Лекції з міфології

 

А) Греція

 

Грецький пантеон богів починається з вічної і безмежної порожнечі – Хаосу, з якого з'являються Гея (Земля) і Ерос (Любов). Це були три начала майбутніх поколінь «старших богів», що свідчили про бажання стародавніх греків інтуїтивно осягнути принципи світобудови та образи, які символізували поняття простору (Хаос), матерії (Гея) та постійного руху (ерос). У різних поколіннях вони породжують Урана (Небо), Селену (Місяць) та багатьох інших. З надр Землі з'являється Понт (Море).

Від Урана і Понта Гея народила велетнів (гігантів), сторуких (гекатонхейрів), однооких (циклопів) та титанів. Уран стає правителем Всесвіту, але син-титан Крон (Кронос) за допомогою братів скидає його з трону і ув'язнює на заході Щасливому острові. Тепер уже Кронос царює над усіма богами. У його час виникають страхітливі божества, народжені його дружиною Реєю, такі як стоголовий Тіфон, потворні богині родової помсти Еринії, змієжінка Єхидна, триголовий пес Кпбер, вогнедишна Химера з головою лева, тулубом кози і хвостом дракона, смертоносна Горгона Медуза, Ларнейська Гідра, триголовий Геріон, підступний Сфінкс, птахоподібні Гарпії та інші страховиська. Ці боги наганяли на людину лише страх, підкреслювали її беззахистність і безпорадність перед ними, пригнічували її свідомість, виховували в ній жалюгідну покірність.

Надалі наступає новий період міфотворчості – греки створюють антропоморфних, тобто людиноподібних, богів, які ні в чому не відрізняються від людини, за винятком двох рис – безсмертя і вроди. Їх назвали Олімпійськими богами, або «богами молодшого покоління». Багата фантазія греків оселила їх на найвищій горі Греції – Олімпі (2 911 м), де за наказом Зевса бог-ремісник Гефест збудував розкішний кришталво-золотий палац, у якому замешкали боги. Олюднені боги вже не були такими страшними й тому ставали значно ближчими. З ними можна було спілкуватися, дружити і навіть кохатися, змагатися і... критикувати їхні дії та вчинки. Тобто підсвідомо людина починає звільнятися від дії того гнітючого і принизливого страху, який завжди відчувала перед богами старшого покоління.

Так чи інакше, але поява Олімпійських богів привела до внутрішнього морально-духовного й розумового розкріпачення людини, до нових форм мислення й творчості. Саме тому вже в давню епоху розумова праця маленького, але геніального грецького народу стала основою майбутньої еллінської цивілізації. Міфологія ж з її численними та цікавими історіями богів та легендами про героїв стала не тільки арсеналом, але й грунтом всієї грецької культури.

Олімпійці як наділені всіма фізичними органами та якостями людини, мали й усі людські почуття – як позитивні, так і негативні. Набравши вигляду звичайної людини, вони часто спускалися на землю, розмовляли з поселянами і ремісниками, героями і царями. Серед них у богів з'являлися друзі й фаворити, яким вони допомагали. Але лихо було тому, хто ненароком ображав чи кривдив небожителя. Тоді він сповна відчував гнів божества. Ткаля Арахна перемогла на змаганні саму Афіну, і розсерджена богиня перетворила її на павука. Сілен Марсій переміг Аполлона у грі на флейті, і той вбив його і здер з нього шкіру. На вічні муки за злочини перед богами були засуджені царі Тантал і Сізіф.

Олімпійські боги не тільки спілкувалися з людьми, але й закохувалися у них і навіть одружувалися. Морська богиня Фетіда (Тетіс) була віддана за земного царя Пелея, від цього шлюбу народився наймогутніший герой Троянської війни Ахіллес. Роман богині Афродіти з царем Трої Анхізом закінчився народженням троянського героя Енея. Улюбленою розвагою Зевса було спокушання вродливих дівчат і жінок, німф і богинь, які народили йому кілька сотень дітей. Його приклад наслідували й інші боги та герої.

Кожне божество виконувало певні «службові» функції, які з часом змінювалися та ускладнювалися. У період, коли в общині починає зароджуватися родова аристократія, у богів, також об'єднаних за родовим принципом, виділяється дванадцять найголовніших олімпійців. Наведемо їхні грецькі й римські імена, а також «професії» та обов'язки.

Олімпійці. ЗЕВС (римський ЮПІТЕР) – верховний правитель, володар небес, цар богів і людей. Його атрибути – щит-егіда, скіпетр і жмут блискавок.

ПОСЕЙДОН (НЕПТУН) – брат Зевса, володар морів і океанів, покровитель мореплавства і конярства. Його атрибут – тризуб.

ГЕСТІЯ (ВЕСТА) – сестра Зевса, богиня домашнього вогнища, сімейного щастя і добробуту.

ДЕМЕТРА (КЕКЕРА, ЦЕРЕРА) – сестра Зевса, богиня хліборобства, запровадила Елевсинські містерії.

ГЕРА (ЮНОНА) – сестра і дружина Зевса, богиня шлюбу та родинного щастя.

АФІНА (МІНЕРВА) – дочка Зевса, яка народилася з його головни після того, як Зевс проковтнув богиню Мудрості. Богиня військових наук, ремесел, справедливості.

АПОЛЛОН, ФЕБ – син Зевса, покровитель медицини і музики, пастухів та худоби. Переміг чудовисько Тіфона і в Дельфах встановив свій оракул.

АРЕЙ, АРЕС (МАРС) – син Зевса, бог війни.

АРТЕМІДА (ДІАНА) – дочка Зевса, сестра-близнюк Аполлона. Богиня полювання, лісів, природи і звірів, охоронниця непорочності, дітородіння.

ГЕРМЕС (МЕРКУРІЙ) – син Зевса, його вісник, покровитель купців, мандрів, торговців, шахраїв та злочинців. Атрибути – кадуцей (жезл з двома зміями) та сандалії з крилами.

АФРОДІТА (ВЕНЕРА) – дочка Зевса, або народжена біля о Кіпр з піни, яка збилася довкола впавшого дітородного органа Кроноса, відрізаного мідним серпом Зевсом.

ГЕФЕСТ (ВУЛКАН) – син Зевса і Гери,