Лекції з курсу "Міжнародна економіка"

Взаємозв’язок поточного рахунку та рахунку руху капіталів і фінансових операцій може бути представлений шляхом послідовного перетворення основної тотожності національних рахунків:

Y = C + I + G + NX

Віднімаючи від обох частин рівняння (C + G), отримаємо:

Y – (C +G) = I + NX

Зліва – національні заощадження (Sn). Переписавши дане рівняння отримаємо:

I – Sn = -NX

Така форма запису основної тотожності національних рахунків показує взаємозв’язок між міжнародними потоками коштів, призначених для нагромадження капіталу (I – Sn) і міжнародними потоками товарів та послуг (NX). (I – Sn) >0 означає надлишок внутрішніх інвестицій над внутрішніми заощадженнями; характеризує рахунок руху капіталу; показує обсяг інвестицій, що фінансуються за рахунок іноземних позик. Рахунок поточних операцій фіксує кошти, що надходять з-за кордону в обмін на вітчизняний чистий експорт товарів та послуг. Тому NX відображає рахунок поточних операцій.

З основної тотожності національних рахунків випливає, що рахунок руху капіталу і поточний рахунок платіжного балансу врівноважують один одного:

NX = – (I – Sn) = Sn – I

Якщо I > Sn, то надлишок інвестицій має фінансуватися з-за кордону, за рахунок іноземних позик. Ці позики дозволяють країні імпортувати товарів та послуг більше, ніж експортувати (Im>Еx), тобто чистий експорт є від’ємною величиною (NX<0). Країна на світовій арені виступає як боржник. Отже, дефіцит балансу поточних операцій фінансується в основному чистим припливом капіталу на рахунок руху капіталу. Навпаки, якщо Sn>I, то надлишкові заощадження використовуються для кредитування зарубіжних партнерів. Їм необхідні ці кредити, оскільки експорт товарів та послуг з даної країни перевищує її імпорт (Еx>Im), тобто чистий експорт має знак “+”. На світовій арені країна виступає в якості кредитора. Отже, активне сальдо поточного рахунку супроводжується чистим відпливом капіталу, оскільки надлишкові кошти поточного рахунку будуть використані для купівлі нерухомості за кордоном або надання кредитів іншим країнам.

4. Визначивши основні показники, які відображають процеси, що відбуваються у відкритій економіці, і показавши взаємозв’язок між ними, можна побудувати модель міжнародних потоків товарів та капіталів.

Модель малої відкритої економіки

Малою називають економіку, на яку припадає незначна частка світового ринку, і яка не може вплинути на рівень світової ставки проценту. Отже, ставка проценту в малій відкритій економіці не врівноважується заощадженнями та інвестиціями як в закритій економіці, а дорівнює світовій ставці проценту r* – реальній процентній ставці, що панує на світових фінансових ринках.

Припущення моделі:

обсяг випуску в економіці знаходиться на рівні, заданому виробничою функцією: Y = f (K, L) ;

обсяг споживання прямо пропорційно залежить від доходу у розпорядженні: С = С (Y-T) ;

обсяг інвестицій обернено пропорційно залежить від світової реальної ставки проценту: I = I (r*).

NX = Sn – I (r*)

Якщо, у відкритій економіці ставка проценту, що визначається на світовому фінансовому ринку, виявиться вищою рівня ставки проценту в закритій економіці (r*>r), то Sn > I (внутрішні заощадження перевищать інвестиції)  від’ємне сальдо рахунку руху капіталу, а оскільки він врівноважує рахунок поточних операцій, то сальдо рахунку поточних операцій буду додатнім (- (Sn – I) = NX).

Фактори, що визначають обсяги заощаджень та інвестицій (бюджетно-податкова політика, зміна світової процентної ставки) впливають на сальдо поточного рахунку, рахунку руху капіталу і балансу офіційних розрахунків.

Економічна політика в моделі відкритої малої економіки

Припущення: сальдо рахунку поточних операцій = 0 (NX =0). У цьому випадку і сальдо руху капіталу (I – Sn) має нульове сальдо. За допомогою цієї моделі можна передбачити наслідки макроекономічної політики, що проводиться як в даній країні, так і в інших країнах.

Бюджетно-податкова політика визначає величину національних заощаджень. Стимулююча бюджетно-податкова політика, що проводиться за допомогою збільшення G, в країні означає зниження обсягу національних заощаджень. Якщо G , обсяг національних заощаджень  з Sn1 до Sn2, оскільки Sn = Y – (C + G). У малій відкритій економіці виникає надлишок інвестицій порівняно із заощадженнями.  додатне сальдо рахунку руху капіталу, що врівноважується дефіцитом рахунку поточних операцій (I – Sn = -NX).

Стимулююча бюджетно-податкова політика, що проводиться за допомогою скорочення податків (Т) у малій відкритій економіці має той же результат. Зменшення податків   дохід у розпорядженні (Y -T), стимулює споживання (С) і скорочує обсяги національних заощаджень. 

Якщо мета бюджетно-податкової політики – стимулювання інвестицій (наприклад, шляхом надання податкових знижок інвесторам), її результат – збільшення обсягів інвестицій за умов будь-якої світової ставки проценту. Крива запланованих інвестицій зсунеться вверх  додатне сальдо рахунку руху капіталу і дефіцит поточного рахунку платіжного балансу (I – Sn = -NX). 

Вплив на стан платіжного балансу малої відкритої економіки бюджетно-податкової політики інших країн. Якщо економіки цих країн також є малими, то їхня стимулююча бюджетно-податкова політика здійснює дуже незначний вплив на економіку даної країни.

Якщо ж стимулюючу бюджетно-податкову політику проводить уряд країни, яка є великою відкритою економікою, її результатом буде скорочення рівня світових заощаджень, а, отже,