Лекції з курсу "Міжнародна економіка"

Учасники валютного ринку: центральні та комерційні банки, валютні біржі, брокерські фірми, міжнародні корпорації. Основні: комерційні банки (обслуговують і фірми (експортерів, імпортерів), і приватних осіб (туристи, іноземні перекази, приватні інвестиції)).

Функції валютного ринку: 1) забезпечення валютно-кредитного та розрахункового обслуговування експортно-імпортних операцій, а також валютних операцій, пов’язаних з інвестуванням капіталу за межі національної економіки;

2) надання можливостей хеджування (страхування валютних ризиків), тобто це компенсаційні дії, до яких вдається покупець або продавець на валютному ринку, щоб вберегти свій дохід в майбутньому від зміни валютного курсу. Наприклад, український імпортер, якому необхідні долари, щоб оплатити імпортні поставки через 3 міс., з метою застрахувати себе від валютного ризику в майбутньому, може перевести гривні в долари за сьогоднішнім курсом і покласти долари на депозит на 3 міс., щоб заробити процент. Тим самим імпортер ніби страхує себе від ризику підвищення курсу долара через 3 міс., що призвело б до того, що йому доведеться платити більше за ту ж кількість валюти.

3) здійснення валютних спекуляцій.

Види валютних операцій:

• угоди спот або негайної поставки (протягом 2 днів) ;
• строкові операції:
• форвардні;
• ф’ючерсні;
• опціонні;

3) валютні свопи.

Строковий валютний курс = курс спот на момент укладення угоди “+” премія або “-” дисконт за умов прямого котирування. Дисконт (премія) – знижка (надбавка) в залежності від процентних ставок на національну валюту та валюту, до якої вона котирується. Висока процентна ставка  валюта продається на форвардному ринку з дисконтом по відношенню до валюти з більш низькою процентною ставкою. Різниця між форвардним валютним курсом та курсом спот вираховується:  

де es – курс спот (кількість національної валюти на одиницю іноземної), iA, iB – процентні ставки по депозитам в іноземній та національній валюті, t – строк форварду в днях.

3. Попит і пропозиція валюти

Курс валюти визначається взаємодією попиту та пропозиції на валютному ринку.

Припущення моделі: а) валюта використовується лише в угодах по експорту та імпорту товарів і послуг (не враховуємо відносини з приводу міжнародного руху капіталу) ; б) після закінчення експортно-імпортної операції резиденти хочуть мати на руках національну валюту.

Отже, імпорт товарів, послуг створює попит на іноземну валюту і одночасно пропозицію національної валюти, експорт – пропозицію іноземної та попит на вітчизняну валюту за кордоном.

Припустимо, що на ринок іноземної валюти виходять українські імпортери та експортери, які торгують зі США. Попит на долари (ММ) має негативний нахил: чим вище курс долара (чим більше грн. дають за 1 долар), тим менше попит на долари з боку імпортерів, оскільки американські товари стають дорожчими для українців.

Крива пропозиції доларів (ЕЕ) має позитивний нахил: чим вище курс долара, тим більше попит на українські товари, оскільки вони стають дешевшими для іноземців.

Існують 2 основні системи валютних курсів: система вільно плаваючих, або гнучких валютних курсів та система фіксованих валютних курсів.

Центральний банк не втручається в діяльність валютного ринку; рівноважний валютний курс встановлюється в точці А (перетину попиту і пропозиції). Зростання попиту ззовні на товари даної країни  до  попиту на валюту цієї країни і, відповідно, до зростання пропозиції іноземної валюти за даного рівня валютного курсу (крива ЕЕ – вправо). В результаті валюта даної країни подорожчає. Якщо ж попит переключиться з вітчизняних товарів на іноземні, зросте попит на іноземну валюту за даного рівня валютного курсу (крива ММ – вправо), що призведе до знецінення національної валюти.

Центральний банк фіксує валютний курс і зобов’язується підтримувати незмінним його рівень. Дії ЦБ при відхиленні валютного курсу від встановленого рівня – проведення інтервенції, щоб підтримати проголошений рівень валютного курсу.

Яко НБУ зафіксує курс гривні на рівні 5, 5 гривні за 1 дол. (рівноважне значення 5, 2), то пропозиція доларів або попит на гривні буде вищою, ніж попит на долари або пропозиція гривень (S$ > D$ або DUAH > SUAH). Такий стан на валютному ринку свідчить про позитивне сальдо балансу поточних операцій. Дії НБУ: інтервенції (скуповування дол. і продаж гривень), щоб задовольнити попит на гривні. Це можливо, якщо НБУ володіє достатніми резервами в гривнях.

Якщо НБУ зафіксує курс дол. нижче рівноважного значення (5, 0 гривні за 1 дол.), D$ > S$ або SUAH > DUAH. У цьому випадку наявний дефіцит балансу поточних операцій. Дії центрального банку: інтервенція (продаж доларів, скуповування гривні), щоб задовольнити попит на долари. Необхідні достатні резерви іноземної валюти.

Якщо резервів центрального банку не достатньо для підтримки фіксованого валютного курсу протягом тривалого періоду  офіційно проголошується про ревальвацію або девальвацію національної валюти.

Проблема: якщо про недостатність валютних резервів стане відомо спекулянтам, вони почнуть збуватися від національної валюти, скуповуючи іноземну, в очікуванні отримати прибуток при її продажу після девальвації. В результаті таких спекулятивних дій центральний банк може дуже швидко втратити резерви іноземної валюти. (проблема: можливість спекуляцій; результат – втрата валютних резервів; завдання ЦБ). Тому завдання центрального банку – або девальвувати валюту раніше, ніж