Лекції з міфології

Три трійці богинь захищають владу цих елітних олімпійців: ОРИ, які слідкують за дотриманням порядку та справедливості, МОЙРИ (ПАРКИ), які визначають долю людей, ХАРИТИ (ГРАЦІЇ) – вони оберігають все прекрасне, роблять життя жаданим.

До олімпійських богів належить і бог вина та буйства ДІОНІС, ВАХХ (БАХУС), син Зевса і смертної фракіянки Семели.

Брат Зевса ГАДЕС, АЇД (ПЛУТОН, ОРКУС), володар підземного царства мертвих і жахливого Тартару, не став олімпійцем, бо завжди мешкав під землею.

Крім них, існувало у грецькому пантеоні багато інших богів, але нижчих за рангом, – богиня юності Геба, богиня здоров'я Гігіея, її батько бог лікування Асклепій, богиня правосуддя Феміда, боги вітрів Евр, Нот, Ефір, Борей, богиня зірниці Еос, її дочка богиня Місяця Селена, бог сонця титан Геліос, богині мистецтва Музим, володар лісів Пан та ін.

Землю, ліси й річки заселяли безліч дрібних божеств – німф, що втілювали сили та явища природи і були проміжними істотами між богами та людьми. Безсмертя оминуло їх, вічно юні, вони помирали у призначений долею час. Німфи мали назви залежно від місця свого перебування: нереїди (у морях), океаніди (у океанах), наяди (у річках, джерелах та озерах), ореади (у горах), дріади (у деревах) тощо.

Надзвичайно поширеними в Греції були культи численних героїв – напівбогів, легендарних полководців, засновників міст. Їх вважали посередниками між богами і людьми.

Так, Тесей, син царя Афін Егея, убиває Прокруста-розбійника, Мінотавра в Лабіринті, одружується з красунею Аріадною, дочкою крітського царя Міноса, яка дала героєві клубок ниток, щоб позначати шлях у лабіринті, а герой Персей, син Зевса і земної жінки Данаї, знищивши морське чудовисько, врятовує ефіопську красуню Андромеду та стає батьком Перса, родоначальника народу персів. Про подорож героя Ясона з товаришами на кораблі «Арго» до берегів далекої Колхіди за золотим руном з багатьма пригодами і де йому допомагає сама колхідська царівна-чарівниця Медея оповідає цикл міфів про аргонавтів.

Проте найзначнішим таким циклом, в якому діє величезна кількість уславлених героїв – Ахіллес, Діомед, Одіссей, Гектор, Менелай, Аякси, Агамемнон, Пріам, Паріс, Єлена, Пенелопа та ін., – став Троянський цикл міфів. Він становить розповіді не тільки про Троянську війну, але й події, що їй передували та відбулися після неї.

Також існував Фіванський цикл, що розповідає про трагічну долю багатостраждального Едіпа і чотирьох його дітей – Антігону та Ісмену, Полініка та Етеокла.

Найвизначнішим героєм Греції був Геракл, син Зевса та земної жінки Алкмени, що здійснив відомі 12 подвигів (описані поетом Пісандром) :

боротьба з немейським левом, якого герой задушив,

знищення ларнейської гідри, отрутою якої Геракл намазав свої стріли,

полювання на ерімантського вепра, який пустошив Аркадію,

лови керинейської лані з золотими рогами й мідними ногами,

знищення стімфалійських птахів, що мали мідні пазурі, крила й пір'я, яке правило їм за стріли,

здобуття для доньки Еврістея пояса цариці амазонок Іпполіти,

очищення Авгієвих стаєнь протягом одного дня,

подолання крітського бика, що вивергав полум'я,

перемога над царем Діомедом, що кидав чужинців на поталу своїм кобилам-людожеркам,

викрадення корів страхітливого триголового велетня Геріона, який жив на далекому заході, на острові Ерітія. Геракл перейшов усю Європу та Лівію і на пам'ять про цей похід спорудив Гераклові стовпи (Гібралтар і Сеуту). На зворотньому шляху там, де пізніше був заснований Рим, частину корів викрав велетень Как, якого герой вбив. За визволення країни від розбійника тубільці встановили в себе культ Геракла, який згодом перейшов до римлян (Геркулес). З цим подвигом пов'язують боротьбу Геракла з Антеєм, який відновлював сили, як тільки торкався землі, тому Геракл довго тримав його у повітрі і так задушив. Також, женучи корів Геріона, Геракл потрапив у Скіфію, де якось вночі у нього вкрали цю череду. За їх слідами герой потрапив у печеру, де зміжподібна дочка ріки Бористен Єхидна походилася повернцути череду, якщо герой переспить з нею. Вирушаючи в Грецію, Геракл залишив Єхидні лук і заповів, що той із його синів, який зуміє його натягнути, сктане тут царем. З трьох братів це зумів зробити молодший Скіф.

Викрадення золотих яблук із саду Гесперид: яблука дістав Атлант, поки Геракл підтримував замість нього небо,

Приборкання триголового пса Кербера, який сторожив вхід до Аїду, поранивши самого Аїда.

Зевс зробив героя безсмертним, узяв на Олімп і одружив з богинею юності Гебою.

Та хоча процес міфотворчості давно закінчився, а самі легенди й міфи набрали сталої форми, деякі зміни в них усе ж відбулися. «Винними» у цьому стали поети, які, відповідно до своїх творчих задумів, сміливо йшли на зміну окремих епізодів того чи іншого міфу або використовували його маловідомі місцеві варіанти. Отже, міфи набували нових ознак і нюансів, а герої міфів удруге народжувалися у творах античних письменників, змінюючи з волі автора свої риси та якості.

Немає сумніву, що титан Прометей (бог старшого покоління) так і залишився б одним з маловідомих богів-велетнів, якби не геній Есхіла, що надав йому зовсім інших рис, зробив ідейним борцем проти Зевсової деспотії, носієм усього світлого й прогресивного. І якщо