Лекції з курсу "Міжнародна економіка"

У новій т. рівноваги – менший обсяг експорту та імпорту, тобто загальний обсяг торгівлі скорочуються внаслідок введення зовнішньоторговельних обмежень. Для зміни сальдо балансу поточних операцій в цій ситуації необхідна зміна співвідношення між заощадженнями та інвестиціями.

 

 

1. Передумови та цілі інтеграції

2. Етапи інтеграції

 

1. Розвиток інтеграційних процесів став закономірним результатом зростання міжнародного руху товарів і факторів їх виробництва, що потребувало створення більш надійних виробничо-збутових зв’язків між країнами та усунення численних перепон на шляху міжнародної торгівлі і пересування факторів виробництва. Це виявилося можливим зробити лише в рамках міждержавних інтеграційних об’єднань.

Міжнародна торгівля після 2-ої світової війни стала все більше доповнюватися різними формами міжнародного руху факторів виробництва. Закономірним результатом розвитку міжнародної торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробництва стала економічна інтеграція.

Економічна інтеграція – процес економічної взаємодії країн, що веде до зближення господарських механізмів, яке приймає форму міждержавних угод і узгоджено регулюється міждержавними органами.

Інтеграційні процеси ведуть до розвитку економічного регіоналізму (в межах інтеграційного об’єднання створюються більш сприятливі умови для торгівлі, а в ряді випадків і для міжрегіонального переміщення факторів виробництва, ніж в інших країнах). Поки не погіршує умови торгівлі з іншим світом, вважається позитивним фактором розвитку міжнародної економіки.

Передумови інтеграції.

близькість рівнів економічного розвитку і ступеню ринкової зрілості країн, що інтегруються. Як правило, інтеграційні процеси йдуть найбільш активно між державами, які знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Спроби об’єднань інтеграційного зразку між промислово розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, хоч і мають місце, але знаходяться на початкових етапах становлення. У цьому випадку внаслідок первісної несумісності господарських механізмів вони починаються з угод про спеціальне партнерство, торгових преференцій, строк дії яких розтягується на багато років до тих пір, поки в менш розвинутій країні не будуть створені ринкові механізми, схожі за ступенем зрілості з механізмами більш розвинутих країн;

географічна близькість країн, що інтегруються, наявність в більшості випадків спільного кордону та економічних зв’язків, що історично склалися. Більшість інтеграційних об’єднань світу починалися з декількох сусідніх країн. До первісної групи країн (ядра) підключалися інші сусідні держави;

спільність економічних та інших проблем, які стоять перед країнами в галузі розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, які стоять перед країнами, що інтегруються;

демонстраційний ефект. Позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зменшення темпів інфляції, зростання зайнятості) в країнах, що створили інтеграційне об’єднання, зазвичай психологічно впливає на інші країни, які бажають також приєднатися до цього угруповання, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;

“ефект доміно”. Більшість країн певного регіону стали членами інтеграційного об’єднання  переорієнтація економічних зв’язків країн, що входять до нього, одна на одну  проблеми для країн-нечленів  останні зацікавлюються інтеграцією просто внаслідок побоювання залишитися за її межами. (Більшість латиноамериканських країн уклали угоди про торгівлю з Мексикою після її входження до НАФТА).

Цілі інтеграційних об’єднань.

• використання переваг економіки масштабу. Інтеграція збільшує розміри ринку, скорочує трансакційні витрати, що, в свою чергу, дозволяє залучити прямі іноземні інвестиції. Такі цілі чітко прослідковуються в інтеграційних об’єднаннях Центральної Америки та Африки;
• створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Мета більшості інтеграційних об’єднань – посилення співробітництва країн-учасниць в політичній, військовій, соціальній, культурній та інших галузях. Інтеграційні угруповання Південно-Східної Азії та Близького Сходу переслідували саме таку мету;
• вирішення задач торгової політики. Інтеграція може посилити позиції країн-членів у переговорах із СОТ. Вважається, що узгоджені виступи від блоку країн є більш вагомими і ведуть до більш бажаних наслідків в галузі торгової політики. Крім того, регіональні блоки створюють більш стабільне та передбачуване середовище для взаємної торгівлі, ніж багатосторонні торгові переговори (інтеграційні об’єднання в Північній Америці, Латинській Америці та Південно-Східній Азії) ;
• сприяння структурній перебудові економіки. Приєднання країн, що будують ринкову економіку або проводять економічні реформи, до інтеграційних об’єднань країн з більш високим рівнем розвитку – це передача ринкового досвіду, гарантія незворотності ринкових реформ. Більш розвинуті країни також зацікавлені у прискоренні в країнах, що приєднуються, ринкових реформ і створенні там повноцінних та містких ринків (країни ЄС) ;
• підтримка молодих галузей національної промисловості. Інтеграційні процеси часто розглядаються як спосіб підтримки вітчизняних виробників, для яких виникає ширший регіональний ринок (країни Латинської Америки, країни Африки на Північ від Сахари).

2. Етапи інтеграції:

преференційні торгові угоди. Особливості: а) країни надають одна одній більш сприятливий порівняно з іншими країнами режим у торгівлі; б) збереження національних митних тарифів по відношенню до третіх країн; в) відсутність міждержавних органів управління; (Угода про співробітництво і партнерство між ЄС та країнами колишнього СРСР (Бєларусь, Казахстан, Росія, Україна) ; Угоди про асоціацію з ЄС (Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія) ; Ініціатива “Підприємство для всієї Америки” (США та більшість країн Центральної та Латинської Америки)) ;

зона вільної торгівлі. Особливості: а) повне усунення митних тарифів у взаємній торгівлі; б) збереження національних митних тарифів по відношенню до третіх країн; в) розповсюджується на всі товари, крім продуктів сільського господарства; г) розвиток координується на періодичних нарадах міністрів; (Балтійська зона вільної торгівлі (Естонія, Латвія, Литва) ; Центральноєвропейська ЗВТ (Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія) ; Північноамериканська ЗВТ – НАФТА (США, Канада, Мексика) ; Австралійсько-Новозеландська ЗВТ; Угода про свободу торгівлі країн АСЕАН (Бруней, Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни) ; Бангкокська угода (Бангладеш, Індія, Лаос, Республіка Корея, Шри-Ланка)) ;

митний союз. Особливості: а) усунення національних митних тарифів і введення єдиного митного тарифу і єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі по відношенню до третіх країн; б) повна свобода переміщення товарів і послуг в межах митного союзу; в) створення міждержавних органів, що координують проведення узгодженої зовнішньоторгової політики; г) міждержавна рада на рівні міністрів та постійно діючий секретаріат; (Асоціація ЄС з Туреччиною; Арабський спільний ринок (Єгипет, Ірак, Йорданія, Йємен, Лівія, Мавританія, Сирія) ; ЗВТ між Колумбією, Еквадором та Венесуелою; Центральноамериканський спільний ринок (Гватемала, Гондурас, Коста-Ріка, Нікарагуа, Сальвадор)) ;

спільний ринок. Особливості: а) свобода руху не лише товарів і послуг, але й факторів виробництва (капіталу і робочої сили) ; б) міждержавна координація економічної політики, що відбуваються на періодичних нарадах (1-2 р. на рік) голів держав та урядів, а також на частих зустрічах міністрів фінансів, голів центральних банків; (Андський спільний ринок (Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Перу) ; Латиноамериканська інтеграційна асоціація − ЛАІА (Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Перу, Уругвай, Чилі) ; Спільний ринок південного конусу − МЕРКОСУР (Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай)) ;

економічний союз. Особливості: а) спільний митний тариф і свобода руху товарів і факторів виробництва; б) координація макроекономічної політики; в) уніфікація законодавства в галузі валютної, бюджетної та грошової політики; г) спільні органи, наділені не лише функціями координації та спостереження за економічним розвитком, але й прийняття оперативних рішень від угруповання в цілому; д) відмова урядів від частини своїх повноважень та частини державного суверенітету на користь наддержавних органів; (ЄС; Союз арабського Магріба (Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс) ; Лагоський план дій (всі країни Африки на південь від Сахари) ; Західноафриканський економічний і валютний союз (Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д’Івуар, Малі, Нігер, Сенегал, Того)) ;

політичний союз передбачає передача національними урядами більшої частини своїх функцій у відносинах з іншими країнами наддержавним органам. Означає створення міжнародної конфедерації і втрату державами суверенності.

Часто важко визначити, на якому рівні розвитку дійсно знаходиться те чи інше інтеграційне об’єднання, внаслідок значних різниць між проголошеними цілями і реальними досягненнями. Часто інтеграційне угруповання, що вважає себе митним союзом, може існувати лише на папері, оскільки спільний тариф ще не розроблений і не запроваджений.

Інтеграційні угруповання в міжнародній економіці, особливо серед країн, що розвиваються, спорадично виникають і зникають. За даними ГАТТ/СОТ, в середині 90-х рр. у світі нараховувалося понад 30 інтеграційних об’єднань різного типу порівняно з 5-6 у 80-ті рр., і 18-20 в 70-х рр., коли прогрес інтеграції в Західній Європі дав поштовх зростанню кількості інтеграційних об’єднань в світі.

Як показує історичний досвід, найпростіше на практиці реалізуються початкові етапи економічної інтеграції до рівня митного союзу.

Оцінка економічної інтеграції.

Критерій оцінки: чи є інтеграція кроком на шляху до більшої свободи торгівлі чи, навпаки, виявляється обмеженням на шляху торгових потоків.

Критерії оцінки відповідності інтеграційного угруповання інтересам міжнародної економіки, розроблені незалежними експертами Світового банку:

• регіональні торгові угоди повинні покривати всі галузі економіки;
• перехідний період не повинен перевищувати 10 р. і включати чіткий графік лібералізації торгівлі в окремих галузях;
• лібералізація торгівлі на умовах режиму найбільшого сприяння має передувати або супроводжувати створення будь-якого нового інтеграційного об’єднання;
• спільний митний тариф, що вводиться в рамках митного союзу, не повинен перевищувати найнижчий тариф, який існував в країні з найнижчим тарифом у відповідній галузі;
• правила прийняття нових членів до інтеграційних угод мають бути ліберальними і не заважати розширенню;
• правила визначення країни походження товару мають бути прозорими і не бути засобом протекціонізму в межах угруповання;
• необхідний швидкий перехід до найбільш розвинутих форм інтеграції, які забезпечують більш раціональний розподіл та використання факторів виробництва;
• після створення інтеграційного об’єднання антидемпінгові правила не повинні більше використовуватися у відносинах між її членами, а у відносинах з іншими країнами мають встановлюватися зрозумілі правила їх застосування.