Лекції з курсу "Міжнародна економіка"

Однак макроекономічний аналіз підтверджує, що країна базування отримує в цілому позитивний результат від більш ефективного використання національного капіталу за кордоном і перекриває негативні ефекти, що виникають в результаті скорочення зайнятості та рівня податків, які збираються.

Можливі аргументи з боку приймаючих країн проти діяльності МК:

а) сировинна орієнтація розміщення капіталу;

б) монополізація ринку (подавляють національних виробників) ;

в) заниження прибутків завдяки централізованій фінансовій політиці (використання трансфертних цін, валютного та податкового законодавства на свою користь) ;

г) можливий політичний вплив (контролюючи економіку МК контролюють і політику).

Результатом цієї критики є державне регулювання іноземних інвестицій в приймаючих країнах, яке має такі форми: заборона інвестування в окремі галузі; встановлення умов інвестування (використання місцевих деталей та напівфабрикатів, розширення експорту вироблюваної продукції, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, підготовка місцевих кадрів).

Основний аргумент на користь залучення іноземних інвестицій приймаючими країнами: отримання додаткових ресурсів, включаючи капітал, технології, управлінський досвід та кваліфіковану працю  стимулювання розвитку національної економіки; до того ж, МК частину свого виробництва спрямовують на експорт  розвиток експортних можливостей приймаючої країни.

Наслідки діяльності МК на міжнародних ринках:

1) МК мають колосальний економічний потенціал і тому визначають характер міжнародних економічних зв'язків і стратегію розвитку світової економіки в сучасних умовах; МК контролюють більше ½ обсягу світової торгівлі, а 1/3 міжнародного товарообміну є їхніми внутрішньофірмовими поставками неторгового характеру; вони забезпечують або контролюють більше 60% інвестицій у розвинутих країнах, володіють 50-80% патентів і ліцензій на високі технології;

Окрім традиційної форми МЕВ – зовнішньої торгівлі, МК активно розвивають нові форми обміну – виробниче співробітництво, обмін науково-технічними знаннями і досвідом, іншими послугами;

МК стимулювали значне ускладнення продукції; часту зміну і поновлення продукції, швидке розширення її асортименту; зростання кількості взаємозамінюваних продуктів; зростання ступеню обробленості сировини і матеріалів; розширення поставок проміжної продукції.

Міжнародний кредит.

Основні причини розвитку: а) потреби фінансування зростаючої міжнародної торгівлі; б) розвиток внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинутих країн світу.

Міжнародне кредитування – рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати процентів.

Міжнародне кредитування враховується у платіжному балансі за статтею інші інвестиції.

Сучасні тенденції розвитку міжнародного кредиту: збільшення обсягів, продовження та диференціація термінів кредиту.

Основні інструменти міжнародного кредитування:

Позики – пряме позичання коштів у кредитора без або з використанням боргового цінного паперу. Суб’єкти: уряди, банки, міжнародні організації. Можуть бути короткостроковими і довгостроковими.

Торгові кредити – пряме надання кредитів торговими партнерами по операціях з товарами та послугами та авансові платежі, пов’язані з цими операціями. Суб’єкти: уряди, фірми, неурядові організації. Як правило, короткострокові.

Валюта – банкноти і монети, що знаходяться в обігу і використовуються для здійснення розрахунків. Національна валюта, що знаходиться у нерезидентів, є пасивом, а іноземна валюта, яку тримають резиденти – активом. Знаходиться у розпорядженні грошових органів і банків.

Депозити – деноміновані в національній або іноземній валюті перевідні депозити, які безперешкодно перетворюються на готівку і можуть бути використані для здійснення платежів. Так само депозити резидентів за кордоном вважаються пасивом, депозити нерезидентів в межах даної країни – активом. Використовуються грошовими органами та банками.

Інші активи та пасиви – інші види руху капіталу (внески країн до міжнародних організацій).

Рух позичкового капіталу в міжнародній економіці може розглядатися як специфічний випадок торгівлі. Кожна країна світу вирішує для себе: спожити весь отриманий дохід або спрямувати частину його на заощадження, тим самим збільшити споживання в майбутньому, або, взявши кредит, спожити сьогодні більше, ніж вона виробила.

Якщо країна надає свої заощадження іншим країнам, вона виступає в ролі кредитора. Коли ж вона використовує іноземні кредити, то стає позичальником. Країна-кредитор ніби торгує своїм поточним споживанням, розраховуючи отримати в обмін майбутнє споживання. Країна-позичальник продає майбутнє споживання в обмін на поточне.

Міжчасова торгівля – збільшене поточне споживання за рахунок скорочення споживання в майбутньому (позичання) або зменшене поточне споживання на користь більшого споживання в майбутньому (кредитування).

Крива виробничих можливостей показує вибір між споживанням певної кількості товару сьогодні або в майбутньому. Якщо виробництво в країні складає А, то сьогоднішнє споживання будь-якого товару – ОР, а в майбутньому – OF. Якщо країна скоротить поточне споживання до AG, то, віддавши зекономлені кошти в кредит і отримавши їх назад з процентом, вона зможе розширити майбутнє споживання на GH.

HD = GF x (1 + r), де r – процентна ставка за кредит.

Основа розвитку між часової торгівлі або системи міжнародного позичання та кредитування – різні переваги країн (одні надають перевагу поточному споживанню, тобто споживання > виробництва  додаткове споживання покривається позичанням, а інші країни – обмеженню поточного споживання для його розширення в майбутньому  мають кошти для надання кредитів).

 

 

1. Види та напрямки міжнародного руху робочої сили.

2. Наслідки міжнародної міграції трудових ресурсів.

3. Державне регулювання міграції робочої сили.

 

1. Як ми вже говорили, торгівля та рух