Лекції з курсу "Міжнародна економіка"

 

 

1. Економічний ефект ПІІ.

2. Міжнародні корпорації як основний суб’єкт здійснення ПІІ.

3. Міжнародне кредитування. Між часова торгівля.

 

1. Припущення моделі: а) 2 країни виробляють один і той же товар; б) використовуються 2 фактори – капітал та праця; в) досконала конкуренція; г) збільшення використання одного з факторів виробництва веде до зростання граничного продукту іншого фактору; д) відсутні амортизація і податки.

АК – обсяг капіталу, яким володіє країна I, АК´ – країна II. КК´- капітал, яким володіють обидві країни. S1 та S2 – гранична продуктивність капіталу.

В умовах немобільності капіталу між країнами. Прибуток на капітал = реальній процентній ставці (відсутня амортизація).

АК > АК´ (країна I володіє більшим обсягом капіталу, ніж країна II), але його прибутковість менша, ніж в країні II (r < r´, КС< К´D).

Країна Ι Країна ΙΙ

внутрішній обсяг вироблюваної продукції

(площа під кривими граничних продуктів)

(a + b + c + d + e + f) (i + j + k)

дохід власників капіталу

(a + f) (j + k)

дохід власників фактору праця

(b + c + d + e) i

В умовах вільного руху капіталу між країнами. Прибутковість інвестицій в країнах є різною  рух капіталу з країни I до країни II  прибутковість в обох країнах збалансується на рівні BR, причому експорт капіталу з країни I = імпорту капіталу в країну II.

Країна Ι Країна ΙΙ

обсяг вироблюваної продукції

 з (a + b + c + d + e + f) до (a + b + c + d)  з (i + j + k) до (i + j + k +g + h + e + f)

правда, сегмент (h + e + f) в країні II – продукт, вироблений за допомогою іноземного капіталу, який треба віддати у вигляді прибутку інвесторам з країни I.

прибутковість капіталу

, бо частина капіталу перемістилася , обсяг наявного капіталу 

до країни II

дохід власників капіталу

 з (a + f) до (a + b + d + e + f + h)  з (j + k) до k

дохід власників фактору праця

 з (b + c + d + e) до с  з i до (i + j + g)

Для всього світу. Обсяг виробництва  з (a + b + c + d + e + f) + (i + j + k) до (a + b + c + d) + (e + f + g + h + i + j + k), тобто на (g + h), причому h належить країні I і виникає внаслідок більш ефективного використання її капіталу в результаті його інвестування до країни II, а g належить країні II і виникає в результаті припливу капіталу з країни I.

Висновок. Міжнародний рух капіталів, як і міжнародне переміщення товарів, веде до зростання сукупного світового виробництва за рахунок більш ефективного перерозподілу та використання факторів виробництва.

2. У 70-ті роки почали говорити про феномен корпорацій, міжнародних за характером їх діяльності. На міжнародні компанії припадає більша частина міжнародних прямих інвестицій та міжнародної торгівлі. Результат діяльності МК: зміни в характері інвестицій (до виникнення МК інвестиції були скоріше портфельними, ніж прямими) та напрямків їх руху (раніше капітал переміщувався з розвинутих країн до країн, що розвиваються, тепер – з розвинутих країн до розвинутих).

Основні риси МК:

1) система міжнародного виробництва (філії розташовані в різних країнах, а керуються з одного центру) ;

б) висока частка внутрішньо фірмової торгівлі;

в) певна незалежність дій по відношенню до приймаючих країн та країн базування;

г) глобальна структура зайнятості;

д) розробка передача та використання новітніх технології в межах корпорації.

Основні інструменти механізму розвитку МК:

розвиток спеціалізації та кооперування виробництва (за рахунок спеціалізації – ефективність виробництва, за рахунок кооперування – ефективність кінцевого результату) ;

трансфертні ціни – ціни на ресурси, що застосовуються у внутрішньофірмовому обороті МК; – ціни, що встановлюються на спеціалізовані та кооперовані міждержавні поставки в рамках МК, виходячи з необхідності максимізації прибутку та зменшення податків (щоб мінімізувати податки та імпортні мита – трансфертні ціни нижче ринкових; щоб уникнути високого оподаткування прибутку – компоненти імпортуються за завищеними проти ринкових цінами).

Результат використання трансфертних цін – нижча вартість та більша конкурентоспроможність.

централізована фінансова політика і політика інвестицій, які ґрунтуються на стратегічному плануванні розвитку МК;

специфічним методом розвитку МК є підкуп та хабарі місцевим органам управління;

інший специфічний метод розширення МК – реінвестування прибутку в країнах їх діяльності.

Можливі аргументи з боку країн базування проти діяльності МК:

а) перенесення разом з капіталом робочих місць за кордон;

б) втрата частини бюджетних надходжень (прибуток з вивезеного