Лекції з курсу "Міжнародна економіка"

Фактори, що впливають на товарний експорт:

Співвідношення цін у вітчизні і за кордоном. Більші темпи інфляції  менша конкурентоздатність  скорочення обсягів експорту.

Доходи за кордоном. Реальні доходи іноземних покупців   попит на вітчизняний експорт   вітчизняний експорт .

Імпортні квоти та мита за кордоном. Високі тарифи та малі квоти у торговельних партнерів скорочують вітчизняний експорт.

Валютний курс. Валютний курс національної валюти   експортні ціни   експорт .

Імпорт товарів визначається цими ж факторами. За інших рівних умов обсяг імпорту даної країни зростає, якщо рівень цін на вітчизняні товари є відносно вищим, ніж на аналогічні іноземні товари. Зростанню вітчизняного імпорту сприяють низькі тарифи в цій країні, значні імпортні квоти, високе котирування вітчизняної валюти на іноземних валютних ринках.

Паралельно з рухом товарів відбувається міжнародна торгівля послугами.

Експорт та імпорт послуг знаходиться під впливом тих самих факторів, що і експорт та імпорт товарів.

Доходи в ПБ поділяються на:

оплату праці (з/п та інші виплати в грошовій або натуральній формі, отримані працівниками за межами своєї країни) ;

доходи від інвестицій (дивіденди з прямих та портфельних інвестицій, проценти по наданих кредитах).

Чому доходи відносяться до поточних операцій, а не до руху капіталу? – Доходи від зарубіжних інвестицій відносяться до поточних операцій, а не до руху капіталу, оскільки вважаються компенсацією за надані іноземними інвестиціями послуги.

Поточні трансферти

Трансферти характеризують некомпенсовану передачу країні матеріальних та фінансових цінностей із-за кордону. Поточні трансферти включають перекази приватних та державних коштів як з-за кордону, так і в державу без отримання натомість товарів, послуг (пенсії, грошові перекази з-за кордону, безоплатна допомога іншим країнам).

Рахунок операцій з капіталом

За цим рахунком, крім капітальних трансфертів, відображається придбання і реалізація нефінансових активів (ліцензій, патентів, торгових марок).

Капітальні трансферти – безоплатна передача країні (надання країною) коштів, що використовуються на інвестиційні цілі або власності на основний капітал. Наприклад, інвестиційні гранти на будівництво доріг, лікарень тощо; списання боргів; передача будівель та споруд колишнім СРСР країнам-членам Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) після виведення військ з їх території; приватні пожертви на інвестиційні цілі (будівництво бібліотеки).

Фінансовий рахунок

У ньому відображаються операції з активами і зобов’язаннями (пасивами) резидентів по відношенню до нерезидентів за відповідний період. Розрізняють чотири функціональні групи активів та зобов’язань: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, резерви і інші інвестиції.

Резервні активи країни є ліквідними валютними активами її центрального банку. До офіційних резервів відносять: монетарне золото, готівкова іноземна вільноконвертована валюта, депозити і цінні папери іноземних урядів, спеціальні права запозичення (SDR) і резервна позиція в МВФ.

Основна функція валютних резервів: підтримка макроекономічної стабільності. Офіційні валютні резерви є інструментом регулювання курсу національної валюти країни.

Зростання офіційних резервів в центральному банку – це витрати іноземної валюти, ця операція є імпортоподібною (дебет, знак “-”). Зменшення офіційних резервів – пропозиція іноземної валюти зростає, дана операція є експортоподібною (кредит, знак “+”).

Позитивне сальдо рахунку руху капіталу та фінансових операцій визначається як чистий приплив капіталу. Відповідно, чистий відплив (вивіз капіталу) – дефіцит цього рахунку.

Баланс поточних операцій + баланс операцій з капіталом і фінансовими інструментами = баланс офіційних розрахунків (включаючи статтю «Чисті помилки та упущення»).

Якщо резиденти витрачають на купівлю іноземних товарів, послуг, активів більше, ніж отримують від продажу іноземцям своїх товарів, послуг, активів (дефіцит балансу офіційних розрахунків), то погашення заборгованості (покриття дефіциту ПБ, оскільки він повинен мати загальне нульове сальдо) здійснюється:

• шляхом продажу частини активів іноземцям, тобто за рахунок вкладення іноземного капіталу в економіку даної країни у формі прямих та портфельних інвестицій;
• за допомогою закордонних кредитів;
• за рахунок скорочення центральним банком офіційних резервів іноземної валюти;
• шляхом коректування валютного курсу.

3. У закритій економіці уся вироблена продукція продається в межах країни і витрати поділяються на споживання (С), інвестиції (І) та державні витрати (G). У відкритій економіці частина продукції експортується, а отже, величина витрат нерезидентів на товари та послуги, вироблені в межах країни, має враховуватися при розрахунку виробленої продукції. З іншого боку, сума внутрішніх витрат на споживання, інвестиції і державні витрати за включає і витрати на товари і послуги, вироблені за кордоном, тобто витрати на імпорт.

Ознакою відкритої економіки є наявність у розподіленому національному продукті чистого експорту (NX) – різниця між сумами експорту (Ех) та імпорту (Im).

закрита економіка відкрита економіка

Yа = C+I+G, Yв = C+I+G+NX,

де Yа – вироблений у закритій економіці (автаркії) національний продукт;

Yв – вироблений у відкритій економіці національний продукт;

Чистий експорт є важливим показником стану економіки. Якщо права частина – це сукупні витрати на продукцію, вироблену в межах країни, то зміни чистого експорту можуть викликати зміни сукупної пропозиції та зайнятості.

Основна тотожність системи національних рахунків показує, як пов’язані між собою сукупна пропозиція, внутрішні витрати, чистий експорт.

NX = Y – (C +