Ландшафтознавство

У начальному посібнику викладені переважно загальні теоретичні положення ландшафтознавства та його найбільш важливі наукові та прикладні напрямки. Методичні та прикладні аспекти ландшафтознавства розглядаються лише у тому обсязі, який необхідний студентові для кращого розуміння суті та практичного потенціалу цієї науки. Такий підхід виправданий тим, що методика ландшафтознавчих досліджень спеціально розглядається в межах курсу “Методи фізико-географічних досліджень”, а прикладні застосування ландшафтознавства – у таких курсах, як “Геоекологічне обґрунтування територіальних проектів”, “Екологічна експертиза та аудит” тощо.

Зусилля авторів при написанні навчального посібника були розподілені наступним чином: глави 1 – 6, § 7. 1, 7. 3 і 7. 8 написані М. Гродзинським; решта параграфів глави 7 і глава 8 – О. Савицькою.

Автори будуть вдячні за критичні зауваження та пропозиції щодо змісту навчального посібника та напрямків його вдосконалення. Зауваження та побажання просимо надсилати електронною поштою: mgrodz@visti. com та o. savytska@gmail. com, або за адресою: географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, проспект Глушкова, 2, Київ ГСП-680.

 

Будь-яка наука має свої атрибути – об’єкт, предмет і суб’єкт. Їх окреслення і встановлення взаємозв’язків між ними визначає зміст, завдання, специфіку даної науки та її місце серед інших наук. Для ландшафтознавства 21-го сторіччя визначення його атрибутивної основи (об’єкту, предмету та суб’єкту) набуває особливої ваги. Пов’язано це з тим, що зараз ця основа дуже розширилась, а разом із нею розширився й зміст самого ландшафтознавства, зокрема – сфера його практичних застосувань. Розширення сфери інтересів ландшафтознавства ставить ряд непростих питань щодо його співвідношення з іншими науками, його місця та місії у вирішенні проблем, пов’язаних з пізнанням простору і ролі та місця людини в ньому.

В сучасній філософській думці під об’єктом певної науки розуміють реальність, яка існує незалежно від дослідника і незалежно від форми (матеріальної чи ідеальної), в якій вона постає. Для більшості природничих науках їх об’єктами є матеріальні сутності, а гуманітарних – ідеальні. Але є й науки, чиї об’єкти постають одночасно у двох формах реального світу – матеріальній та ідеальній.

Для визначення об’єкту ландшафтознавства ця обставина має важливе значення. Воно зумовлено тим, що поняття ландшафту практично одразу з часу свого виникнення (таким часом прийнято вважати кінець 16-го ст.) стало тлумачитися по-різному. Одні дослідники (переважно географи) розуміли його як суто матеріальний об’єкт, інші (переважно митці) – як об’єкт духовних переживань людини. Такі тлумачення ландшафту поширені й нині, але з кінця 20-го ст. все більшого визнання набуває уявлення, що ландшафт є поняттям загальнокультурним і розкриває свою об’єктивну сутність через складну взаємодію матеріального та ідеального начал. Отже, ландшафт об’єктивно є і матеріальним утворенням (як частина трьохвимірного “фізичного” простору, що складається з фізичних тіл) і ідеальною сутністю, яка, зокрема, проявляється в значеннях та цінностях, в яких ландшафт постає перед людиною.

Розуміння ландшафту як загальнокультурного, а не тільки як природничо-географічного, художнього чи іншого поняття визначає й загальний об’єкт ландшафтознавства – ландшафт як простір, окремі місця та субстанції якого пов’язані у фізичну і смислову цілісність.

Дослідження ландшафтознавством фізичної цілісності простору (зокрема, взаємодії фізичних процесів, тіл і полів у ньому, територіальних одиниць і структур, які ці взаємодії створюють) спрямоване на розкриття матеріальних проявів ландшафту як об’єкту пізнання. Натомість з’ясування смислової цілісності простору (виявлення його людських цінностей, значень та інших нематеріальних рис) має на меті осягнути ідеальну сутність ландшафту. Через те, що в реальності фізична та смислова цілісність простору пов’язані між собою, то сучасне ландшафтознавство ставить собі за мету пізнати цей взаємозв’язок і зрозуміти ландшафт як тотальність, в якій матеріальне та духовне є нерозривними частинами одного цілого.

Поряд із загальним об’єктом ландшафтознавства розрізняють його об’єкти меншого рівня загальності. Це розрізнення можна виконати за різними ознаками ландшафту й, відповідно, виділити різні “часткові” об’єкти ландшафтознавства. На погляд В. Пащенка (1993, 1999), як такі об’єкти можуть розглядатися окремі компоненти, тіла, потоки, процеси, які мають ландшатоформувальне значення, тобто пов’язують різні субстанції та місця у територіальні цілісності. Але для ландшафтознавства, як науки, що орієнтована насамперед на пізнання взаємодій між різноякісними складовими Природи, більш властиво обирати об’єктом своїх досліджень не ці окремі складові, а утворені ними цілісності – ландшафтні комплекси. Вони можуть бути різними як за масштабом, так і за принципами виділення.

Щодо масштабів територіальних об’єктів ландшафтознавства, то слід зауважити, що багаторічним досвідом визначений той діапазон масштабів, в межах якого ландшафтознавче пізнання простору виявляється найбільш ефективним. Цей діапазон