прибуток дорівнює ставці проценту.

Фактори, що впливають на розмір інвестицій (зокрема, очікування інвесторів та рівень процента) в реальному житті змінюються дуже швидко і це робить інвестиції найбільш рухомою частиною сукупних витрат. Інвестиції можуть бути і від'ємними, тобто із знаком мінус, це має місце тоді, коли у економіці спад і вилучаються амортизаційні відрахування на споживання.

Фінансовий ринок – це ринок, де здійснюється купівля-продаж грошей. Фінансовий ринок – це посередник між заощадженнями та інвестиціями. Основним регулятором фінансового ринку є процент, тобто ціна грошей. При S = In на фінансовому ринку буде рівновага. Проте, згідно із кейнсіанською теорією, між заощадженнями та інвестиціями є неспівпадання. Розмір заощаджень та інвестицій можуть між собою не збігатися з наступних причин: 1) суб'єкти заощаджень та інвестицій – різні особи (домогосподарства та фірми) ; 2) різні мотиви заощаджень та інвестицій: заощадження – фінансуванню в кінцевому рахунку споживчих витрат /відкладення попиту/, інвестиції – отримання прибутку;

Мультиплікатор ЧНП – це співвідношення відхилення рівноважного ЧНП та вихідної зміни у витратах, що викликали ці зміни. Мультиплікатор для інвестицій: М = ЧНП / In. Мультиплікатор діє у обох напрямах – при збільшенні або при зменшенні сукупних витрат. Суть мультиплікатора – невелике збільшення або зменшення інвестицій викликає досить суттєві зміни у ЧНП. Числове значення М = 1 / MPS. Значення мультиплікатора полягає у посиленні коливань ділової активності в залежності від коливань інвестицій. Під дію мультиплікатора в принципі попадає будь-яка зміна в сукупних витратах споживання, інвестиції, державні витрати, чистий експорт.

Ефект мультиплікатора є основою так званого парадоксу заощадливості.

Суть його полягає в тому, що якщо люди будуть більше заощаджувати без росту інвестицій, то ці заощадження в майбутньому будуть мати менше можливостей (купівельної спроможності; відсоток на банківські внески тощо). У домогосподарств бажання заощаджувати виникає саме в той момент, коли економіці потрібні гроші /попит/: перед спадом, безробіттям та очікуванням зменшення доходів.

 

 

Податково-бюджетна або фіскальна політика – це свідомі зміни бюджета, спрямовані на стабілізацію економічного розвитку. Держава виражає не приватні, а суспільні інтереси, тому фіскальна