в багатьох площинах, і тому клітини розташовуються безладно по всій товщині слизу, а форма колоній може бути найрізноманітнішою. Колоніальний слиз сполучає прості і складні ціаноїди колоній.
Цим водоростям властиве вегетативне розмноження. Найчастіше розмноження відбувається поділом колоній – фрагментацією (розрив на декілька частин), перешнуровуванням видовженої материнської колонії і її брункуванням.
Клас хамесифонові (Chamaesiphonophyceae) об’єднує одноклітинні, колоніальні та нитчасті форми, що утворюють нитчасті таломи, які переважно прикріплені до субстрату. Характерне утворення спор нестатевого розмноження.
Клітини в колоніях нерідко об’єднані у глеокапсоподібні групи або розташовані неправильно; часто вони дуже стиснуті і утворюють несправжню паренхіму.
Розмноження вегетативне і власне нестатеве (за допомогою екзо- і ендоспор). За рівнем організації хамесифонові займають проміжне положення між хроококовими і гормогонієвими водоростями.
Хамесифонові ростуть на рослинах або на каменях, віддають перевагу чистим і бідним на поживні речовини гірським струмкам, де їх таломи утворюють кольорові шкірочки або плями на каменях, черепашках і рослинах. Деякі види мешкають в морях.
В межах класу виділяють чотири порядки: плеврокапсові (Pleurocapsales), дермокарпові (Dermocarpales), сифононемові (Siphononematales) і ендонемові (Endonematales).
Гормогонієві водорості (Hormogoniophyceae) – це найбільший клас синьозелених водоростей, що включає більшу частину видів, які характеризуються нитчастою (трихомальною) будовою тіла і здатністю до утворення гормогоніїв – спеціальних фрагментів таломів, які здатні до активного руху і проростання в нові особини.
Водорості багатоклітинні, «прості» або колоніальні (з багатоклітинними ціаноїдами).
До особливих клітин належать гетероцисти і акінети, які утворюються з вегетативних клітин.
Акінети – це особливі одноклітинні утворення, які виконують функцію збереження життя в несприятливих умовах, а у деяких випадках також функцію розмноження. Оболонка акінет потовщена.
Розмноження у гормогонієвих водоростей, як правило, вегетативне (випадковою фрагментацією, гормогоніями, акінетами і ін.). Ендоспори виявлені лише у окремих представників. Статеве розмноження і джгутикові стадії відсутні.
Найхарактерніше для гормогонієвих водоростей розмноження за допомогою гормогоніїв, які у багатьох форм утворюються по всій довжині трихома шляхом розпадання його на частини. Часто гормогонії утворюються в певних частинах нитки (наприклад, на верхівці) і є відносно диференційованими утвореннями.
Найхарактернішими для водойм України є роди осциляторія, анабена, афанізоменон, носток.
Особини осциляторії (Oscillatoria) складаються з одного ряду морфологічно однотипних (часом за винятком кінцевих) клітин, поодинокі або утворюють переважно плівчасті структури. Осциляторія має нерозгалужені нитки (рис. 2.5), для яких характерний повільний і плавно хвилястий (або осцилюючий) рух.
Рис. 2.5. Осциляторія (Oscillatoria): а – будова клітини (1 – центроплазма, 2 – хроматоплазма); б, в – осциляторія
Розмноження у осциляторії вегетативне. Є понад 100 видів, поширених по всій земній кулі, в Україні близько 70 видів. Деякі види спричинюють «цвітіння» води. Найхарактернішим видом для во-дойм України є осциляторія (Oscillatoria lacustris).
Рід анабена (Anabaena) включає водорості одиночні або у вигляді плівчастих дерновинок (рис. 2.6). Розмноження уривками ниток і акінетами. Є близько 100 видів, поширених у прісних і солоних континентальних водоймах, опріснених ділянках морів, гарячих джерелах, на ґрунті. Здатні фіксувати молекулярний азот. Викликають «цвітіння» води. Найхарактернішою для водойм України є анабена (Anabaena flos-aquae).
Рис. 2.6. Anabaena spiroides: 1 – вегетативні клітини, 2 – гетероциста, 3 – спора (акінета)
Рід афанізоменон (Aphanizomenon) включає 10 видів. Трихоми у водоростей з цього роду прямі або зігнуті, одиночні або сполучені у вільноплаваючі пучки, що досягають значних розмірів. Клітини в середній частині трихомів короткоциліндричні, з газовими вакуолями, на кінцях видовжені і звужені, часто безбарвні. Гетероцисти і спори інтеркалярні, різноманітної форми. Найпоширеніший вид – Aphanizomenon flos-aquae з циліндричними спорами, звичайний збудник «цвітіння» води в евтрофних водоймах.
До роду носток (Nostoc) відносяться водорості, які утворюють колонії – кулясті (діаметром до 5 см) (рис. 2.7), шкірковидні або кущисті у вигляді дерновинок (діаметром 0,5 м і більше). Трихоми з гетероцистами. Розмноження уривками ниток і акінетами. Є близько 40 видів, широко розповсюджені майже у всіх кліматичних зонах. Мешкають у прісних водоймах, на ґрунті, в кореневих потовщеннях деяких вищих рослин (саговник, конюшина); це компонент лишайників. Здатні до азотфіксації. У країнах Східної Азії вживаються в їжу.
Рис. 2.7. Носток сливовидний (Nostoc pruniforme): 1 – гетероциста
Рід спіруліна (Spirulina) досить близький до осциляторії, але відрізняється спіральними трихомами. У дрібних форм поперечні перегородки бувають зовсім непомітними. Широко розповсюджені Spirulina jenneri і S. major. Тропічний вид S. platensis вирощують як об’єкт масової культури.
Значення синьозелених водоростей. Синьозелені водорості відіграють важливу роль у природі і дуже важливі в господарському відношенні. Завдяки своїй здатності засвоювати вільний азот з атмосфери і значній стійкості до дії несприятливих чинників багато ціаней живуть в умовах, непридатних для розвитку еукаріот. Вони поселяються на голих скелях, продуктах виверження вулканів та інших безплідних