Лекції з курсу "Міжнародна економіка"

Цей додатковий виграш виробників (площа а) значно < втрати споживачів (а + b + c + d). Пояснення: виробники виграють від підвищення цін лише на свою продукцію, а споживачі платять дорожче за весь продукт, що купується (імпортний і вітчизняний).

Митний тариф як дохід держави. Розмір цього доходу = Т (D1 – S1), тобто добуток ставки тарифу і обсягу імпорту (площа с). Важливо: 1) тарифна ставка має бути не надто високою, інакше імпорт може взагалі припинитися, тоді надходжень до бюджету від мит взагалі не буде; 2) порівняння затрати-результат, тобто, з одного боку, дохід держави від введення мита, з іншого – витрати пов’язані з його введенням (утримання митних служб, органів, що розробляють митне законодавство та ставки тарифів).

Імпортне мито та добробут суспільства.

Виграш – виробники та держава, втрати – споживачі.  введення тарифу означає перерозподіл доходів від споживачів на користь виробників та держави.

Причому сукупний виграш виробників та держави (а + с) < втрат споживачів (а + b + c + d)  чисті втрати добробуту суспільства (b + d). Обсяг втрат залежить від: а) розміру тарифу; б) еластичності попиту на імпорт по ціні.

ΙΙ. Випадок великої країни. Це ситуація монопсонії монопольна влада покупця (країни-імпортера). Країна вважається великою, якщо зміна внутрішнього попиту на імпорт впливає на рівень світової ціни. Наприклад, велика країна з ємним внутрішнім ринком стає значним імпортером, а країни імпортери є залежними від кон’юнктури на її внутрішньому ринку.

Нехай країна А є настільки значним споживачем зерна, що займає монопольне становище як покупець на ринку.

Внутрішній ринок зерна Ринок імпортного зерна

в країні А

Dd – крива внутрішнього попиту на зерно, Sd – крива внутрішньої пропозиції, Dm – крива попиту країни А на імпортне зерно, Sx – крива пропозиції зерна з країн-експортерів.

Pf – світова ціна на зерно в умовах вільної торгівлі. При такій ціні Sd< Dd  імпорт = Qd – Qs.

Введення мита у розмірі Т з кожної тони імпортного зерна  Рвн (внутрішня ціна на зерно) , Sd (вітчизняна пропозиція зерна) , Dm (попит на імпортний цукор)   Sx , але іноземні виробники не зацікавлені у суттєвому зменшенні обсягів продажу на цьому ємному ринку, щоб цього не допустити, вони змушені взяти на себе сплату частини мита.

Отже, в результаті введення тарифу внутрішня ціна зерна в країні А не підвищиться на всю величину мита, а буде дорівнювати новій світовій ціні, що понизилася, + тариф: Pd = Pw + T.

Хто втрачає, хто виграє?

Оскільки внутрішня ціна на зерно дещо зросла (Р)  втрати споживачів (а + b + c + d), виграш виробників – а, держава отримала с+f (тариф на фізичний обсяг імпорту), оскільки величина тарифу більше, ніж приріст внутрішньої ціни.

Загальний ефект від введення тарифу для країни в цілому може бути або додатнім, якщо f > b + d, або від’ємним, якщо f < b + d. Розмір f залежить від еластичності пропозиції імпортного товару. f буде тим більшою, чим менші розміри скорочення імпорту і більше частка мита, сплату якого можна перекласти на іноземного виробника.

4. Треба сказати, що рівень митних тарифів у післявоєнний період значно скоротився. Разом з тим вплив держави на зовнішню торгівлю навіть зріс внаслідок розширення форм і методів нетарифних торгових обмежень. За оцінками зараз у світі їх існує не менше 50. Нетарифні обмеження дають країнам більше свободи, оскільки мало регулюються міжнародними організаціями.

Найбільш розповсюдженою формою нетарифних обмежень зовнішньої торгівлі є квота або контингент.

Квотування або контингентування – обмеження у кількісному або вартісному виразі обсягу продукції, дозволеної до ввезення до країни (імпортна квота) або вивезення з країни (експортна квота) за певний період.

Режим квотування реалізується шляхом видачі ліцензій. Неліцензійована торгівля забороняється.

Наслідки введення квот на імпорт.

Припустимо, що країна А імпортує цукор. Sd – внутрішнє виробництво цукру, Dd – попит на цукор в даній країні. В умовах вільної торгівлі Рвн = Pw. За такої ціни Dd > Sd, обсяг попиту лише у розмірі S0 покривається вітчизняними виробниками, а різниця між попитом D0 та пропозицією S0 покривається за рахунок імпорту (Im = D0 – S0). 

Нехай тепер уряд, прагнучи обмежити обсяги імпорту, встановлює квоту розміром Q  тепер обсяг імпорту складе тільки Q, що менше за обсяг імпорту в умовах вільної торгівлі (Q < D0 – S0)  загальна пропозиція цукру на внутрішньому ринку з врахуванням імпорту (Sd + Q). 

Отже, за ціни Pw виникає розрив між попитом і пропозицією – внаслідок кількісного обмеження імпорту частина попиту залишилася незадоволеною. Єдиний спосіб врівноваження попиту і пропозиції – це зростання внутрішньої ціни до Pd. Pd встановлюється на рівні точки перетину кривої попиту Dd та нової кривої пропозиції на внутрішньому ринку (Sd + Q).

Наслідки квотування для добробуту.

Р з