Лекції з курсу "Міжнародна економіка"

2. На попередніх лекціях ми з’ясовували, чому країни торгують одна з одною? Тепер спробуємо відповісти на питання, яку політику в галузі міжнародної торгівлі проводять окремі країни?

Як ми побачили, виграш від торгівлі розподіляється нерівномірно як між країнами-партнерами по торгівлі, так і в межах самих країн. Отже, міжнародна торгівля зачіпає економічні інтереси країн та різних їх верств, і ці інтереси можуть вступати в протиріччя між собою. Це і обумовлює необхідність цілеспрямованого впливу держави на торгові відносини з іншими державами за допомогою тарифів та нетарифних методів регулювання.

Нерівномірність розподілу виграшу від торгівлі (одні економічні суб’єкти виграють, інші – втрачають)  необхідність державного впливу на міжнародну торгівлю. Головна мета держави при цьому: створення найбільш сприятливих умов для розвитку національної економіки.

Основні види торговельної політики:

1) політика вільної торгівлі – утримання держави від безпосереднього втручання в зовнішню торгівлю.

2) протекціонізм – політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних та нетарифних методів регулювання.

Тарифні методи регулювання – все, що пов’язано з митами.

Нетарифні методи регулювання поділяють:

1) обмеження, пов’язані з втручанням держави в торгівлю (експортні субсидії, державні закупки, торгові операції державних підприємств) ;

2) самообмеження поставок експортерами (“добровільне” обмеження експорту) ;

3) стандарти та норми (санітарні, ветеринарні, екологічні) ;

4) специфічні торгові бар’єри (квотування та ліцензування імпорту, встановлення максимальних та мінімальних цін) ;

5) імпортні збори (імпортні депозити, кредитні обмеження).

Хоча економічна наука ще з часів Сміта виступає за лібералізацію зовнішньоторгових відносин, на практиці абсолютно вільної торгівлі ніколи не було, і навряд чи може бути. Уряди усіх країн вводять ті або інші обмеження на шляху руху міжнародних потоків товарів та послуг. Так само і з протекціонізмом, суворі протекціоністські заходи ведуть до ізоляції країни від іншого світу, що навряд чи піде їй на користь. В історії міжнародної торгівлі були періоди, коли шальки терезів схилялися то на один бік, то на інший.

У сучасному світі протекціоністські заходи є різноманітними і часто прихованими.

Особливості сучасного протекціонізму:

а) на зміну митам приходять нетарифні методи захисту національного ринку;

б) часто носить вибірковий характер (заходи проти конкретних товарів, продукції певних галузей, окремих країн) ;

в) в країнах, що розвиваються, більше значення приділяється тарифним методам захисту внутрішнього ринку, в розвинутих країнах – нетарифним.

3. Мито – збір, що стягується з митної вартості товарів при перетині ними митного кордону держави за встановленими ставками.

Митний тариф – перелік товарів, що обкладаються митом в даній країні.

Класифікація мит:

• за напрямками торгівлі (експортні, імпортні, транзитні) ;
• за способами встановлення мит (адвалерні, специфічні, комбіновані) ;
• за походженням (автономне, конвенційне) ;
• як захист від недобросовісної конкуренції (компенсаційні, антидемпінгові).

Основні функції мита:

• захист національних товаровиробників на внутрішньому ринку;
• регулювання структури експорту та імпорту;
• поповнення доходної частини державного бюджету.

Економічні наслідки введення мита.

Більшість країн світу є так званими малими країнами, тобто зміна попиту на імпортні товари в таких економіках не впливах на світову ціну (після введення мита внутрішня ціна зростає, а світова – не змінюється).

Ι. Випадок малої країни.

Розглянемо ринок молока в країні А. D – крива попиту на молоко, S – крива внутрішньої пропозиції молока. Припустимо, що світова ціна Pw< Р* (внутрішньої ціни рівноваги), тому країні А вигідно імпортувати молоко. В умовах вільної торгівлі, то Рвн = Pw. За такої ціни S = S0, а D = D0. Різниця між попитом і пропозицією (D-S) = Im молока (D0 – S0).

Нехай уряд країни А для захисту національних виробників від іноземної конкуренції встановлює специфічне мито у розмірі Т за 1 т імпортного молока. Ціна імпортного молока (Pimм) на внутрішньому ринку = Pw + Т  збитки споживачів (доходи – const  якщо Р , вони можуть купити менше)  обсяг імпорту .

Вплив мита на споживачів.

Після введення тарифу  ціна імпортного товару  і внутрішня ціна також   продукція національних виробників стає більш конкурентноздатною.

Після введення тарифу ціна на внутрішньому ринку встановлюється на рівні: Pd = Pw+T  внутрішній попит D з D0 до D1, а імпорт скорочується до (D1 – S1).

 від введення тарифу страждають споживачі, оскільки змушені платити і за вітчизняне і за імпортне молоко дорожче, а споживати менше.

Чисті витрати споживачів від введення тарифу (а + b + c + d).

Вплив мита на виробників.

Введення мита на імпорт відповідає інтересам національних виробників товарів, що конкурують з імпортними, з причин:

а) обсяг продаж може зрости (ціна імпорту зросла  попит на вітчизняну продукцію ) ;

б) ціна імпорту зросла  Рвн також може зрости  додатковий виграш виробників.

Введення мита  ціна з Рw до Pd  внутрішнє виробництво і обсяг продаж в країні А