Курс лекцій з макроекономіки

Головна мета щодо стану економіки – забезпечення стану повної зайнятості (згадаємо, що це таке?), а витікаючі з цього похідні наступні: – рівновага попиту і пропозиції; – стабільність; – рівень інфляції; – рівень безробіття та інші.

Однак класична теорія потерпіла фіаско у 30-ті роки ХХ-ого сторіччя під час грандіозної світової економічної кризи (Велика депресія) – очікування багатьох країн на самостійне повер-нення економіки до нормального стану не виправдалися. Вирішальну роль у перегляді класич-них уявлень про ринкову саморегуляцію відіграв Джон Мейнард Кейнс (у 1936 р. вийшла знаме-нита книга “Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей”, де викладені положення теорії).

Кейнсіанська теорія функціонування та регулювання економіки виходить із наступного:

Ринкова система не може самостійно забезпечити повне використання ресурсів (повну зайнятість) та стабільність.

Цьому заважає неспівпадання інвестицій та заощаджень: не всі заощадження спрямовуються в інвестиції

Відсоткова ставка є не єдиним регулятором рівня інвестування; суттєвий вплив має також очікувана норма чистого прибутку.

Завдяки ринковим регуляторам може забезпечуватися рівновага між сукупним попитом і пропозицією, але одночасно з цим може існувати неповна зайнятість, вимушене безробіття та висока інфляція.

Не пропозиція створює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію, а це означає, що приймаючи участь у збільшенні сукупного попиту, держава може ефективно впливати на рівень виробництва.

Регулюючий вплив держави може відбуватися:

а/ шляхом збільшення держзакупок та/або зниження податків (фіскальна політика через державний бюджет) ;

б/ за рахунок зниження відсоткових ставок за кредити (грошово-кредитна політика через центральний банк).

Перевага надається фіскальному регулятору, тому що під час спаду виробництва інвестиції слабо реагують на зниження відсоткової ставки.

Кейнсіанська теорія домінувала до кінця 70-х років, коли в економіці багатьох країн з’явилися нові негативні явища. Головною проблемою стала висока інфляція при одночасному падінні виробництва (стагфляція). Кейнсіанські рекомендації по збільшенню бюджетних витрат в той час, як існувало дефіцитне фінансування держбюджету виявилися неефективними. З’явилося кілька нових (альтернативних) теорій макроекономічного регулювання: – монетаристська, – економіки пропозиції, – раціональних очікувань.

Монетаризм – це теоретична течія в макроекономіці, яка головну роль відводить грошово-кредитній, а не фіскальній політиці. Засновник теорії – Мілтон Фрідмен (США) в 1976 р. отримав Нобелівську премію. Головна робота – «Грошова історія США».

Монетаризм передбачає наступне:

Ринкова система здатна досягти стабільності без втручання держави – більш того, втручання держави негативно впливає на економіку.

Якщо кейнсіанці спиралися на рівняння ВВП = Спож + Інвест + Держвитр + Чистий експорт,

то головне рівняння монетаристів: M х V = Р х Q, де:

M – пропозиція грошей (грошова маса) ;

V – швидкість обігу грошей (кількість разів на рік)

P – рівень цін;

Q – фізичний обсяг ВНП.

Швидкість обігу грошей стабільна

Співвідношення кількості грошей до ВНП також стабільне.

Позиція монетаризму щодо грошово-кредитної політики: центральний банк повинен стабілізувати не процентну ставку, а грошову пропозицію.

Монетарне правило: приріст грошей у обігу повинен дорівнювати темпу приросту реального ВНП.

З одного боку, монетаристи підтверджують, що ринковий механізм спроможний забезпечити стабільний розвиток економіки. З іншого боку, вони вважають, що фіскальна політика неефективна, тому що виштовхує приватні інвестиції з виробництва, а використання кредитно-грошової політики може підсилити дестабілізацію у виробництві в зв'язку з непередбачуваністю її реального майбутнього впливу на економіку. З погляду монетаристів держава повинна тільки регулювати темп приросту грошової маси відповідно до реального приросту ВНП і рівня цін (правило монетаристів) у довгостроковому періоді.

Серед слушних критичних зауважень до положень монетарної теорії виділяються наступні.

Швидкість обертання грошей нестабільна – вона мінлива і непередбачувана, тому що гроші використовуються не тільки для поточних угод (“купівля-продаж”), а й зосереджені в активах. Останні – це непрацюючі гроші, швидкість обертання яких дорівнює нулю. Співвідношення між двома складовими грошей впливає на швидкість їх обертання.

Швидкість обертання грошей знаходиться в оберненій залежності від грошової маси, яка опосередковується прямою залежністю від відсоткової ставки. А оскільки залежність попиту на гроші як активи від відсоткової ставки не піддається передбаченню, то вплив грошової маси на номінальній ВНП не може бути ні пропорційним, ні передбачуваним.

Кейнсіанці вважають грошово-кредитну політику неефективною з точки зору її впливу на реальний ВНП. Це пояснюється низькою чутливістю: а/ відсоткової ставки до грошової маси і б/інвестицій до відсоткової ставки. Тобто, зростання грошової маси викличе лише невелике зниження відсоткової ставки, яка в свою чергу несуттєво вплине на збільшення інвестицій. До того ж, в умовах значного спаду виробництва відсоткова ставка та альтернативна вартість грошей дуже низькі і спостерігається інвестиційний песимізм. Це означає, що чутливість відсоткової ставки до грошової маси та інвестиції до відсоткової ставки взагалі дорівнює нулю.

Теорія раціональних очікувань базується на двох постулатах:

1. Підприємці, споживачі, наймані робітники, як правило, осмислюють економічну інформацію, яка має для них практичний інтерес, в результаті чого вони здатні прогнозувати майбутні зміни в економічній кон’юнктурі, розуміти можливі наслідки реалізуємої державою економічної політики і приймати такі власні рішення, що максимізують