+3 8(066) 185-39-18
fланцюг живлення) існує решта живих організмів.
Видовий склад фітопланктону відрізняється у різних водних об’єктах, а також в одному і тому ж водному об’єкті у різні сезони року. Він залежить від гідрофізичного і гідрохімічного режиму.
Рис. 2.1. Пристосування до планктонного способу життя у водоростей із різних систематичних груп: 1-4 – шипуваті форми (1 – маломонас (Mallomonas), одноклітинна джгутикова золотиста водорість з окремими лусочками на оболонці з відростками; 2 – колоніальна зелена водорість педіаструм (Pediastrum) з шипами на крайових клітинах; 3 – одноклітинна зелена водорість голенкінія (Golenkinia) з шипами, які всіюють оболонку; 4 – одноклітинна діатомея коретрон (Coretron) з трьома віночками відростків на панцирі); 5-6 – парашутні форми (5 – зірчаста колонія діатомеї астеріонели (Asterionella) зі слизистими тяжами між клітинами, що утворюють парашут; 6 – одноклітинна діатомея планктоніелла (Planktoniella) з плоскою формою панциру)
Прісноводний фітопланктон має величезну різноманітність зелених і синьозелених водоростей. Особливо численні серед зелених одноклітинні і колоніальні вольвоксові і протококові: види хламідомонад (Chlamydomonas), гоніуму (Gonium), вольвоксу (Volvox), педіаструму (Pediastrum), сценедесмуса (Scenedesmus), ооцистіса (Oocystis), сфероцистіса (Sphaerocystis) і ін. Серед синьозелених численні види анабени (Anabaena), мікроцистіса (Microcystis), афанізоменона (Aphanizomenon), глеотрихії (Gloeotrichia) та ін.
Видова різноманітність діатомових тут нижча, ніж в морях (якщо не враховувати велику різноманітність тимчасово планктонних видів); за продуктивністю на одиницю поверхні води роль діатомових в прісних і морських водах у середньому співрозмірна.
Характерний у морському фітопланктоні рід хетоцерос (Chaetoceros) в озерах і ставах зовсім відсутній, а численні в морях ризосоленії (Rhizosolenia) у прісних водах представлені лише декількома видами.
У прісних водах відсутні кремнієві джгутикові і дуже рідкісні коколітофориди, зате деякі інші джгутикові представлені різноманітно і нерідко у великій кількості. В основному це хризомонади – види дінобріону (Dinobryon), маломонасу (Mallomonas), уроглени (Uroglena) і ін., а також евгленові – евглена (Euglena), трахеломонас (Trachelomonas) і факус (Phacus); перші переважно в холодних водах, а другі – в теплих.
У кожен сезон переважаючого розвитку набуває одна з груп водоростей (діатомові, синьозелені, золотисті, евгленові або зелені), а в періоди інтенсивного розвитку часто домінує лише один вид. Особливо це характерно для прісноводних водойм. Так, взимку під кригою фітопланктон дуже бідний або майже відсутній через нестачу світла. Вегетаційний розвиток водоростей планктону як угруповання починається навесні, коли рівень сонячного випромінювання стає достатнім для фотосинтезу водоростей навіть під кригою. В цей час з'являються досить численні дрібні джгутикові – евгленові, динофітові, золотисті, діатомові. У період від скресання криги до встановлення температурної стратифікації, що зазвичай буває при прогріві верхнього шару води до 10-12°С, починається бурхливий розвиток холодолюбних діатомових. Влітку при температурі води вище 15°С максимальний розвиток синьозелених, евгленових і зелених водоростей, аж до можливого «цвітіння» води (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Планктонні синьозелені водорості з газовими вакуолями в клітинах, які викликають «цвітіння» води: 1 – дві колонії мікроцистіса (Microcystis aeruginosa), утворені безструктурним слизом; 2 – колонія вороніхії (Woronichia naegeliana) з штрихуватим зовнішнім слизом; 3,4 – афанізоменон (Aphanizomenon flos-aque) (3 – лусочки з ниток в натуральну величину, 4 – ділянки ниток при великому збільшенні); 5 – зібрані в клубочок нитки анабени (Anabaena lemmermannii); 6 – плаваючі окремі нитки анабени(Anabaena scheremetievii); 7,8 – колонія і окрема нитка глеотрихії (Gloeotrichia echinulata) при різному збільшенні
Морський фітопланктон складається в основному з діатомових і динофітових водоростей. З діатомових особливо численні представники класу центричних. Дуже різноманітний у морському фітопланктоні динофітові водорості. Ця група і в прісноводному фітопланктоні досить різноманітна, але налічує менше число видів, ніж у морському, а деякі роди представлені тільки в морях (Dinophysis, Goniaulax і ін.). Численні в морському фітопланктоні також вапнякові джгутикові – Coccolithophoridophycidae, представлені в прісних водах лише кількома видами, і кремнієві джгутикові, або силікофлагелляти, що зустрічаються виключно в морському планктоні.
Термін «планктон» за першим визначенням означав сукупність організмів, завислих у товщі води. Зараз до планктону відносять і організми нейстону.
Нейстон –сукупність гідробіонтів, які живуть на межі з повітряним середовищем біля плівки поверхневого натягу води. Одні з організмів нейстону існують над плівкою води – епінейстон, інші – під плівкою – гіпонейстон.
Великі концентрації нейстоних організмів спочатку були виявлені в дрібних водоймах (ставах, ямах, в невеликих затоках озер) у тиху погоду при спокійній поверхні води. Пізніше різноманітні нейстонні організми, в основному дрібні тварини, були знайдені і в великих водоймах, зокрема в морях. До складу прісноводих водоростей нейстону входять види різних систематичних груп. Тут виявлені представники золотистих – хромуліна (Chromulina), кремастохризис (Kremastochrysis); з евгленових – евглена (Euglena), трахеломонас (Тгаchelomonas), а також деякі зелені – хламідомонада (Chlamydomonas), кремастохлорис (Kremastochloris), окремі види жовтозелених і діатомових водоростей.
У деяких видів нейстонних водоростей існують характерні пристосування до існування біля поверхні води. Наприклад, у видів наутококкуса (Nautococcus) є слизисті парашути, що утримують їх на поверхневій плівці. У кремастохризиса для цього служить лускатий парашут;