Лекційний курс з дисципліни "Гідроботаніка" (О. М. Гроховська)

містять справжнє ядро, відокремлене від цитоплазми подвійною мембраною. До еукаріотів належать усі тварини й вищі рослини, одно- і багатоклітинні водорості, гриби.

Контрольні запитання та завдання:

1. Значення систематики як науки.
2. Що таке вид?
3. Охарактеризуйте форми життя на Землі.

Тема 7. Загальна характеристика водоростей. Ціанеї

План

1. Загальна характеристика водоростей.
2. Розмноження і цикл розвитку водоростей.
3. Екологія і розповсюдження водоростей.
4. Класифікація водоростей
5. Відділ синьо-зелені водорості або ціанеї.

1. Загальна характеристика водоростей

Поняття «водорості» (Algae) є не систематичним, а біологічним. Cлово «водорості» означає рослини, які живуть у воді. Але в ботаніці цей термін має вужче значення, і не всі рослини, які можна побачити у водоймах з наукової точки зору можна називати водоростями. З іншого боку, саме водорості ми часто просто не помічаємо у водоймах, оскільки більшість водоростей не можна побачити неозброєним оком.

Придивившись до різних водойм, особливо до озер і ставків, ми у першу чергу помічаємо насінні, або квіткові, рослини, завдяки їх розміру і великій кількості. Біля берегів ростуть очерет і рогіз, які прикріпляються корінням до дна водойми, а стебло з листям і квітками піднімаються над водою. Далі від берега можна знайти рослини з плаваючим на поверхні води листям і квітами, які лише трохи піднімаються над водою, наприклад латаття біле або глечики жовті. Іноді вся поверхня ставу буває повністю затягнута плаваючими дрібними зеленими пластинками ряски. І, нарешті, дуже численні рослини цілком занурені у воду. Деякі з них прикріплені до дна, наприклад, більшість рдесників, елодея і водопериця; інші з дном не пов'язані – пухирник і кушир. Всі ці рослини, які б вони не були різні на вигляд, є насінними, або квітковими, хоча деякі з них майже ніколи не квітнуть і не утворюють насіння, а розмножуються переважно вегетативно. Для цих рослин науковий термін «водорості» непридатний, їх називають водними рослинами.

Окрім насінних водних рослин, у водоймах можна зустріти і представників вищих спорових рослин – мохів, хвощів і папоротеподібних. Більшість мохів – вологолюбні рослини, але типово водяних, таких, що ростуть зануреними у воду, серед них не так багато. Один з найвідоміших – мох фонтиналіс, який створює у воді ставів і річок темно-зелені дерновини із стебел, вкритих листям розміром до 8 мм. Біля берегів росте водяний хвощ, з характерними кільцями бічних гілочок. На мулистих мілководдях неглибоких чистих стоячих водойм і водойм з повільною течією дуже рідко можна побачити водяну папороть сальвінію, яка занесена до Червоної книги України.

Нарешті, продовжуючи дослідження водойми можна помітити і справжні водорості. До них відносяться, наприклад, великі зелені скупчення так званої твані, що плаває в літній час поблизу від поверхні води в ставках і затишних місцях річок і озер. Різноманітні зелені і синьозелені плівки та пухкі нарости на каменях, колодах і палях також утворені водоростями. У літній час вода в ставах часто буває забарвлена в зеленуватий колір, і якщо зачерпнути її склянкою, то на просвіт можна помітити в ній найдрібніші водорості у формі плаваючих точок, пластівців або кульок. Тут можна побачити і більші за розміром водорості у вигляді простих або розгалужених ниток, або і великі харові водорості, зовні схожі на хвощ, з характерними кільцями бічних пагонів.

 Крім того, значна кількість мікроводоростей зустрічаються і на суші: на поверхні і в товщі грунту, на деревах, каменях і т. п.

Чим же всі ці рослини, що об'єднуються під поняттям «водорості», відрізняються від інших рослин?

У морфологічному відношенні для водоростей найістотнішою ознакою є відсутність (навіть при дуже складній зовнішній розчленованості тіла) справжніх органів – стебел, листя і коріння, які є типовими для вищих рослин. Тіло водоростей являє собою талом або слань.

Альгологія, фікологія – це розділ ботаніки, на­ука, що вивчає водорості. Особливе значення для розвитку сучасної альгології мало удосконалення електронно-мікроскопічної техніки і методів біохімічного аналізу, а також розробка способів виділення чистих альгологічних культур і створення в різних країнах колекцій штамів водоростей. Все це стимулювало розвиток експериментальних робіт. Розширення об'єму альгологічних досліджень привело до істотного збільшення інформації про водорості, у результаті чого відбулася подальша диференціація альгології, і на стику альгології з іншими науками виникли нові наукові напрями (палеоальгологічні, радіобіологічні та ін.).

2. Розмноження і цикл розвитку водоростей

Водорості розмножуються або вегетативно, або за допомогою спор, тобто відносяться до спорових рослин (на відміну від насінних, або квіткових, рослин).

Вегетативне розмноження – брунькуванням, поділом клітини надвоє, багатоклітинні нитчасті водорості розмножуються уривками ниток, харові – розпадінням колоній і “бульбочками”.

Власне нестатеве розмноження – це розмноження спорами, рухомими (зооспорами) або нерухомими (апланоспорами). Спори утворюються в спеціальних органах – спорангіях або всередині вегетативних клітин.

Статеве розмноження або відтворення за допомогою статевих клітин – гамет, які зливаючись утворюють зиготу. Після періоду спокою зигота проростає, утворюючи зооспори або нову рослину.